Біля моєї багатоповерхівки знаходиться звичайний магазин. Звичайнішого не буває.
У ньому продають продукти харчування.
З таким самим успіхом там могли продаватися квіти або алкогольні напої. Але мова не про те.
Мова – про продавця.
Я не знаю як його звати насправді, але йому дуже личить ім’я Євген.
Щоранку я бачу його і по ньому орієнтуюся у часі, адже він проводить свій тютюновий ритуал орієнтовно в районі 8 години.
Я бачу як він викурює сигарету.
І щось таке опечалене завжди криється в його образі. Він стоїть і спостерігає за людьми…
Але я сильно не задумуюся, іду собі далі…
Проте сьогодні я випадково побачила отого Євгена ще й увечері, коли він дивився крізь вітрину свого магазину на вулицю.
Якби була фотографом – фото тієї однієї миті точно завоювало б якісь призи. Адже він дивився на світ з якимсь…благанням.
Своїм поглядом він ніби просив зміни краєвиду за вікном.
Я думаю, що йому уже просто остогидли оті усі макарони-кава-насіння-по-2-гривні та хочеться якогось оновлення.
А після того я провела паралелі із іншими людьми свого життя і зрозуміла, що таких євгенівських образів поміж моїми знайомими є багато.
Дехто з них так само дивиться із вітрини.
Інші – сидять по той бік монітора.
А окремі – виглядають із-за столів, завалених паперами. У кожного своє.
Проте як би там не було, вірте у зміну краєвиду за вікном. І вона обов’язково відбудеться.
2 коментарі “краєвидам за вікном”
а почати таку змыну можна з банального – дивитись у ыншу сторону)))
Така альтернатива теж приймається :)