
Якщо коротко, то далі буде.
Тільки коли – не знаю.
От чомусь мені зараз не пишеться.
Фотографується добре, читається теж непогано, а от з віршами…
Це сталося зі мною після Майдану. То був настільки сильний емоційний шок для мене. Особливо дні 18 – 20 лютого. Я стояла неподалік Лядських Воріт з Архистратигом Михаїлом (далі не пускали хлопці з самооборони Майдану), а повз мене несли тіла Героїв і складали їх біля входу в готель “Козацький”. Це не просто пережиті миті. Це – згадки до кінця днів моїх.
Але щось я сильно відійшла від теми.
Так-от, про вірші.
Після того вірші почали приходити до мене неочікуваними дворяддями, випадковими фразами-римами і не більше. Тому записую все, що прилітає. Роблю нотатки з пережитого та відчутого і чекаю того моменту, коли знову опублікую нового вірша у своєму блозі.
PS: для тих, хто вирішив, що уже все, зізнаюся: у мене є запаси віршів. Тобто неопубліковані вірші за попередні роки. Тому… не переключайте наш канал, далі буде ще цікавіше :).