0

Заламана і заплутана

Правда про жіночу долю та жіноче щастя у житті

Жіночі роздуми і життєві висновки

Ішла вона скована.
Душа, мов заламана.
Не бачила променів -
Котилася каменем.

Заплуталась в пристрасті.
Сама все заплутала.
Не хочеться близькості,
Бо близькість є путами.

Хоч може і хочеться…
Вона відмовлялася.
Ішла лабіринтами.
Чому отак сталося?

Дивилася заздрісно
На щастя віддалене,
Бо там, у душі…
Не була вона каменем.

Чому отак склалося?
Хто серце порадує?
І вниз опускаються
Ті очі, що згадують.
Ті очі, що видадуть
І плачуть по щирості.
Ішла по життю,
Яке сповнено сірості.

Якби ж все спочатку.
З серцями не скутими.
Але ж так не можна.
Все надто заплутане…

0

Стих о смерти подруги

Потеря людей - это самое страшное в нашей жизни

Девушке, которой больше нет

А.А.

Недосказано и недожито…
Не пора – но судьба вот такая
Еще юнь на лице, в душе – лето,
А вся жизнь час последний считает.

Было все хорошо в этой жизни
И ничто не вестило беды,
Это было вчера, а сегодня,
Человека нет, только следы.

Ее чашка, любимые фильмы,
Ее свитер, на стенке портрет,
Только все это просто лишь вещи,
Человека уже больше нет…

21 ноября 2001 года

0

Акровірш про любов

Любов і щире кохання у декількох словах

Мій акровірш про любов розповідає майже все про неї, чудову :)

Я думаю, що цей дуже коротенький опис любові ще раз і ще раз підкреслює те, що це почуття сприяє тільки духовному піднесенню, зростанню у своїх прагненнях стати краще і просто робить щасливим :)

Ласкава, всеосяжна, гарна
Юнацько-дивна і безхмарна
Близька, тілесна і відкрита
Оспівана… Талановита
Вражаюча, стрімка, крилата
Легкодоступна і завзята,
Юна, закохано-глибока
Безмежна, вільна, ясноока
Осмислена, складна, корисна,
Велика, підсвідома… Різна.

2005 рік

0

Ти звик до моїх сліз

Про відносини між дівчиною та хлопцем. Про звички і трохи більше

Ти звик до моїх сліз…

Ти звик до моїх сліз.
А це багато значить.
Ти звик, що мої сірі очі плачуть
І слів не відчуваєш глибину.

Якби я мала душу кам’яну
Мене б це ані трохи не гнітило…
Тих сліз би не було.
Ти чуєш, милий.
І я була би зовсім не така.

Та зараз мене просто обпіка
Твоя прихована за фразами байдужість
Якби я мала небагато – просто мужність…

Але не можу. Не підніметься рука.
Щоб руйнувати те, що ми вдвох маєм.
Адже колись здавалось щастя нам безкраїм.
На цьому – все. Я залишаю все в думках…

2007

2

Коли прокинусь

Жіночі роздуми про життя і взаємовідносини з чоловіками

Я прокидаюсь поки що одна… Це значить, що тобою я не втрачена.

Медіа-версія цього вірша знаходиться тут:
Мері - Коли прокинусь (1007)

Коли прокинусь в ліжку не одна,
Це значить ти мене навіки втратив.
Не буде того світу між двома
Серцями.
Яким разом бути варто.

Це значить я не дочекалася тебе.
Бо ти не дав мені той привід, щоб чекати.
Мене у тебе інший хтось вкраде,
А потім ти відчуєш тяжкість втрати…

З одного виміру.
В нас спільна площина.
Ми ходим і ховаємось від правди.
Я прокидаюсь поки що одна.
Значить,тобою ще не втрачена назавжди…

2006 рік

1

Я к Вам пишу

Иногда хочется написать все в письме и признаться в чувствах

Я к Вам пишу… Письмо Любящей к своему Любимому.

