1 серце :) 6 сподобалося
Loading...
0

Вірш про аспіранта

Гносео... що?

Гносео…що :)? Ні, ніколи не чули!

Аспіранту в нас відкриті всі дороги:
У читальний зал і у архів.
І не чекає він від інших допомоги
Хіба що пару всім незрозумілих слів.

Щоб написати їх, і вивчити завчасно
Внести у зміст і в автореферат.
Бо аспіранту зрозуміло без пояснень:
Такі слова – це діаманти в пять карат!

Із ними можна визначати радикали,
В гносеології знайти свій тео-зміст,
Якщо цього теж виявиться мало -
Він все опише наче абстракціоніст.

А науковий керівник – це друг найліпший
З ним можна і на захист, і у бій…
Тож день і ніч наш аспірант невтомно пише
Про щось серйозне в дисертації своїй.

І у десятках геніальних публікацій
Невтомний він.
Бо зранку й допізна
Його натхненням на усю цію працю
Слугує лише наукова новизна.

У цих двох словах заховано всю правду
Бо аспірант не покладає своїх ніг і рук,
Щоб в один день відчути справжню радість.
Нарешті ставши кандидатом наук :).

meri :)

Мене звати Meri :) От і познайомились!

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *