6

Якби ти знав

Якби чоловіки знали про те, що думають жінки, вони б поводили себе по-іншому

Якби… Фото by Nika Shatunova

Якби ти знав
Як мріється під вечір
Під сині стіни.
І вітри з віконних рам,
Коли раптово
І, як завжди, недоречно
Ліхтар розігрує
Переді мною сцени драм.

Якби ти знав
Про несказанну ніжність,
Яка за мене більша у стократ.
Я загубилась поміж довгих тижнів
І у системі
Знаних всім координат…

Якби ти знав
Скільки в житті моєму
З тобою є пов’язаних подій.

Якби ти знав…
Ти б точно не дозволив
Бути в цю мить
Між стін і рам
Одній.

2011, остання п’ятниця зими

0

цитата про думки чоловіків

Слова, варті уваги...

Слова, варті уваги…

…я довго торкався її волосся, не знаючи, що їй сказати, вірніше – не знаючи, що б вона хотіла почутиБрехати їй не хотілося, казати правду – тим більше.

Сергій Жадан. Ворошиловград – Харків, Фоліо, 2010 – с. 342

4

жінки можуть плакати

Про причини того чому жінки плачуть і легкість стану після сліз

Чому жінки плачуть? Фото by seaofowls

У жінок є одна велика життєва перевага – вони можуть плакати.
Можуть відміряти сльозами усе несказане і непочуте.
Це дуже навіть природно і не викликає зайвих питань.
Точніше, питання виникають.
Проте швидше за все вони зводяться до одного-єдиного «чому?»…
Відповіді немає. Коментарі зайві.
І дуже часто – німа сцена. Занавіс.

Але потім обов’язково стає легше.
Звісно, від сліз нічого в житті не змінюється.
Оте жіноче «чому?» буде і надалі визирати із-за голих дерев та нефарбованих парканів.
Шептати здогади і вселяти сумніви.
Але ж стає легше

І тоді знову по колу.
Жінки
їдуть на роботу і вселяють надію.
Прикрашають собою і навколо себе.
І так-от живуть у своєму світі.
Аж до того часу, поки одного дня або нічим не особливого вечора уже не можна витримати.
І тоді у них з’являється велика життєва перевага.
Вони можуть плакати

0

довга цитата про природу відносин з жінками

Слова, варті уваги...

Слова, варті уваги…

Потім я думав, що життя і складається з таких речей, з цих умілих, пристрасних рухів старших жінок, які робили нас дорослими, навчали, як могли, любові, аби у нас, пацанів зі спального району, не склалось враження, що в житті є місце лише для боротьби та помсти… навряд чи більшість із нас це розуміли, користуючись їх відданістю, такі речі в більшості випадків сприймаються легко і забуваються швидко, ніхто не надає особливого значення стосункам із жінками, всіх захоплюють стосунки із життям і смертю, ніхто не знає, що жінки – це і є життя і смерть.

Сергій Жадан. Ворошиловград – Харків, Фоліо, 2010 – с. 294

4

Сильной

Главная сила в жизни состоит в душевном спокойствии не смотря ни на какие проишествия и бури

Ей, сильной… Фото by strochka

Поболит и перестанет.
Ты же сильная.
Зачеркни боль испытаний
Красной линией.

Успокойся.
Ведь нельзя быть заплаканной.
Вы с ним оба ведь неправы
В жизни так оно.

Потерпи.
Всё очень скоро наладится.
Лишь одень
Бархатно-черное платьице.

И наполни себя
Духами-чувствами.
Присмотрись – увидишь блеск
За днями тусклыми

И иди, расправив плечи.
Ты же умница.
Улыбайся даже встречным
Грустным улицам.

Без него? Конечно, сможешь.
Конечно, милая!
Ищи того, с кем ты похожа.
А все унылое…
Да и слова.
В ночных прогулках
И страсти омуты.
Оставь в подаренной шкатулке.
С узором золота…

2011 год, в период между январем и прошлым

0

Краса заслужено дісталася зимі

Взимку вночі у вітряну і холодну погоду вірші можуть стати найкращою розрадою в житті

Вірш про одну холодну ніч зими, про вітер, про слова на склі.

Краса заслужено дісталася зимі.
В ночах заметених
Ходили змерзлі тіні.
Думки не підкорялися мені,
І в темряві блукали сновидіння.

Ховалися від вітру лютих рук.
Дерева часом втомлені та сонні.
І сніг, як заметілі кращий друг,
Не втримався і впав на підвіконня.

І я не втрималась.
Торкнулася до скла.
І повела мені відому плавність ліній.
Зима студила і морозами цвіла,
А я не знала – то вже сніг, чи то ще іній.

Тому повірила пронизливим вітрам,
Що бродять у нічній холодній втомі.
Залишивши їм слід свого тепла,
На склі, у лініях
Що лиш мені відомі.

2011, лютий

0

Пролетела, как фанера над Парижем

Бывают в жизни такие ошибки, что просто хотел бы их стереть и забыть навсегда

А могла бы обойти! Но нет же, грабли… Опять они, родимые.

Пролетела, как фанера над Парижем.
Проиграв все карты.
Фишек столб.

