Сьогодні мені подумалося, що усі наші проблеми – від невпевненості.
Ми – не впевнені у власних силах і у завтрашньому дні.
Невпевнені у зовнішності. Дівчата – у фігурі та красі.
Хлопці – у чисто їх чоловічих особливостях…
У почуттях та їх довговічності.
А ще ми – не впевнені у відповідях.
І у діях також…
Отак-от живемо і боїмося відмов, мовчань і заперечень.
І пліток, до речі, боїмося теж.
Але особисто мене такий хід справ не влаштовує.
Тільки не вбачайте в цьому егоцентризму та інших его-явищ (Боже збав! :))
Просто я пропоную більш ствердно дивитися на завтрашній день. І на себе в ньому :).
Тобто, якщо у Вас під рукою є зараз дзеркало, то погляньте, будь ласка, на те симпатичне обличчя, що дивиться звідти на Вас :).
А як немає – повірте мені на слово – із зовнішністю у цієї людини усе гаразд. Просто, чомусь останнім часом ця людина мало посміхаєтеся… Треба щось із цим робити :).
…
І я уже придумала :)! Треба прочитати мою щойно винайдену аксіому.
Тільки не плутайте з теоремою! Адже моя аксіома не потребує доведення :).
І звучить вона приблизно так: наша впевненість є прямо пропорційна кількості посмішок (взаємних), слів “так!” (у відповідь на питання), викликає однозначну згоду (на наші пропозиції), та не залишає шансів сумнівам, мовчанню та іншим незрозумілим станам організму.
Плітки є безспірною ознакою того, що суспільство Вас помічає. Тобто із зовнішністю та іншими параметрами у Вас усе гаразд :).
О, як закрутила :)!
Так що все. Пора закінчувати із невпевненістю. Усім дружно.
Можна, звісно, кожному окремо, але ж знаєте, що разом – веселіше :).
Тому, хто зі мною – не відставайте від нашого усміхненого натовпу :).