Останній тиждень мій реал із моїм віртуалом аж ніяк не пересікалися, тому довелося застосувати до них силові методи і прямо-таки силою посадити себе за копютер :). А тим більше такий привід, щоб написати приємні слова я не змогла пропустити… Адже завтра – 1 березня, весна :)
Нещодавно на “Українській правді” прочитала за те, як США пережило свої тяжкі часи періоду діяльності Аль-Капоне та інших його колег. Хто не читав цю статтю, розповім коротко – він був багатим, знаменитим, можновладним і взагалі стояв у черзі на звання “сам-собі-Бог”.
Додам до цієї короткої характеристики маленьку деталь: на його рахунку було не кілька десятків, а декілька сотень людських смертей.
Так от він був людиною-проблемою для США.
При чому проблемою такою, яка портебувала нестандартних підходів до вирішення.
Самі розумієте – гроші, влада, сила є… Але навіть тоді підходи знайшлися. У ролі таких-от підходів виступили близько десятка податківців (зараз кожен з них, напевне, доктор податкових наук :)). А тоді вони були молодими, неодруженими, безпристрасними – такими, з ким тяжко вести підкупні діалоги та встановлювати залежності.
Вони вивели Аль Капоне на чисту воду, показали, що він ловив рибу у мутній воді і усю рибу конфіскували :). От що значить податкова :)!
Суть моїх цих розповідей така:
Про назву. Вперше назву цієї книжки мені сказали майже пошепки. Особливо на останньому слові.
Адже ж “в СССР секса не было”. Тому, треба визнати, що пані Забужко досить смілива.
Про обкладинку. Мені сподобалася :). Відразу думається: як це вони так зуміли скрутити листочок, щоб вийшло аж тааааке :)
Розказати про цю книжку, на жаль, не можна. Бо все рівно щось та й не висловиться. Книга складна для прочитання. Як і все забужківське. Не те, щоб воно незрозуміле, ні! Просто усі твори пані Оксани завуальовані, запудрені та покриті товстим прошарком тонального крему :). Читаєш одне, а відкривається правда зовсім інша…
Книга з тонкими натяками на Україну.
Книжка несподівана, бо там постає така жіноча правда, якої ще не писали. І це стосується не тільки задертої сорочечки чи того, що почалося вночі після таксі.
Тобто, книга варта заслуговує на ту увагу, яку їй приділено. До речі, її перекладено на дуже багато мов. І найголовніше, що усім тим, на чиї мови було перекладено “Польові дослідження українського сексу”, книга сподобалася.
Ну, і нарешті, про секс. Він там є. Він там різний. Але то не порно – то легка еротика. І не треба думати, що то чиясь фантазія чи збочення. Адже то – реальні факти одного чийогось життя. Можливо, життя Оксани Забужко…
Про призначення. Мислячим українцям, українським реалістам, жінкам з українською душею. Фантастичного нема нічого. Романтичного тим більше.
Моя оцінка: за стобальною шкалою – 92
Love is a dream,
It is a flower,
It is a cave,
And it’s a tower.
It is an ownership of heart.
It’s the beginning, it’s the start.
Про назву. Юні натуралісти, напевне бойкот би влаштували. Квіти не те що не викидають – їх просто не рвуть, щоб вони не ставали зів’ялими :).
Назва трохи песимістична, як на мене
Про обкладинку. Особливих емоцій обкладинка не викликала. Першою думкою подумала, що то пані Ірен стала брюнеткою і сіла у цікаву позу та задумалася. Я навіть зараз так само вважаю…
Про зміст. Одна із кращих книжок Ірен Роздобудько. В принципі, у неї усі книжки непогані. Проте ця заслуговує уваги за її цікавий розвиток подій та філософські підходи.
Зараз дивлячись фільми СРСР-івської доби нас не сильно хвилює питання того, де зараз ці актори, що є на екрані усміхненими 17-річними дівчатами та парубками… А більшість із них живе десь поряд. Дивиться на свої молоді фотки і не заглядає у люстерко по декілька днів. Боїться.
Тут усе просто: коли ми молоді – та нам не те, що гори по плечу – Гімалаї просто тихенько плачуть у куточку від того, що ми-от такі гарні, чудові та розумні :).
А коли приходить старість, і світ показує справжню вартість нашої гарноти, чудовості та розуму… Можна не продовжувати, бо нема що говорити.
Звісно, ситуація із будинком для стареньких людей та отим давнім коханням, що описане у цій книзі – це явище досить умовне. Але ж ідея, викладка та і паралелі книги дуже цікаві. Тому не лякайтеся назви – купуйте/даруйте/читайте.
Про призначення: Роман для тих, хто знає, що старість колись буде.
Моя оцінка: за стобальною шкалою – 98.
Отже, пора потихеньку готуватися до Дня Святого Валентина. Цей день більшість моїх знайомих і друзів не сильно любить.
Бо не у всіх є з ким проводити цей день (чи то краще сказати, вечір/ніч)…
Проте для тих, хто у день Святого Валентина свої святкування уже запланував – є одна важлива справа.
Треба вивчити фразу Я тебе кохаю на різних мовах світу. Що, здається нереально важко? Не турбуйтеся, тут є один лайфхак :)
Про обкладинку. Назва не сильно мені сподобалася. Обкладинка також. Думаю, що чоловіки зі мною не будуть згодні, але так як це мій сайт, то я що хочу – те і пишу. Так що вибачайте – на голих дівчат із червоним намистом на шиї я не задивляюся :).
Інформаційний простір нинішнього життя дуже широкий. Пам’ятати все прочитане за день, тиждень чи місяць складно. Та і, не знаю навіть, чи потрібно…
Тому я вирішила додати один із підрозділів свого сайту – “Враження від книг“. Сюди я буду писати свою думку щодо прочитаної книги.
Проте, це не значить, що я вирішила стати літературним критиком.
У мене і так вистачає справ, щоб іще на півставки на критика іти :)
Просто враження від книги – це те, що треба закарбовувати. Якщо пам’яті на це не вистачає, то треба щось із цим вирішувати. От я і вирішила :)
Плюс до всього може ця моя думка допоможе комусь вибрати книгу для читання, подарунку чи інших корисних цілей. Від того я буду тільки рада, навіть якщо про це не знатиму :))).
Так що старт дано – читаймо далі…
PS: слухайте, а скоро ж весна :)…
