Рік: 2014

Про назву. Назву цього твору я чула сотні разів до того, як сама його придбала. І з самого першого разу, словосполучення “Солодка Даруся” викликало у мене подив. Думаю, що назва “гіркий Макар” чи “солоний Петро” сприйнялися б аналогічно :). Хоча десь там, у глибині душі я розуміла, що ідеться не про солодкість як таку, а про щось ментальне і заховане. Так воно і виявилося.

Про обкладинку. Сподобалися старі фотографії на обкладинці. Потім я знайшла інформацію, що ці фото – з архіву авторки. Однак, скажу чесно – купила б навіть у будь-якій обкладинці. Бо я розуміла, що справжня цінність цієї книги – всередині.

Він із розумінням усміхнувся – більш ніж просто з розумінням. Це була одна із тих рідкісних підбадьорливих усмішок, які зустрічаєш у своєму житті щонайбільше чотири чи п’ять разів. Здається, що вона увібрала в себе всю повноту світу – і ділиться всім цим багатством із вами, так, наче ви обраний.

Інколи біда очікує нас на шляху, але, оскільки наш час ще не прийшов, нам вдається прослизнути за міліметр від неї, проте, встигнувши добре розгледіти її обличчя.

Все не виходить з голови думка про отих 80 дітей, які загинули вчора у збитому “Боїнгу-777” в авіакатастрофі під Донецьком.

Вони за своє коротеньке життя навряд чи чули назву нашої країни.

• Як і більшість дітей, жили собі у своєму мікро-всесвіті та мріяли стати лікарями, інженерами та балеринами.
• Хтось добре закінчив навчальний рік.
• Інший ходив на танці та малювання, а малюки просто радували батьків та родичів своїм існуванням на цій землі.

…каждое движение человека освящено великим смыслом и имеет множество последтсвий – и это побуждает меня все больше задумываться над своими поступками.

Партизанити краще малим загоном: зручніше маневрувати, переховуватися, уникати переслідувань, та й харчуватися легше.

Що більше прибувало людей, то все це давалося тяжче і тяжче.

Василь Шкляр. Чорний Ворон. ст. 39