Сьогодні, 28 грудня, моя совість не виримала і я вирішила зізнатися в усьому. А точніше – сказати правду про снігопад.
Рік: 2009
Я вірю в казки новорічні.
І хочу для інших казок.
Під вечір холодного січня,
Під небом з яскравих зірок.
Я хочу наблизити свято.
Для тих, кого справді люблю.
Не треба бали й маскаради.
Лиш вогник в серцях запалю.
Тим людям, які цього варті.
думка про 5 хвилин
Пять минут, пять минут,
Это много или мало?
З пісні Гурченко Людмили
Справжню цінність п’яти хвилин розуміють зазвичай зранку.
Коли перший будильник щойно відіграв свою мелодію, а другий тільки готується грати, і ти розумієш, що різниця між ними всього лише пять хвилин…
Хоча не всього лише.
Правильно писати – ого скільки :).
Відразу виникає думка: “Хоч не висплюсь, так подрімаю :)”
Такого снігопаду,
Такої завірюхи
Давно не знали у таку пору́.
А сніг не знав і падав,
І сипався щодуху
Від того було добре
В Протасовім Яру.
Рясніли лижі й сані.
Мелькали гарні дошки,
Дівчата й хлопці
Снігом замелись.
І не було там місця
Для суму. Навіть трошки.
Зате з гори з’їжджали
Щасливі сотні лиць.
Бо кожна людина на світі має свою біду, як, проте й радість.
Лише не всі про це знають.
Навіть коли дуже хочуть знати.
Утім, чи то так і справді чуже не дає спати людям, чи люди такі охочі саме до біди іншого, але чиєсь надмірне переймання не своїм болем іноді буває гострішим, ніж удар кинджала в груди…
Марія Матіос “Мама Маріца – дружина Христофора Колумба” (стилістика і шрифт збережені відповідно до авторської вимоги)
в Україні – зима
Коли я писала пару днів тому про сніг, то я не мала на увазі такий холод, який прийшов разом із моїм снігом… Одним словом, не виноватая я, он сам пришёл :).
Але завдяки такій погоді мені вдалося виявити ряд цікавих фактів:
- Напевне, мої далекі родичі були родом із Єгипту чи Тунісу. Бо морози мене пробирають аж до глибини душі, а у самих потаємних думках я чомусь думаю про море і літо :)
- У такий холод дорога додому стає коротшою, а біг із сумкою на довгу дистанцію перестає бути видом спорту – це стає реальність тисяч замерзлих громадян :)
- При такій морозній температурі все більше цінуєш слова “шапка“, “шарф” і “рукавички“. За радісне слово “шуба” можна півсвіту віддати :)
- Морози ще раз довели, що мобільні телефони – вони як дівчата. І красиві, і яскраві, і співають, і мигають, і весь час тримати в руках хочеться, і поговорити, і послухати – усе уміють… Але ж і уваги потребують не менше!
Тож дивіться там, любіть Ваші телефони. А то буде як із моїм… Одного ясного дня (учора ввечері), не витримавши тяжкої долі в сумці він взяв і… замерз. Тоді довелося біля обігрівача годину відігрівати. А тепер я щиро каюся і ношу його біля самого серця :) - І на завершення. Ніякі холоди не страшні тим, у кого у душі весна, у очах – ясні промені, а у квартирі гарячі батареї та вязані шкарпетки :). Саме цього я всім і бажаю :)!
генії ідуть від нас
У світі стало на одного генія менше. Помер Пол Самуельсон.
Сподіваюся, що там, на небі, врахуються усі його економічні заслуги, його Нобелівська премія і те, як він чудово обгрунтовував взаємозв’язок попиту і пропозиції…
Хоча може там просто подивляться на його “Економікс” і відразу направлять в Едем?
Будемо сподіватися на це. Але як би там не було, людство цю людину забути просто не зможе…
Подивіться йому в очі на ось цій фотографії і Ви також зрозумієте за що я так поважаю цю Людину.
красива і правдива картинка про сніг
Це, звісно, типаж більшості блогів – розміщувати такі картинки, але якщо річ варта уваги, то я вважаю, що не треба звертатися до формальностей. І якщо мені ця картинка дійсно подобається – я не хочу себе стримувати і тому хочу показати її Вам…
У Києві уже є сніг. І він справді прийшов до мене. Бо я його чекала :)
моє читання віршів та аудіо вірші
Пропоную Вашій увазі вияви моєї творчості – виразне читання віршів. Тобто, аудіо вірші. Якщо сподобається – я буду і надалі творити в цьому напрямку. А поки що – слухайте і читайте :)
A текст вірша “Для себя” (який ще називається “Иди против ветра”) можна прочитати ось тут.
Текст вірша “Коли прокинусь” знаходиться ось тут.
Тут можна прочитати вірш “Девушка”
І, насамкінець, тут є текст вірша “Какое счастье“
На цьому поки що все.
Якщо сподобалося – даруйте мені зірки і серця (тобто, поширюйте :))
чоловічий день
Сьогодні – 6 грудня. Або за моїм старим СРСРівським календарем – 23 лютого :).
Тобто День Чоловіків України (усі три слова написані розбірливим почерком, золотими літерами, читати виразно і голосно :)).
Тому багато розповідати тут не до місця.
Але не зайвим буде сказати, що Жінки люблять Чоловіків… При чому, не за щось конкретно, а просто так :). Далі я хотіла навести перелік на три сторінки формату А4 цих “просто так”, але тоді щоб не завантажувати наших винуватців свята читанням – я передумала і залишу це діло на інший раз :).
Тому, зі святом усіх представників сильної статі! Будьте Чоловіками з великої літери в усіх відношеннях, а ми будемо і надалі допомагати Вам відчувати себе Найкращими.
Адже Ви насправді є такими…
З любовю, Жінки :)
PS: ну, і звісно – моє віршоване привітання до свята читайте тут.
Ще зовсім недавно я писала вірш про те, що осінь чекає листопада, а сьогодні зрозуміла, що завтра – зима…
Ну от і все. Вже завтра стане білим.
Усе, що вчора було дивно золотим.
А я ж іще в парку не находилась.І не надихалась осіннім і п’янким
Тим листопадовим вологим ароматом
Не віддалась любові у полон.
Під місяцем у тисчі каратів
У замку з кленів і каштанових колон.
Не надивилася на жовте і сліпуче
І не зустрілася із мріями всіма.
Прощай же, осінь.
Час спливає неминуче.
Як і моє життя…
А завтра вже зима.
цитата про Сороса
Українська культура 90-х – це перш за все Сорос, так-так, старий-добрий Джордж, святий Миколай українських митців, котрий залазив через забиті сажею комини до офісів вітчизняних видавництв і галерей і лишав на директорських столах гранти, транші та різну іншу гуманітарку, там – згущене молоко, армійські американські шкарпетки, мило, яким ніхто не користувався, і спирт для протирання хромованих деталей, який усі вживали не за признченням; проставляв продажнім поетам України шенген у паспорти, робив українським кураторам пластичні операції, аби вони могли виїхати на чергове бієнале, давав хабарі українським чиновникам, аби вони мали можливість і надалі боротися із його шкідливим впливом на місцеву молодь, одним словом, Сорос – це тіньовий міністр культури молодої незалежної республіки…
Сергій Жадан “Моя культурна революція” (зі збірки “Трициліндровий двигун любові”)