Надеюсь, что Александр Сергеевич Пушкин не обидится за такое современное толкование его произведения и такую вот интерпретацию :).
Стихотворение написано в далеком 2004 году.

Я к Вам пишу, чего же боле,
Что я могу ещё сказать…
Как жаль.
Любовь свои все роли
Успела без меня раздать.

И Вашей главной героиней
Стала не я.
Увы, любимей,
Судьба назначила её,
Ну что же:
Каждому своё.

И вот ходить одной по свету
Без Вас
Мне силы больше нету.
И нету сна, нету терпенья,
Поэтому я без сомненья,
Открыв себя и свою душу,
В которой мои чувства кружат,
В которой тлеет моя вера,
И к Вам любовь – она без меры.

Она печальна, безответна,
Громадна, всё же неприметна,
Но главное – она грустна,
А я… Я ей поглощена.

Поэтому сказать хотелось
Собрав в одно свою всю смелость,
Сил нет, и я не утаю:
Я Вас люблю…. Я ВАС ЛЮБЛЮ!

2005

0

Тебе нема

Прощатися із любовю завжди дуже важко

Тебе нема. Тепер одна.

Тебе нема.
Ти вже не вернешся ніколи.
Хоч зарікатися не можна,
Але все ж…
Серце твоє
Уже не сповнене любові,
Яка колись не мала меж.

Тепер одна.
Як жаль, але в твоїх обіймах
Я не тонутиму,
Як то було колись…
Дісталась дна
Хоч ти казав: я – сильна
Тож випливу
Зберу свою всю волю й міць…

І лиш згадаю
В найсамотніші хвилини
Про те, що ми колись були удвох.
Як жаль
Що так багато не збулося.
Але, того, напевне, хоче Бог…

зима 2007

0

Но все равно люблю тебя

Стих девушки о любви к парню. Не смотря ни на что

Я всё равно люблю тебя…

Я строю замки из песка.
А ты волной смываешь их.

Несу к тебе любовь в руках,
Ценю с тобою каждый миг.
Дарю ромашек белый цвет,
Что в хороводе собрались.
Мне без тебя улыбки нет.
Но ты…

А может это жизнь…
А может чей-то злой урок,
А может просто не судьба.
Хочу стереть.
Хочу забыть…
Но все равно люблю тебя.

2005

0

Майбутнє

Вірш з минулого про історію кохання

Вірш про майбутнє, яке поки що не збулося

Колись зустрінемось з тобою у метро.
А може десь на вулиці буденній
Постане в пам’яті усе, що в нас було
Я посміхнуся, якщо знайдеться натхнення.

За ту всю зустріч я згадаю вечори.
Згадаю дні. І навіть деякі хвилини.
Загляну: що там у душі твоїй
І запитаю як твоя родина.

За себе я не буду говорить,
Бо ти і так за мене будеш знати…
Я впевнена – до тої от пори
Ти спробуєш на смак сердець багато.
І зрозумієш, що таких як я – нема.
Не знайдеться.
Хоч як би не шукалось.
Будеш одружений…
Заміжня буду я.
І стільки усього в житті вже сталось,
Але ж немає часу розказать.
Бо я спішу.
Ти також справи маєш.
Ну що ж.
Бувай.
Зустрінемось колись…
А я пішла, бо чоловік мене чекає.

0

Омріяному місту

Про місто мрії та емоції від проведення декількох днів у місті

Вірш про того, хто прийшов із мрій

Ти такий усміхнений як вчора.
І такий прекрасний як тоді.
Ми побачимось, але уже не скоро
Прохолодою, що віяла з садів,
І теплом, що від вина мені лилося…
Ми побачимось, але уже колись.
І дощу краплини на волоссі
Падали перлинами униз.

Ти такий незвіданий як завжди.
І омріяний. Але не я одна
Бачила цю посмішку
Це правда.
Ти таким був вчора допізна.
І сьогодні теж змінився трохи
До грудей своїх мене притис.
І лише краплини із волосся
Падають перлинами униз…