
– Уявляєш, я набрала два зайвих кілограми.
Я просто не знаю, що робити. Як же я тепер на пляж піду?
– Та по тобі не видно. От у мене вугрі по всьому обличчю висипало, що аж на вулицю страшно вийти. Їх не сховаєш.
– О, так – це горе. Ну можна тоналкою спробувати… Але це просто якийсь жах. Такий складний період пішов.
– У мене теж. На роботі – завал. На любовному фронті – стабільне затишшя. Що воно таке…
– Жах та і все. Іще й ці зайві кілограми…
І в тому ж парку поруч із розмовою цих молодих дівчат старенька мама везла у інвалідному візку свою 18-річну дочку, яка могла тільки мріяти, щоб у її житті були такі “складні” життєві проблеми.
Замість висновку: збільшивши власну вагу на пять (десять, пятнадцять кілограмів), обсипавшись вугрями і розлучившись із хлопцем (дівчиною) забудьте про них. У людей буває і гірше.
Насолоджуйтеся вдиханням і видиханням кисню, здоровям вашого молодого тіла і чудовістю кожного дня життя :)
9 коментарів “про зайве”
Круто,Маринка.
дякую, Костя :)))!!!
Зацепило…
Я дякую Вам, Myata, за те, що не змовчали. Мені це Ваше слово і три крапки після нього неоціненно важливі. Дякую.
справді..варто задуматись.
Дякую Вам за Ваші слова, Ксюша :).
Тобто за те, що цього чудового літнього вечора Ви знайшли час і бажання написати їх… Ви навіть не уявляєте, як вони для мене важливі! Особливо стосовно саме цієї публікації.
це Вам спасибі))
Ваші вірші та проза часто мені допомагають, коли на душі нелегко..
тому спасибі Вам за Вашу творчість)
і до речі, я вважаю, що Ви вже зобов’язані видати свій збірник…Ваші фани ( у тому числі і я) чекають))
Ого 8-)… ну, чесно кажу, що таких зізнань я не очікувала. Але це ще більше додає приємності Вашим словам :).
Якось воно та й складеться так, що буде і збірник, і до збірника :))). Коли те чудо буде? Та напевне ж скоро… В будь-якому разі, я про це офіційно і детально напишу :)
Дякую Вам, Ксюша :)
нема за що)це ж від щирого серця)
чекатиму!