
Рік: 2012
Мрія №2 / Dream No.2
Знову замріялась…
Замість того, щоб підписувати новорічні листівки – ось тобі й на!
Мрія № 2.
Фотографування відклала на потім, хоча протигаз у мого тата десь точно був.
Але суть не в тому. Якби ця мрія збулася, щасливих людей рахували б мільярдами :)
In English
Again I go wool-gathering …
Instead of preparing Christmas cards – oops!
New Dream No. 2.
My photographing has been postponed, although I am sure that somewhere my dad has the gas mask.
However, this is not the point. If this dream come true, there would be billions of happy people :)
Нічний вірш
По небу темному розсипались зірки.
Хтось не вберіг –
А от мені від того радість.
І ніч годинами
Дається вже взнаки.
І небо темне вишиває рівно гладдю.
цитата об ищущих и находящих
Сьогодні я написала про одну із своїх мрій.
Про всі відразу вирішила не писати, щоб не злякати Вас.
Та і взагалі – у мене таке справжнє мрійницьке господарство, що на них усіх треба окремий сайт заводити :).
Тому, обмежилась поки що однією. Адже я переконана: мрії мають властивість збуватися, тож чому б і не опублікувати?
Може ще хтось прочитає про мою мрію і теж почне мріяти про це саме.
Таким чином, уже НАША мрія повинна буде збутися вдвічі (втричі, вдесятеро) швидше :).
Тож читайте і приєднуйтесь.
Будемо мріяти разом :)
Мир стал фальшивим
Мир стал фальшивим.
Вместо трёх всем важных слов
Сто сорок символов
И то – если транслитом.
Везде толкуют лишь о равенстве полов.
И «не» с глаголами теперь все пишут слитно.
Он скрыт под чистый, очень мягкий дермантин,
Хотя на этикетке слово «кожа»
Уже не важно: сколько в жизни есть мужчин,
И сколько женщин – не волнует тоже.
Кровь будоражит только блеск и силикон.
При чем, и женщин и мужчин одновременно.
На брэнды молятся как на подобие икон.
И даже чувства нынче измеряют в ценах.
Не говоря уже о плотской той любви,
Кстати, её можно найти и по дешёвке.
Но в каждом слове и поднятии брови
Нужно искать только подвохи и уловки.
А я неисправима.
Верю в них.
В людей, которым это тоже надоело.
Но редко так встречаются они,
Кто может чувства написать обычным мелом.
Кто ценник не повесит на тебя
Только за шарф из прошлогоднего сезона.
Кто может жить свой скромный мир любя,
Не продавая себя разным Купидонам.
Такие люди – как находки, спору нет!
Пускай одеты не в вельвет,
А просто в хлопок.
Им все равно во что ты сам одет.
И есть ли модный телефон без кнопок…
01.12.2012
Жіноче. Посміхнись

Ти бігла мила й безтурботна
За руку з вітром ви взялись
І світ услід кричав щодуху:
Дівчинко, посміхнись…
Ще мить.
Ти – юна і смілива
До сонця тягнешся у вись.
І чуєш голос рідний, милий:
Доню, посміхнись…
Так уже повелося, що у мене є жовтий велосипед. Так-так, це той самий, про який я уже писала.
Здається, що у нас із ним усе по-справжньому і взаємно :).
Тож, якщо говорити відверто, я думала тихо радіти його наявності у моєму житті та зайвий раз не турбувати Вас його гарними фотографіями. Але… не втрималася :).
Ну як таку красу можна сховати :)?
Так що розповідаю як все було: я вирішила, що кошик із квітами уже не актуальний у нинішньому сезоні, тому піддалася віянням модних новорічних трендів.
Адже усі супермаркети сніжинками і гірляндами завішані!
Так що завдяки потужній ширпотребній промисловості Китаю я теж обзавелася гарною гірляндою. Спасибі старому дядьку Гуглу – я віднайшла заспокійливі ліки для велосипеда на час процедури стилізації :).
Ну, і одного пізньо-листопадового дня це сталося…
На цьому тексту більше нема.
Їжджу тепер виключно ввечері, бо вдень мій жовтий красень виглядає неефектно :).
Тож якщо побачите мене на вулицях – кричіть “Привіт!” і я Вас почую, зупинюсь, і навіть дам покататися :)
Отак-от! Тож до зустрічі на дорогах і на тротуарах :)

Як же чудово бути студентом :)
Мені сімнадцятий минало
На пари йшов я в Універ
Мені так любо-любо стало
Я пам’ятаю як тепер,
Коли ту пару відмінили
І викладач був не прийшов.
А раз на пару ми забили,
І потім ще забили знов…
У тебя всё будет хорошо
У тебя всё будет хорошо:
Даже лучше, чем предполагалось.
Поезд не дождался и ушёл?
И перрон пустой…
Какая жалость!
Поредели зрителей ряды?
Ничего!
Тем, кто остался – больше места.
В наших играх правила просты:
Главное, чтоб было интересно.