Категорії
щоденник

і чого воно так болить?

Колоски жовті під синім небом: вирощено в Україні
І в Україні час настав (не)мов…

Не образливо було б, якби самі російську знали і вживали без помилок.
Дві «с» в слові «русский» і щоб жодних проблем із м’яким знаком в слові «кажется».
Якби читали Прішвіна та Рождественського.
І щоб отой «великий и могучий» звучав піснею, щоб аж заслухатися.
Але ж, ні!

Як кажуть у нас в народі: ні собі, ні людям.
Як у самих нема сили, бажання або часу вивчити українську, то давайте, щоб й інші теж не були у вигіднішій позиції.
Шкода, що короткозорі нинішні можновладці (прізвища яких років через десять може вже ніхто і не згадає) є поводирями цілої нації українців, у яких є своя мова.

В силу ситуації, що склалася, треба терміново третьою державною робити англійську.
Щоб іще зі школи наші маленькі українці були позбавлені мовних бар’єрів та мали світле майбутнє…

Від Марина Кузьменко

Привіт, мене звати Марина. Я час від часу віршую і пишу сюди.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.