Вірш, який колись навіть надрукували в “Політехніку” :)
Я люблю КПІ.
Тут є друзі мої.
Це мій дім на найближчі ці роки.
Тут є радість і сміх для студентів усіх.
І веселощів ллються потоки.
Я люблю КПІ.
Це є рідні краї.
Тут усе відтепер найрідніше.
Світ із термінів, фраз, залікових книжок,
Гуртожитків.
А ще – власних рішень.
Я є горда, бо я
Щодня чую ім’я,
Яке славить мене й моїх друзів.
Я щаслива, бо тут – в Політехніці вчусь.
У найкращому нашому ВУЗі :)!
2002
2 коментарі “Я люблю КПІ”
Я теж дуже гордий за наш вуз!!!:)
Хочу подякувати тобі Мері за дуже класні вірші, деякі з них в мені викликали бурю емоцій, особливо сподобався “У ній щось є”.
Я дякую і Вам, Andriollo… За те, що не полінувалися і написали те, що думали :). А якщо подивитися ще й на час написання – то взагалі вдвічі більша подяка :).