Я хочу до тебе.
По венах кочують
Пусті пасажирські вагони.
Під стукіт у скронях
Римують сонет
монолітних коліс.
Я хочу до тебе
І марю тобою спросоння.
Полотнами з рельсів
Тебе кудись поїзд повіз.
У тебе
Віконні пейзажі мелькають,
Немов божевільні.
А я услухаюся в звуки
Порушених тиш.
На двох у нас зараз
Хіба що мнима стабільність.
І віра у сили
Що зможемо, милий,
Здолати наступний рубіж.