Категорії
щоденник

думки про нерозуміючих сліпців

Малювати правду не завжди легко. Олівці не витримують
Треба всього лише відкрити очі та побачити

Думка.
Тільки той, у кого “чогось” немає, знає як найкраще використати те “щось”, якби воно в нього було.
Той, хто має “щось”, на жаль, в переважній більшості – нерозуміючі сліпці…

Детальніше.
Хворий знає як би він радів життю, якби було здоров’я.
Бідний знає куди б він з користю витратив гроші.
Одинокий уявляє як треба щасливитися від наявності взаємної любові.
Бездомний усвідомлює що таке наявність дому.
Старість обсипає порадами і настановами молодість.

Нерозуміючі сліпці.
Здорові є сліпими у тому, що вони витрачають здоровя скрізь, думаючи, що так буде завжди.
Багаті не мають уявлення, про що мріють бідні, інакше вони б подумали, що бідні – божевільні, раз їм у житті хочеться всього лиш такої дрібниці..
Закохані не розуміють як це так – бути одиноким, є ж стільки чоловіків і жінок на світі – можна когось же знайти.
Сидячи у теплій кімнаті, ноги в капцях, на голову нічого не капає, важко думати, що хтось сидить замерзлий на протягах, шморгає носом і думає, що у метро тепліше і там можна погрітися.
Молодість сліпа у своїй красі, розумі, силі та уміннях. Єдине, що молодість не вміє і не може, це побачити себе через 20/40/60 років. Бо якби і це їй було підсилу, вона б… злякалася.
Адже то була б уже не молодість, а старість.

Від Марина Кузьменко

Привіт, мене звати Марина. Я час від часу віршую і пишу сюди.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.