Щойно подивилася статистику сайту і посміхнулася.
23 % відвідувачів, які заходять на мій сайт повертаються до мене час від часу і читають мої записи. Якщо чесно – це сприяє активному викладенню думок у веб-просторі :).
Так що знайте, що Вас тут завжди чекають і… дякую Вам за візити :)

Потреби епохи народжують потрібну людину…

Экономическая история мира: в 6 т./под ред. М.В. Конотопова

PS: епоха вимагала інформаційності – зявився Вільям Гейтс із своїм Windows, епоха потребувала яскравості у житті – звідкись виникла фарбована блондинка Мерлін Монро, для епохи було необхідне узагальнення знань з економіки – і у шотландській родині Сміт виріс хлопчик. Просто Адам Сміт…

От скажіть, чому в світі ще не вигадали жувальні гумки зі смаком, наприклад, шашликів із кетчупом або бекону із сиром?
Було б і дешево, і сердито, і дієтично, та ще й якщо економно жувати, то на довго вистачить :).

Отак би купили пачечку “Орбіт – смажений шашлик” або “Стіморол – докторська ковбаса” і життя б виглядало уже зовсім по-іншому :).

Тому, так як я у цих справах не розбираюся, прошу дуже усіх, хто може чимось допомогти – подумайте над таким винаходом.
Бідні студенти, а також усі бажаючі схуднути, а також особи, які отримують мінімальну заробітну плату, та і просто ті, кому таке пожувати “по приколу” – будуть вдячні :)

Мені дуже подобається одна цитата Оксани Забужко щодо авторства і віршів.
Тільки той, хто пережив це відчуття розуміє глибину кожного слова.

Вірші – це не тільки красиві образи і всілякі там ямби, хореї, амфібрахії та інші напівцензурні слова :).
Кожен вірш, якщо він написаний від душі – це якась частинка поглядів автора на світ і життя.

Інколи вірші мучать. Просто ходиш і весь час у свідомості тримається якась рима, яка потім не дає нормально заснути або думати про щось буденне.

Інколи ці вірші вриваються під час якихось важливих подій і тоді ти є заручником маленького клаптика паперу, або навпаки на серйозному аркуші з резолюцією чи заявою ти олівцем виводиш декілька віршованих рядків. Бувають вірші-телефонні смски, бо пишуться в таких умовах, де іншого не дано…

Вірші непередбачувані настільки, що буває напишеш, а тоді думаєш: “Невже оце мій твір?”

Я люблю вірші. За різноманіття, яке вони вносять у кожен день і сполучення слів, у яких розквітає фантазія. Хай там рима не завжди ідеальна. Але мене питання ідеалів хвилює найменше.

Як на мене, то головне, що вірші допомагають самореалізуватися і бути почутим іншими людьми. А що може бути важливішим для будь-якого автора-творця, який є наркотично залежним від своїх творів?