Працюючи над цим зображенням і його форматом, було проведено не одну зимову ніч.
Тому, не можу не запостити привід моєї маленької радості ще раз ;)
Сам мобільний додаток з віршами міститься ось тут: https://play.google.com/store/apps/details?id=marynakuzmenko.love_poems&hl=en
Нарешті! Мобільний додаток “Лише до безтями” побачив світ. А в ньому – десяток душевних віршів про кохання між двома людьми. Оригінальне оформлення. Українська мова. Одним словом, тошонада :)
А вже набагато пізніше, коли на місці “рвання по живому” залишилися лише стигми, вона оцінила ту різницю, про яку їй говорив психолог: вона полюбила Америку. Як люблять добру, заможну і лагідну прийомну матір.
Ірен Роздобудько “Тут і тепер”, Нора Друк, 2016, с. 27
Подзвонити бабусі сьогодні.
Не завтра.
І не колись.
У хатині побіленій, скромній
Вдвох з чеканням вони обнялись.
Поріднилися
З поглядом вікон.
На один і той самий пейзаж.
Їй давно уже час – це не лікар,
А ніким не врахований стаж.
Я вже заявила на весь Фейсбук і зафотографила на увесь Інстаграм початок своєї агентської діяльності. А ось тут написати – все руки не доходять ;). Тому зараз, переборюючи природнє бажання поспати і голосні заклики моєї ковдри іти до неї, я швиденько все-таки розповім. Ще щось пікантне додам, щоб цікавіше було читати тим, хто ознайомився з моєю новиною в соціальних мережах ;).
Зима.
Харизматична, як завжди.
Мене покірну
Насолоджує собою.
Турботливо вганяє в холоди.
І з мокрим снігом
Я веду двобої.
Є такий сайт – Голос Війни.
Читала його. Плакала.
Звісно, мені як і всім уже остогидли часті політичні спекулювання на тему АТО, зради і лугандонського жахіття. Але те, що пишуть ці Люди у своїх Творах, варте щонайменше декільох хвилин вашого часу. А ще я зрозуміла, що десь у глибині душі відчувала себе отим самим другом, якому писав Олексій Бешуля. Ось моя сповідь.
Просто закохалася в оцю оптимістичну цитату про життя.
Вибачте за мою іноземну, переклад від Гугла ось тут. Хоча, він надто машинний…
Якби я вперше прочитала ці слова не англійською, а в такому вигляді – цього поста не було б в принципі. Такі-от складнощі перекладу. Одним словом, хвала білінгвам (російська не враховується). Давайте вчити мови разом ;).
“He went out into the world.
Sometimes he got scared and sometimes he got hurt. But ohhhh… it was worth it!”
Jeanne Willis “CottonWool Colin”, Andersen Press, 2008
Що ви робили Чорної П’ятниці (Black Friday)? Я, наприклад, позбувалася.
Бо як особі жіночої статі мені притаманні шоппінг слабкості. Але в мене вони якісь технологічно-орієнтовані.
Можна не поділяти політичних, релігійних та багатьох інших поглядів людини. Але насолоджуватися її талантом.
Отак у мене склалося із Дмитром Хворостовським, який вчора помер у лондонському Іслінгтоні, у колі своєї сім’ї, будучи хворим на невиліковну хворобу.
Одного разу в Києві мені пощастило побувати на його концерті. Його харизми вистачило на величезний зал палацу “Україна”, бо талант – це від Бога. Хоча він у нього і не вірив… Одним словом, земля йому пухом (хай він навіть вибрав для себе колумбарій).
Пісня “Не спеши” у моїй свідомості буде звучати лише його голосом. Ось вона.
Ось цим фото перед вами відкрився один з найпотаємніших куточків моєї Літературної Агенції (про неї усю правду розкажу при нагоді).
