Наполовину правда.
На іншій – мої здогади.
Стіл вдягнений картато.
А ти прийшов із холоду.
Обняв мене так міцно
Ти знову пахнеш кригою.
На дворі казка, дійсно.
Мені ліхтар підмигує.
Наполовину правда.
На іншій – мої здогади.
Стіл вдягнений картато.
А ти прийшов із холоду.
Обняв мене так міцно
Ти знову пахнеш кригою.
На дворі казка, дійсно.
Мені ліхтар підмигує.
Як багато людей у подорожі життя, ризикуючи потопити свій човен, перевантажують його всілякими безглуздими речами, які здаються їм необхідними для приємного й вигідного плавання, а насправді є тілкьи непотрібни мотлохом…
Викинь весь мотлох за борт, друже! Нехай човен твого життя буде легкий, хай він несе лише те, що тобі справді потрібне: затишний дім, прості втіхи, двоє-троє друзів, ті кого ти любиш і хто любить тебе, кіт, собака, люлька чи дві, скільки треба їжі та одягу, а напоїв – трохи більше, ніж треба, бо спрага – небезпечна річ…
Джером К. Джером “Троє у одному човні”, Харків: Фоліо, 2009 – сс. 42 – 43
In English
Я знову продовжую оприлюднювати результати своїх опитувань.
При чому, хочу відразу зауважити – неочікувані результати.
Адже де це бачено, щоб отак просто взяти і зруйнувати відому аксіому про гроші і секс, які, на думку якихось розумників, правлять світом.
Моє опитування показує, що пора це твердження змінювати :)… Тож хочете вірте – хочете ні, але їх було 300.
А ночами йому сниться ковбаса.
Не якісь там пересолені салямі:
Він за ніч кільце “домашньої” згриза,
Запиваючи молочними вершками.
З нього хоч картину ти пиши.
Хвіст і вуса гарні, шерсть – шовкова.
А у разі припадання до душі –
Може ще помуркотати колискову.
Я знаю,
Ти щаслива відучора
Від світла
Подарованого ним.
Ти чуєш?
Твої ангели говорять,
Що не страшна тобі тепер
Морозність зим.
Що ти сміятимешся
Поглядом весняним
Над хуртовинами.