Весна прийшла вночі,
Коли всі спали.
І навіть дім навпроти
Був у сні.
Коли усі дерева і вокзали
Здавалися без опору весні.
Місяць: Березень 2010
Я не знаю що робити, але терміново потрібно, щоб у добі було 25 годин.
Я не знаю до кого треба звертатися – чи до будильника, чи до годинника у компютері, чи може на Грінвіч із офіційним листом, але це життєво необхідно :).
Ну, не встигається за 24 години усе те, що хочеться і про що мріється!
І тут ні чарівні слова типу “тайм-менеджмент“, ні Архангельський, ні Кові не допомагають. Вірніше, допомагають, але от за 25 годин – ніяк це питання з ними не вирішу :).
Тому якщо у когось існують такі ж проблеми – пишіть мені :). Будемо спільно колективного листа готувати на Грінвіч. Може по-іншому якось придумаємо…
Але зважаючи на кількість моїх знайомих, які жаліються на нестачу часу, у разі успіху і 25-годинного дня у нас буде армія вдячних і загін ощасливлених :).
Тим, хто хоче весни
Весна не вірила ні фразам, ні кордонам.
Весна вкрадалася у посмішки.
В очах,
Де навіть розплескалась давня втома,
Весна й туди собі шукала шлях.
За моїми спостереженнями жіноче щастя 8 Березня вимірюється букетами, поцілунками і смс-ками :).
Дехто жіноче щастя сьогодні вимірює літрами (парфумів) і кілограмами (цукерок).
Жизненные итоги
А где-то там сигналили машины,
И мчали в направлении домой.
И снова вечер,
А в душе так беспричинно
Немного грустно.
В жизни есть итог простой.
Не оставляющий нам места
Для возврата.
И не дающий нам ни капли прямоты.
Что не случилось,
Значит так, наверно, надо.
Жизнь такова:
Здесь нет путей простых.
Нет ровных, светлых.
Есть лишь тернии во мраке
Но иногда на ощупь
Жить не в моготу
И не хватает маленького блага,
Нам на мечту.
Кому-то радости.
И капли от везенья.
Кому-то пары
Нежных рук и светлых глаз.
И общее желанье счастья-денег
И спешка сэкономить каждый час.
Идя по улице
Понятно слишком много
И видно ценность и проблем,
И всех забот.
Хоть мы боимся подводить свои итоги
Но жизнь без нас итоги подведет.
2011 год