
Іду по Святошино. Стоять біля входу в підземний перехід двоє молодих чоловіків невизначеного віку, один напроти одного. Один – в полосатій шапці “Білайна”, інший – у червонуватій шапці (видно від МТСа :)). Напевне, конкуренти по продажу карток-поповнень, стартових пакетів та іншого мобільного майна :). Я б їх і не помітила, але вони один сильніше іншого кричать: “Пазванить, паполнить щёт. Пхазванить, пхаполнить” (з наголосом на “пха-” :)).
Через годину виходжу на Вокзальній. Знов-таки іду і бачу ряд білих автобусів типу “Бусик” :). Біля них стоять кілька чоловіків невизначено-молодого віку і один наввипередки іншого кричать:
“Біла Церква! Хто на Білу Церкву?”,
“На Хмельницький. Зараз відправляємося” (оце скільки ходжу і вони весь час “зараз відправляються” :),
“На Тернопіль (Полонне, Вінницю…)”
Після такої вдруге почутої голосової реклами я не змогла не посміхнутися :)
От що значить творчий підхід до роботи!
Я не думаю, що власники їм у обовязки включали такий вид голосової діяльності :).
Але це дієво. Адже після такої агітації власники мобільних телефонів не залишаються байдужими і терміново згадують скільки там у них на рахунку. Дехто навіть підходить і погоджується на “пхапалнение”. А той, хто ще вагається щодо поїздки у Білу Церкву – сходіть на залізничний вокзал – вас швидко там переконають :).
Тож, як не крути, а реклама – двигун торгівлі :).