Можна не поділяти політичних, релігійних та багатьох інших поглядів людини. Але насолоджуватися її талантом.
Отак у мене склалося із Дмитром Хворостовським, який вчора помер у лондонському Іслінгтоні, у колі своєї сім’ї, будучи хворим на невиліковну хворобу.
Одного разу в Києві мені пощастило побувати на його концерті. Його харизми вистачило на величезний зал палацу “Україна”, бо талант – це від Бога. Хоча він у нього і не вірив… Одним словом, земля йому пухом (хай він навіть вибрав для себе колумбарій).
Пісня “Не спеши” у моїй свідомості буде звучати лише його голосом. Ось вона.