Рік: 2014

Про назву. Назву цього твору я чула сотні разів до того, як сама його придбала. І з самого першого разу, словосполучення “Солодка Даруся” викликало у мене подив. Думаю, що назва “гіркий Макар” чи “солоний Петро” сприйнялися б аналогічно :). Хоча десь там, у глибині душі я розуміла, що ідеться не про солодкість як таку, а про щось ментальне і заховане. Так воно і виявилося.

Про обкладинку. Сподобалися старі фотографії на обкладинці. Потім я знайшла інформацію, що ці фото – з архіву авторки. Однак, скажу чесно – купила б навіть у будь-якій обкладинці. Бо я розуміла, що справжня цінність цієї книги – всередині.

Він із розумінням усміхнувся – більш ніж просто з розумінням. Це була одна із тих рідкісних підбадьорливих усмішок, які зустрічаєш у своєму житті щонайбільше чотири чи п’ять разів. Здається, що вона увібрала в себе всю повноту світу – і ділиться всім цим багатством із вами, так, наче ви обраний. Вона розуміє вас рівно настільки, наскільки ви самі бажаєте, щоб вас зрозуміли і дає вам відчуття того, що ви справили саме те враження, яке й прагнули справити.

Ф.Скотт Фіцджеральд. Великий Гетсбі. – К.: Знання, 2014. – 198 с. – с. 53

Інколи біда очікує нас на шляху, але, оскільки наш час ще не прийшов, нам вдається прослизнути за міліметр від неї, проте, встигнувши добре розгледіти її обличчя. Я дякую Господу, який послав мені розуміння того, що, як каже один мій приятель, сталося все, що мало статися, і при цьому нічого не сталося.

Паоло Коельо “Подобно реке…” – В миллиметре от смерти. – Харьков-Белгород: Издательство “Клуб Семейного Досуга”, 2014 –  271 с. – с. 109

Все не виходить з голови думка про отих 80 дітей, які загинули вчора у збитому “Боїнгу-777” в авіакатастрофі під Донецьком.
Вони за своє коротеньке життя навряд чи чули назву нашої країни. Як і більшість дітей, жили собі у своєму мікро-всесвіті та мріяли стати лікарями, інженерами та балеринами. Хтось добре закінчив навчальний рік, інший ходив на танці та малювання, а малюки просто радували батьків та родичів своїм існуванням на цій землі.

Більшість  з них летіла з батьками на море.
Це дорослі їхали на конференцію по СНІДу, поверталися з університетів додому та летіли у справах. А вони – рахували години і з дитячою цікавістю визирали в ілюмінатор, щоб потім у дитсадочку чи школі розказати як вони літали у Малайзію цього літа.
Здавалося ніщо не може затьмарити таке щасливе забезпечене дитинство…
Нехай їх янгольські душі і тіла спочивають з миром.

…каждое движение человека освящено великим смыслом и имеет множество последтсвий – и это побуждает меня все больше задумываться над своими поступками.

Пауло Коэльо “Подобно реке…” – Готов к сражению, но испытываю сомнения. – Харьков-Белгород: Издательство “Клуб Семейного Досуга”, 2014 – 271 с. – с. 23

Партизанити краще малим загоном: зручніше маневрувати, переховуватися, уникати переслідувань, та й харчуватися легше. Що більше прибувало людей, то все це давалося тяжче і тяжче.

Василь Шкляр. Чорний Ворон. ст. 39