Місяць: Травень 2010

На читання блогів у мене не вистачає часу.
А от сьогодні прочитала один.
Напевно, час сприяв (година ночі все-таки :)), і напевне, зірки розмістилися у потрібне сузіря. А у Африці щось велике (слон чи гіпопотам :) не витримало лихої долі та відійшло у інші світи :).

Тому скажу коротко – я не люблю політики на своєму сайті, але ж Микола Вересень і не про політику пише, а про життєве, тому раджу – прочитайте, і тоді Вам точно доведеться посміхнутися своєму монітору пару разів :).

Это морг. Такой безобидный маленький домик стоит в углу институтского сада. Светло. Яркая зелень. Цветы. Кажется, по этой тропинке ходит Красная Шапочка. Нет. Здесь носят трупы.

Амосов Николай Михайлович “Мысли и Сердце”. Раздел “Первый день”

Слухайте, коли я сьогодні у статистиці побачила, що дві людини із Китаю читають мої вірші, я щиро пораділа за свій сайт :).

А ще я передаю вітання одному-єдиному читачу із Нігерії :). Також читачам із США, Франції, Росії та Швейцарії…
Ну, і звісно усім моїм українцям, які заходять до мене час від часу і не забувають :).

А зараз я буду вражати Вас цифрами.
За місяць мій сайт прочитали 5 291 особа.
З них – не вперше читали 1 422, а ще у мене є 366 відвідувачів, які заходили на мій сайт більше ста разів! Вірніше…365 – якщо мене не рахувати :)

Тож, якщо Ви ще не записані у цей список – знайте, вільні місця ще в ньому є :).
А на моєму сайті завжди є місце для однієї-двох хвилин Вашої уваги.
А я намагатимуся, щоб ці декілька хвилин Вашого життя були яскравими.

Коли у мене з’являться діти, я не зможу їм підставно пояснити чому у Запоріжжі є пам’ятник Сталіну і за які такі заслуги перед народом він там стоїть.

Водночас я не зможу промовчати і згадаю про мою прабабусю, яку морили голодом, убивали холодом і били різками за вкрадені колоски з поля.
Хтось скаже, що це не він, а це режим.
Часи були такі…
А я не вірю. Історію творять люди.

Сподіваюся, що до того часу, коли у мене з’являться мої дітки, пам’ятника Сталіну в Запоріжжі (як і в інших містах України) уже не буде.