спасибо людям-лампочкам
на работе :)
Бывают люди-лампочки.
И люди-сухари.
Один засох безжизненно.
Другой – для всех горит.
Один желает блюдечко
И собственный буфет.
Другой себе работает
И дарит людям свет.
Один всю жизнь в раздумиях:
Мне мёд или изюм?
Другой всегда заботиться,
Чтоб был светлее ум.
И если мне не верите,
То посмотрев вокруг,
Вы сразу их увидите –
Буфетных этих слуг.
Заметите и яркие
От лампочек огни.
Ведь для других стараются
Светить всю жизнь они…
Не вірте очам,
Бо вони бачать стіни і межі.
Не вірте промовам,
Бо часто нещирі вони.
Красиві слова.
На них ловляться необережні…
Не вірте в солодкі,
Хоча такі бажані сни.
А в що ж тоді вірити?
Будучи на роздоріжжі.
Кого ж тоді слухати?
Серце віддати кому?
Питайте в дощів.
У хвилин одинокої тиші.
Йдучи по дорозі на гору
Круту й камяну.
Просіть не в людей.
А у світлого синього неба.
Із ним не лукавте
Кажіть напряму – так як є.
Бо хто просить щиро
І віддано щастя для себе
Тому доля відповідь
Завжди і вчасно дає.
Я роблю коллаборації. Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. Як порядна молода людина, маю Тік Ток :). А ще інстаграмлю вірші, коли на те є відповідний настрій. Додатково, я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло
Є люди, які мене дивують. У хорошому значенні цього слова :).
На жаль, з більшістю з них мені не доводилося зустрічати. І вже не доведеться, адже їх земне життя, у більшості випадків, уже завершилося.
Проте, як кажуть поціновувачі вин, “послевкусие остается”. Це – враження, яке залишають їх роботи і досягнення. Навіть біографії таких людей виступають як приклади для наслідування і натхнення.
Щоразу, коли заходжу в Національну бібліотеку імені Володимира Івановича Вернадського на Московській площі у Києві, я дивлюся на його бюст напроти входу і думаю про вічне.
Звісно, мені було б цікаво також дізнатися який у нього був колір очей або улюблена страва :).
Але наразі, такі подробиці заховані за роками і архівами, тому дивлячись на його погруддя я намагаюся відповісти на питання “Як?”.
Як він зміг пересилити реалії і займатися самоосвітою?
Як він зумів зберегти добре серце і турбуватися про інших, коли його самого страшенно гнобили?
Як він не русифікувався в умовах усього тотально неукраїнського?
Воістину геніальна людина.
Його день народження справляли два дні назад, 12 березня…
Моя бабуся не знає, хто такі хакери. Спочатку вона вважала, що це ті, хто катається на мотоциклах.
Але то виявились байкери.
Тоді ще вона плутала із брейкерами і рокерами, але то теж виявилися не вони. Одним словом, ми зійшлися на тому, що вона є профі у питаннях коли правильно саджати огірки, а я знаю хто такі хакери :).
Скажу навіть більше – знаю не на словах, а на власному досвіді. Завдяки їм у мене немає часу нудьгувати!
Адже вони мені дуже допомагають – то сайт перефарбують у якісь нецікаві кольори, то якихось неопізнаних обєктів підкинуть, то ще якусь приємність нароблять. І все лише для мене :).
Тож, як бачите, жити в Інтернеті зовсім не нудно.
Навіть більше – я от подумала і вирішила попросити у хакерів допомоги.
Люди добрі! Хакери милі!
Рятуйте недосвідчену користувачку.
Неблондинку, капслок вимкнено.
Баш читаю :). Є кіт… навіть два :).
Якщо бачите якісь баги, фейли та інші незалатані місця на моєму сайті – напишість мені про це, будь ласка. Тільки не ламайте, плз!
Звісно, я знаю, що за такі послуги необхідно платити.
Тому без питань прямо зараз пропоную авансовий платіж – ось такий великичезний і жирний смайл :).
Обіцяю, що основна сума смайликів буде не менш усміхненою :)!
Завчасно дякую!
бб
