Нещодавно я дізналася, що у однієї моєї знайомої є мрія – бути ветеринаром. Погодьтеся, що як для юриста – це дуже нетипова мрія :).
Здавалося б, що треба ще хотіти: є робота, є зарплата. Але ж своє серце не обманиш…
Коли собачка чи котик є приємніші для душі від усіляких там законів та ДВСів, то одним вольовим зусиллям цього не зміниш…
Тому з усієї цієї ситуації я зробила такі три висновки:
- Не треба відмовлятися від мрій, хай навіть самих дивних мрій, у свої __ років.
- Треба жити із щоденною думкою про свою мрію.
І при кожній зручній та незручній нагоді намагатися робити крок їй назустріч. - Краще бути супер ветеринаром, аніж звичайним нікому непримітним юристом :)