1 серце :) 2 сподобалося
Loading...
0

Юрій Андрухович. Таємниця

Обкладинка книги Юрія Андруховича "Таємниця". Типу цілком таємно :)

Юрій Андрухович і його Таємниця

Про назву. Назва нічого надзвичайного не передбачає. Така собі таємниця. Могла бути життєва таємниця або повна таємниця. Або ще якась таємниця :). Тобто на особливий лад думок не наштовхнуло.

Про обкладинку. Я уже писала, що Юрій Ігорович мені схожий на пірата якогось, доброго пірата :). Із своєю сережкою і легкою небритістю… Але він справжній і не хоче ні під кого “косити” – це головне. За це його уже можна поважати, що я і роблю :). А сама обкладинка відразу показує, що це буде розмова і реал. Тобто не Дереш із фантастикою і не Ірена Карпа із своїми хвилинами :).

Про зміст. Андрухович сам оцінює цей твір як найбільший свій шедевр. Я б таку оцінку не давала. Цей твір вирізняється з-поміж інших своєю правдивістю без ілюзіонності. Ота історія про Софію і те як вони із дружиною Ніною її народили, будучи бідними студентами. Оця непридуманість його пиятик і бідноти у студентські часи. Таке не можна придумати, бо таке можна лише пережити :). А від його десятків слів, які у стандартній українській мові не вживаються – словниковий запас може просто настільки збільшитися, що аж не поміститься у свої попередні розумові розміри :). Книга читається без зайвих напруг, але і не за два дні. Найбільше, що у мене викликало емоції – так це думка про те як діти Юрія Андруховича перечитували рядки про своє зачаття та народження… А також правда душевних переживань, повязаних із жінками і коханнями Андруховича… Особисто я не знаю чи змогла б написати отак-от правду мільйонам.

Про призначення. Не для консерваторів та дуже правильних людей. А то після деяких слів майже цензурного змісту у них зірве дах разом із горищем :). А так, в принципі, без обмежень.

Моя оцінка. За стобальною шкалою – 93.

Поділитися з іншими

Хочеться почитати щось схоже? Думаю, ось це має сподобатися ;)


цитата про читання і знання
Марія Матіос. Солодка Даруся
Читайте книги
Книжний вірш
Володимир Лис. Століття Якова

Марина Кузьменко

Привіт, мене звати Марина. Я час від часу віршую і пишу сюди.

2 Comments

  1. Натрапила випадково: хотіла звірить враження від творчості В.Лиса та Люко Дашвар. З оцінкою “Століття Якова” згодна повністю, хоч кажуть – автор виріс з ярих комуністів. Примушує задуматись над долею людською та сенсом людського життя. Твори Дашвар мені подобаються, але в Село не люди дійсно стільки бридоти і гидоти, що я протестую – нема такого на селі: я народилася і живу тут уже багато(як сама авторка) років.Хоч, всупереч собі, авторка в Рай.центрі стверджує, що чисті і безгрішні люди збереглися саме на селі.це правда. Мова жива, і не тільки в діалогах. А у поезії твоїй щось є. Читала з задоволенням. Здоров’я тобі, дитино, кохання, вірних друзів, розуміння і підтримки близьких! Хай убереже Бог твою юнну чисту і світлу душу від потрясінь, трагедій та розчарувань. Щасливої тобі творчої долі.З Новим роком!

  2. Дуже Вам дякую, пані Віро!
    Звісно, я з радістю читаю усі коментарі на моєму сайті, але Ваш – такий глибинно-рідний… Наче писала моя мама чи бабуся :). Я щиро дякую Вам за те, що Ви знайшли час написати Ваші слова і такі неприховано сердечні побажання. Я зичу Вам навзаєм усього самого хорошого. Зичу Вам ясних думок і рівноваги Вашій добрій душі. А ще вітаю Вас також з Новим 2012 Роком та Різдвяними Святами :)! Нехай щастить усім нам і Україні.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *