Осінь буде скоро.
Не знаю як там складеться із дощами, жовтим листям та іншими подробицями, але скільки у попередні роки не просили літо залишитися – а все рівно не допросилися :).
Тому особисто я змирилася із цією осінньою реальністю уже зараз :). Тобто чекаю осені-2008.
А якщо бути ще конкретнішою, то висушую парасольки, дощовики, гумові чоботи, лижі (ой, лижі…ні, лижі – то трохи пізніше, то на зиму :)).
Та найголовніше – я уже готова!
Вірш моєму рідному місту Прилуки
Всього три вулиці і кілька перехожих.
Будинки, що один на один схожі.
Паркани темно-сірі і зелені.
І вишень влітку можна рвати повні жмені.
Прошу, политика, остановись.
Не надо войн!
Ведь это – смерть и плач
Cирот невинных.
Пожалуйста, не рушь наш мирный дом.
Не забирай у матери ты сына.
Прошу, не делай выше всех и вся
Бумажных пачек сотни, миллионы…
Уж лучше, чтобы каждое дитя
Не знало бед. Не знало, что есть войны.
Прошу… Но голос в стрельбах не слышен.
Теряются слова в раскатах взрывов
Я искренне прошу, не надо войн!
Политика, дай людям жить счастливо…