Сьогодні вирішила іти і дивитися лише на балкони. Бо хто ж на них подивиться, як не я і не сьогодні :).
За наслідками такого огляду можу сказати, що краса більшості з них непомітна за облупленою фарбою. Якщо у Вас є балкон – пофарбуйте його, будь ласка.
Але зустрічалися й цікаві екземпляри – у квітах, кольоровому склі та ще пару елегантно-кованих побачила. До речі, це було останнє речення про особливості балконного Києва :).
З одного облупленого балкону на мене дивився погляд. Балкон був на другому поверсі, досить низько, але скажу чесно – я не очікувала, по-перше, такого повороту подій, а, по-друге, такої глибини у односекундній зустрічі очей.
Просто з інших балконів на мене сьогодні ніхто не дивився.
Цій жінці було уже за тридцять і крізь прозору огорожу її балкона я побачила, що вона сиділа на інвалідному візку. Отак-от чудового літнього вечора, вона сиділа на своєму супер-балконі, вартістю як три хати в селі Іванівка, вона сиділа в самому центрі Києва, але… у своєму інвалідному візку. Вона не могла спуститися і прогулятися вздовж її вулиці.
Натомість дивилася вниз на перехожих і судячи з її сумного погляду, можна було зрозуміти, що її мало хто помічає. Не тільки на балконі, але і загалом у цьому житті.
Адже нормальні люди дивляться під ноги, а не задивляються на чужі балкони. Та і, в принципі, кому яке діло до інвалідів, що сидять на своїх поверхах і відчувають себе обузою та потребують часто не грошей, а доброго слова…
Я пішла далі. Зараз розумію, що треба було хоч привітатися з людиною, хай навіть я її не знаю. Але тоді мене настільки шокувала ота мить, що ще пару кварталів я вже не думала про балкони і стан їх пофарбованості.
Я просто розуміла наскільки життя прекрасне, коли ти можеш просто-напросто іти чудового літнього вечора.
Просто іти.
PS: аналогічне відчуття у мене було колись після зустрічі з чоловіком у магазині…
PS-2: Ти все ще думаєш, що у тебе складне життя? ОК! Напиши мені про це. Я розкажу де знаходиться цей балкон і в який магазин треба іти, щоб зустріти отого чоловіка. Відразу все стане простим, зрозумілим і безпроблемним :)
In English
Today I decided to walk and look at balconies. If I will not do this today – who and when will do :)?
As a result of my review, I can say that the beauty of most of them is invisible because of peeling paint. If you have a balcony – please, paint it!
However, I faced with interesting specimens – in flowers, colored glass and a couple of elegantly wrought ones. By the way, it was the last sentence of the features of balconies in Kyiv :).
I met a look from one of the balconies. It was on the second floor, at quite low level, but honestly – I did not expect, firstly, that sort of things, and, secondly, such depth in one second meeting of eyes.
Nobody looked at me today from other balconies.
I met a look of a lady in her late thirties and through a transparent fence of her balcony, I saw that she was sitting in a wheelchair. Thus in such great summer evening, she sat on her super-balcony, valued as three houses in the village Ivanivka, she sat in the center of Kyiv, but … in her wheelchair. She can not go down and walk along her street.
Instead, she looks down on passers-by and judging by her sad eyes nobody see her. Not only on the balcony, but generally in this life.
Ordinary people look under feet and do not look with delight at balconies. Indeed, who cares about disabled, who sit in their flats and feel them like a burden and often do not require money, but kind word …
I went on. Now I understand that I had to say at least “good afternoon” even I did not know her. But then I was so shocked that a couple of quarters I did not think about the situation with balconies and their paint.
I just realized that life is beautiful when you can simply go in a nice summer evening.
You just can go.
PS: a similar feeling I had once after a meeting with a man in the store…
PS-2: Do you still think that you have a difficult life? OK! Write to me about this. I will tell you location of this balcony and where you need to go to meet this man with oxygen. After this experience everything becomes simple, clear and unproblematic :)