Учора попросила у осені красивого завершення останніх листопадових днів.
Щоб їй було повністю зрозуміло чого саме я хочу – додала вищерозміщену фотографію.
Вона сказала, що постарається.
Учора попросила у осені красивого завершення останніх листопадових днів.
Щоб їй було повністю зрозуміло чого саме я хочу – додала вищерозміщену фотографію.
Вона сказала, що постарається.
Ти бігла мила й безтурботна
За руку з вітром ви взялись
І світ услід кричав щодуху:
Дівчинко, посміхнись…
Ще мить.
Ти – юна і смілива
До сонця тягнешся у вись.
І чуєш голос рідний, милий:
Доню, посміхнись…
Так уже повелося, що у мене є жовтий велосипед. Так-так, це той самий, про який я уже писала.
Здається, що у нас із ним усе по-справжньому і взаємно :).
Тож, якщо говорити відверто, я думала тихо радіти його наявності у моєму житті та зайвий раз не турбувати Вас його гарними фотографіями. Але… не втрималася :).
Ну як таку красу можна сховати :)?
Так що розповідаю як все було: я вирішила, що кошик із квітами уже не актуальний у нинішньому сезоні, тому піддалася віянням модних новорічних трендів.
Адже усі супермаркети сніжинками і гірляндами завішані!
Так що завдяки потужній ширпотребній промисловості Китаю я теж обзавелася гарною гірляндою. Спасибі старому дядьку Гуглу – я віднайшла заспокійливі ліки для велосипеда на час процедури стилізації :).
Ну, і одного пізньо-листопадового дня це сталося…
На цьому тексту більше нема.
Їжджу тепер виключно ввечері, бо вдень мій жовтий красень виглядає неефектно :).
Тож якщо побачите мене на вулицях – кричіть “Привіт!” і я Вас почую, зупинюсь, і навіть дам покататися :)
Отак-от! Тож до зустрічі на дорогах і на тротуарах :)
Як же чудово бути студентом :)
Мені сімнадцятий минало
На пари йшов я в Універ
Мені так любо-любо стало
Я пам’ятаю як тепер,
Коли ту пару відмінили
І викладач був не прийшов.
А раз на пару ми забили,
І потім ще забили знов…
У тебя всё будет хорошо:
Даже лучше, чем предполагалось.
Поезд не дождался и ушёл?
И перрон пустой…
Какая жалость!
Поредели зрителей ряды?
Ничего!
Тем, кто остался – больше места.
В наших играх правила просты:
Главное, чтоб было интересно.
Кстати, да
Там, впереди – помех каркас.
Ну, и палки… Они все – в твои колёса.
Но сказали, что уже в последний раз.
Если правильно ответишь на вопросы.
Но смотри – с тобой остались!
Лишь свои.
Их не так уж много, как в начале.
Но они пойдут с тобой во все бои.
И молчание разделят на причале.
Вот поэтому
Ты не смотри ушедшим вслед.
Их отсутствие –
Это хорошая примета.
К финишу, бесспорно!
Ради тех,
Кто поверил
В твои силы и в победу.
ночью 12 ноября 2012 года
Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. А ще інстаграмлю їх, коли на те є відповідний настрій. Додатково я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло ?
Будь-яка схожість нижченаписаних слів зі словами,
почутими в інших місцях, є випадковою…
У мене є шкарпетки :).
В’язані, теплі, смугасті шкарпетки, які поважає уся моя шафа.
Адже увесь інший одяг знає, що я почуваюся заможною і щасливою, одягаючи їх у великі холоди.
Я впевнена: з ними я буду зігріта. І хай вони може трохи не вписуються у дрес-код ділового костюма чи святкової сукні, я все рівно пишаюся ними, смугастими, додаючи їх в’язаний стиль у кимось вигадані дрес-коди.
Шановні громадяни! Прийшов час холодів, здійсніть і Ви свою мрію – одягніть Ваші улюблені шкарпетки. І тоді Ви теж переконаєтеся в тому як мало треба для щастя одного листопадового вечора :)
In English