Люди з’являються у нашому житті для того, щоб під їхнім впливом ми себе змінили.
Хтось спеціально або підсвідомо навчає нас правильно говорити/писати/думати, інші – вчать нападати і оборонятися.
З кимось ми бігаємо і намагаємося правильно дихати.
Треті вчать почувати. Адже не піддаватися черствінню під висушувальною дією буденності – це зараз справжня наука.
Дехто дає нам уроки боротьби з власною гордістю…
Не факт, що завтра ці люди так само матимуть місце у нашому житті.
Тим більше нічим не підтверджується правильність їхньої позиції під час такого «навчання».
Проте одне хороше, що залишається поза сумнівами – це наслідки.
Адже я з особистого досвіду знаю – можна злитися, ображатися і категорично все заперечувати.
Сама так роблю регулярно :).
Проте настає один день.
Він міг би стати плачевним або взагалі фатальним.
Але звідкись, із якогось давно пережитого минулого з’являється фраза: «Це вже було у моєму житті.
Я знаю як це можна пережити.»
І після неї ти відразу починаєш себе по-іншому вести, правильно дихати.
Нападати і оборонятися.
2 коментарі “157 слів про життя”
і ми так само з”являємось у житті інших людей, для того, щоб вони під нашим впливом змінились… тільки от завжди впізнається той вплив, під яким ми змінились, а наш не видно нам ніколи. проте він є, я знаю – і це зігріває душу в моменти боротьби з горідстю, особливо, якщо нас уже немає у житті тих людей…
Так, пані Romashka, певно, що ви праві :). Просто наразі мене дуже хвилювало саме те, що я відчувала у власній душі… Але я з Вами згодна, що ми теж маємо змогу впливати на оточення собою. І приємно, коли той вплив є хорошим :)