0

Твоє щастя буде в іншому

Вірш про нерозділене кохання і розставання

Твоє щастя буде в іншому / Фото GideanyMaiara, Flickr

З думкою про дівчинку,
яку мали б звати Євгенія

Трішки потерпи.
Десь через місяць уже не так болітиме.
І ти дивитимешся на нього очами ситими.
Ти уже звикнеш без нього ранком снідати.
І засинати без його слів.

Тобі звичайно у це ще не віриться,
Що закінчаться дні болючі ці,
Що твоє щастя буде в іншому…
А той – пройшов крізь тебе.
Не оцінив.

То хай іде.
Не тішся крихтами
Його уваги,
Словами-митями.
Ви вже не будете ніколи друзями.
Чи ти повіриш йому ще раз?

Ні, він не вартий.
Облиш.
Забудь уже.
Адже без нього ти проживеш,
Бо твоє щастя буде в іншому.
А це все залікує час…

15 липня 2017 року, 22:33

0

Мить зради

Вірш про зраду, а не любов / Фото Johan Larsson / Flicr

Вірш про зраду, а не любов / Фото Johan Larsson / Flicr

Вірш, народжений багато років назад

Тоді мені хотілося померти
В той вечір…
Прямо там серед усіх.
Ті кадри пам’яті, здавалося б, вже стерті.
Та час безсилий і забути їх не зміг.

Тоді я лиш страждала і дивилась.
Я бачила…
Та й ти це не ховав.
Найгірше все
В оту безжальну мить здійснилось.
Як ти її у губи цілував.

І найболючіше – як взяв її за руку.
І найстрашніше – як зрівняв мене, її.
Здавалося, що серце спинить стукіт.
Бо то найтяжче, коли зраджують свої.

І так погано бачить в очі правду,
Яка так тихо убива любов.
Тоді нічому я була не рада.
А ти…
За руку з нею поряд йшов.

0

Між нами дві, а може три години ночі

236be029ee84f73dd67aa9272074eaf9
Знайшла у добре запакованому архіві

Між нами дві, а може три години ночі.
Чомусь не спиться,
І тобі, напевно, теж
Адже думки мої так приязно й охоче
До себе кличеш ти.

І з дозволу береш
Мій спокій.
Я не звикла до такого,
Бо зазвичай вирішую все я.
А тут…
Це правда.
Я тепер не маю змоги
Забути твоє рідне вже ім’я.

І бачишся ти скрізь,
Я відчуваю…
І часто мрію зі словами «а якби».
Тепер мій світ одне обличчя має.
І все це ти із дозволу зробив.

Ти підійшов
І подивився дуже пильно.
А відмовитися сили не знайшла.
Між нами дві, а може три години ночі
У неймовірній кількості тепла.
Без роздумів про завтра і про потім.
Без визначених кимсь стандартних меж.

Це правда.
Моє щастя на свободі,
Яку собою
Ти мені даєш.

Січень 2010 року

0

Нещасливі разом

Помилка в долю уплелась... Фото  galaxies and hurricanes (flickr.com)

Помилка в долю уплелась… Фото
galaxies and hurricanes (flickr.com)

Я її знала. І я також спілкувалася з ним.
Вони були різні та несумісні. Однак, багато років назад їй потрібно було вийти заміж.
Буває людям потрібно до лікаря. Або потрібно знайти роботу. Так-от і вона в свої тоді ще юні роки вірила, що їй якомога швидше потрібно знайти майбутнього чоловіка. Середовище, в якому вона знаходилася, не залишало їй шансів і вона здалася. Як тільки з’явився перший кандидат – через дуже короткий час вони одружилися. А далі пішло життя, яке виявилося не таким, про яке мріялося. Бо він її любив не так, як вона того хотіла. А вона для нього була не тією, якою спочатку здавалася…

Continue Reading

0

Давай поиграем в слова

Давай поиграем в слова...

Давай поиграем в слова…

Этому стиху несколько лет и он был написан одномоментно в вагоне киевского метро. Я ехала из “Ипподрома” в направлении центра и думала об одной знакомой мне женщине, активной и молодой, которая каждый день решает десятки проблем и умеет делать бизнес, но больше всего она ценит и понимает важность отношений со своим мужем. Ведь работа и бизнес не согреют в холодной постели. Даже купив электроодеяло будет неуютно ;).
Этот стих – моя ода современным людям, умеющим ценить свои отношения и определять приоритеты в жизни и в своем рабочем еженедельнике.

Continue Reading

0

Щастю життєвої осені

А вже сьогодні по-осінньому відверті...

