Сьогодні мені захотілося поповнити свою аудіо-бібліотеку…
Довелося змусити себе відкласти у бік багато цікавих справ… Нецікаві справи я відклала в інший бік :). І почала читати деякі свої твори вголос.
Ось дещо із прочитаного:
[download id=”32″] + текст прози
[download id=”33″] + текст прози
[download id=”34″] + текст вірша
Далі, сподіваюся, буде…
І не люблю, коли мене притискають до стіни, вимагаючи грати за чужими правилами. Тому що правила мають сенс до того часу, поки ти їх дотримуєшся.
А щойно ти забуваєш про них як виявляється, що ти нікому нічого не винен і не зобов’язаних вигадувати різні дурниці про те, чого не знаєш, і що тобі, за великим рахунком, не потрібне.
І тоді виявляється, що ти цілком можеш обходитись без усіх цих вигаданих речей, і що немає жодних правил…
Сергій Жадан. Ворошиловград – Харків: Фоліо, 2010 – 442 с. – с. 184
Собі, в першу чергу :)
Кажуть, наївність смішна.
Ні, не вірте нікому.
Адже в житті є добро.
Різнобарвні дива.
Вірте у погляд очей
Тих, що справді бездонні.
Вірте у щирі,
Хоч, може, й наївні слова.
Хай вам всі кажуть,
Що це вже давно передбачено.
В сотнях сюжетів.
І списаних аркушів книг.
Знайте: слова їх
Без змісту і жодного значення.
Ви їх забудьте.
Зробіть,
Щоб весь світ кудись зник.
А свою душу наповніть
Красиво барвінками.
Мріями-фарбами.
Їх щохвилини дарує вам хтось.
Щирість у кожному з нас
Є такою наївною…
Вірте!
Все краще із Вами
Іще не збулось :)
2011, січень
одній Інні
у моєму житті присвячено
Я пам’ятаю, як ти тоді сіла до нього у машину і поїхала.
Усі були шоковані, адже ніхто не очікував такого повороту подій.
Проте квіти, які він привіз тобі справді були гарні.
Я буквально вчора згадала цю історію.
І тільки зараз зрозуміла, що того вечора ти тікала.
Від приторної солодкості. Від показової правильності стосунків.
І від усіх отих порад як треба жити і маминих настанов про перше, п’яте, восьме побачення.
Знаючи твою маму, я впевнена, що вона була б проти.
По-моєму, це фото показує саме Ваше життя :)
Про назву. Назва мені сподобалася своєю загадковістю. А імя Маргарита у моєму житті займає особливе місце, тому вирішила, що не купити цю книгу я просто не можу. Купила :)
Про обкладинку. Після того, як я доторкнулася до обкладинки цієї книги, я почала думати про те, що все-таки книгу треба цінувати не за обкладинку :)…
Обкладинка мені не сподобалася, адже чимось нагадувала глянцевий папір журналів.
А як на мене, це не найкращий варіант для художньої літератури.
Аналогічна думка у мене склалася стосовно її дизайну…
Про зміст. Книга, як на мене, зашкалює фемінізмом… Хоча в деяких місцях мені було дуже приємно читати як би мали себе вести чоловіки з жінками :). А ще книга, в принципі, досить позитивна – тут є і робота соціологів у польових умовах, і політики трохи, й історія, і загальні людські проблеми, і складність сімейних відносин для жінки, у якої є троє дітей…
Проте, в силу того, що це враження від книги про Марго я пишу через місяць після прочитання, то напишу те, що справді запам’яталося і сподобалося:
Я не знаю чи побачили це сотні людей, яких я зустрічала сьогодні на Подолі. Але він був справді прекрасний. Багато хто цього вірша не зрозуміє. Але я все рівно вірю в те, що знайдуться так само закохані в Поділ та мій подільський вірш.
Поділ сміявся дзвінко наді мною
З бруківки вулиць
І затертих часом стін
Це була колишня їдальня, в якій, наскільки можна було зрозуміти, раніше харчувався персонал аеропорту.
Знову я знайшла пісню в глибинах гігабайтів мого компютера. Тому вибачайте за паршивий запис – ця студентська пісня раритетна :).
На вулиці тоді був далекий… не памятаю уже навіть який рік :)
Ця дівчина привернула мою увагу до себе не зовнішньою красою.
Швидше навпаки.
Читающим между строк
посвящается
Я вышла мыслями касаясь
Несвежо-бледной
Глади снега.
Мороз скрипел совсем устало,
Сложив под иней все доспехи.
И холод рвался ближе к телу.
И вел себя бесцеремонно.
А я ждала большой метели.
И улиц снегом заметенных.
Я крылась
В том своем хотеньи
Себя глазами выдавая.
Как редко я встречалась с теми,
Кто так же снега ожидает.
Но их, поверьте, видно сразу.
В толпе.
Их взгляд столь мил и ясен…
Ведь мало кто карат алмаза
На снег простой
Сменить согласен.
2011, январь
Все почалося там. На корпоративі :). Цьогорічне святкування Нового року було у нас на роботі в українському стилі…
Тож вона зявилася на самому початку святкування і увесь вечір я не мала спокою. Вона мене переслідувала і я просто була змушена зробити ЦЕ :).