Ветер растрепал мои афиши.
Матерясь, их дворник
Вниз соскрёб.

И затерлись туфли,
Лаком крыты.
Не хотелось,
К сожалению, пришлось.
Выйти в свет
В таком негожем виде.

Хватит жить,
Надеясь на «авось»!

Дышу ровно.
И иду свободным шагом.
Вдоль и можно даже поперёк.
А могла ведь обойти,
Но снова грабли!
Видно в том
Сейчас мой жизненный урок.

2011 год февраль месяц 11 число 13 час 51 минута

4

Майбутнім стінам

Ми не можемо передбачити нашого майбутнього і в якому місті ми опинимося завтра

Мої роздуми про стіни і майбутнє. Фото by_dement.eva

Цей вірш не претендує на серця і похвали, загальне розуміння і схвалення. Вірш не для масового читача.

Одна хвилина думок. А точніше планів. Хоча, ні – роздумів.

Послідовність слів, що час від часу мене турбують, не даючи потонути у буденному. Фрагментарнo.

У мене уже є схожий дивний вірш про штори. Тепер буде ще й про стіни.

А що там буде потім?
Напишем на звороті
Напевне, фотографій
А може навіть книг

І те, що буде далі –
Далекі магістралі
Або сусідні стіни…

Хоч краще вже без них -
Без зайвих обіцянок
І завтра буде ранок,
Який ніщо не змінить
Проте, й не поверне
Життя в колишнє русло

Навряд чи вже відпустять
Тебе сміливі мрії
Хоч може ще й мине
Два дні. Або три роки
І буде слово «спокій»
Хотілося? Отримай.
Але одна з умов:
Що ти свободу втратиш,
Натомість будуть стіни.

Хоча…Напевне, варто
Була б лише любов.

2011, лютий

0

трохи аудіотворчості

Намагаюся творити так як можу і вмію. Але вірю, що мої кращі твори ще не написані

Трохи аудіотворчості на сайті meri.kiev.ua :)

Сьогодні мені захотілося поповнити свою аудіо-бібліотеку

Довелося змусити себе відкласти у бік багато цікавих справ… Нецікаві справи я відклала в інший бік :). І почала читати деякі свої твори вголос.

Ось дещо із прочитаного:

Мері - Ессе про квіти і казку (1549) + текст прози
Мері - Холодне серце (1082) + текст прози
Мері - Кажіть, що любите (1357) + текст вірша

Далі, сподіваюся, буде…

0

ессе про квіти і казку

Історія про те, як Він подарував їй квіти, а вона не змогла приховати своїх почуттів.

Квіти були справді гарні. Фото by 7oO7oO

одній Інні
у моєму житті присвячено

Я пам’ятаю, як ти тоді сіла до нього у машину і поїхала.
Усі були шоковані, адже ніхто не очікував такого повороту подій.
Проте квіти справді були гарні.

Я буквально вчора згадала цю історію.
І тільки зараз зрозуміла, що того вечора ти тікала.
Від приторної солодкості. Від показової правильності стосунків.
І від усіх отих порад як треба жити і маминих настанов про перше, п’яте, восьме побачення.
Знаючи твою маму, я впевнена, що вона була б проти.

Continue Reading

4

таким людям я бажаю удачі

Надо идти по своему пути не сворачивая, не смотря ни на какие обстоятельства

Історія про те, як belly dance змінює життя... Фото by paula aguro

Ця дівчина привернула мою увагу до себе не зовнішньою красою.
Швидше навпаки.
Вона аж занадто вирізнялася з-поміж тих струнких, підтягнутих дівчат, які з першого погляду всім подобаються.
Усі вони ходять у вечірню групу зі східних танців і гармонічно доповнюють типаж одна одної…

А у неї – зайва вага. Окуляри.
Відсутність макіяжу і зовнішність типової учительки якщо не біології, то точно хімії чи математики…
Проте, судячи з того, що вона була у спортивному костюмі та чекала початку заняття – я зрозуміла, що вона прийшла змінювати своє життя.
Подумки я їй щиро побажала удачі.

Краще бути для когось незрозумілим, дивакуватим і навіть відчути осуд певної категорії людей… Але при цьому робити зміни своїх рутинних буднів. І дивитися у бік власного маленького щастя :)

6

Стих тебе на память

Прямой стих о чувствах к людям, которые обидели и сделали больно

Стих на память. И не только…

Оставь себе
На память?
Нет, на сдачу.
Я просто так
Своей любви не раздаю.
Под камень,
Тот что от роду лежачий,
Вода не побежит.
И на твою
Улыбку
Может кто-то поведется,
Но это буду точно
Уж не я.
А свой комок,
Точнее всплеск эмоций,
Я выплюну
Ни разу не жуя.

Ты скажешь – грубо?
Да, но жизнь такая.
Больней всегда тому,
Кто мягкотел.
А быть покинутой тобой.
Нет, извиняюсь,
Но не по мне
Такой вот жизненный удел.

2010, декабрь

PS: усі слова цього вірша є випадкові. Фрази вигадані. Герої відсутні. Авторка висловлює найщиріші вибачення усім, хто відчув, що цей вірш написано про нього…