А другого жовтня я змирилася з тим, що осінь як пора року, і як стан душі – неминуча.
Проте, сьогодні у мене вже зовсім інше сприйняття цього тотального жовтого кольору світу…
Тому усім, кого тягне на філософію – я раджу дивитися на фото, що розміщене нижче, 1 жовтня.
А, якщо все-таки більше хочеться чогось такого-сама-не-знаю-якого, і не хочеться працювати взагалі – я пропоную не відкладати це діло і зайнятися справді чимось корисним: перш за все, посміхнутися прямо зараз і, по-друге, подумки (а хто може, то практично) знайти собі таке саме осіннє дерево, як зображено на фото, для своїх осінньо-паркових забав :).
Регулярне заняття нижчезображеною вправою позитивно впливає на власний настрій, а також на настрій усіх людей, які будуть за Вами спостерігати. Тому на власному прикладі не дайте осені погано вплинути на настрій соціуму :)!
PS: я уже собі таке дерево знайшла :-Р