А вже сьогодні по-осінньому відверті…

Вірш, що мав бути написаний у шістдесят,
але написався раніше…

І попливли роки,
Як листя по воді.
Життя пройшло
У невловимій круговерті.

Ось тут ми вчора ще:
Наївні й молоді,
А вже сьогодні
По-осінньому відверті.

І може не тебе
Обрала б я.
Та погляд твій
І рідний, і глибокий.
Сказав, що вимір твого щастя
Це – сім’я:
Я переконувалась в тому
Рік за роком.

Волосся кольору каштанів
В одну мить
Покрив легкий
Напівпрозорий іній:
То холоди,
То вітер налетить…
Я рятувалася
Теплом твоїх обіймів.

Невпинний час.
Він і глядач,
І всім суддя…
Нас огорнули вже тумани
Зовсім сиві.
Замерехтіло фотокартками життя
А ми відверті.
Й по-осінньому щасливі.

0

Жіночі історії

жіночі історії, фото дівчини, роматничне фото

Історії жіночі… історії любові, про яку хотілось би розказати і почути.

Цей вірш я надсилала на конкурс
“Коронація слова-2011″

Не буває двох однакових історій
В одному жіночому житті.
У душі її безмежній і просторій
Сховано історії оті,

Що хотілось розказати
І почути.
Це не фрази.

Це як фрески і ессе:
Змінювалися часи.
А з ними й люди.
Але чітко пам’ятала вона все.

Як вони тікали в парки.
Звали друзів.
Побут тиснув -
Це така була канва.

Проте в подиху у кожному
І в русі,
То була любов.

М’яка… Жива.
Взагалі не штучна,
І безцінна.

Продали те все за півціни.
І тепер вона уже чиясь дружина,
А у нього підростають вже сини.

Але солод разом з гіркотою тих історій,
Згадує із посмішкою на лиці.

І про те, яка любов в житті буває,
Розповість вона колись
Своїй дочці…

2010

0

Щоб сказати: «Я тебе люблю…»

красива дівчина, гарна фотографія, дівчина і хлопець, красива пара, beautiful Ukrainian woman

Я тебе люблю.Сказане двічі. Чоловічим та жіночим голосом.

отака я колись була :)…

Я писала ці слова на водограях,
Віддавала все хмільній воді.
І отам, де небо чисте і безкрає,
Я писала хмарами тобі.

Я піском в пустелі, в буревії,
А вночі під золотом зірок
Не утрималась. Окрилено в надії
Написала свій простий рядок…

Так, я грала музикою в нотах
І спалахувала в сотнях різних гам.
Ми стояли поряд і навпроти.
І, не давши волю всім словам,

Я у погляді з-під вій вугільно чорних
Мовчки світ до ніг тобі стелю.
А собі я залишу бездонне море,
Щоб сказати: «Я тебе люблю…»

2007

0

Наполовину правда

красивая девушка, фото романтической девушки, девушка романтика портрет, красива романтична дівчина

Вірш написаний із холоду і спогадів… Фото невідомого автора

Хоч його і не коронували, але цей вірш я надсилала на конкурс
“Коронація слова-2011″

Наполовину правда.
На іншій – мої здогади.
Стіл вдягнений картато.
А ти прийшов із холоду.

Обняв мене так міцно
Ти знову пахнеш кригою.
На дворі казка, дійсно.
Мені ліхтар підмигує.

А я йому не можу.
Бо ти прийшов зігрітися.
Лиш холод так вороже
Крадеться в світлі місяця.

І тихо йде по саду.
В думках гортає спогади.
Стіл вдягнений картато.
І ти… Прийшов із холоду.
2010 

0

мудрость автобусных разговоров

Слова, варті уваги…

Сейчас мужчины сидящих и ждущих не любят. Поэтому живи как и жила.
Ходи в институт на пары, заряжай телефон, проверяй почту.
Короче, делай всё от себя зависящее, чтобы тот, кто тебя хочет найти – нашел.

Из услышанного разговора в автобусе

0

Жіноче. Посміхнись

красива дівчина посміхається, beautiful woman smile, lady smiling, young lady smile

Отака-от вона, доля жіноча… Поміхатися. Фото зроблене Sean Molin.

Ти бігла мила й безтурботна
За руку з вітром ви взялись
І світ услід кричав щодуху:
Дівчинко, посміхнись…

Ще мить.
Ти – юна і смілива
До сонця тягнешся у вись.
І чуєш голос рідний, милий:
Доню, посміхнись…

А ось вже із тобою поряд.
Той, хто зі снів прийшов колись
Ви разом в щасті, і у горі.
Кохана, посміхнись…

І зовсім скоро, за пів миті
Ти уже в сяйві дитячих лиць
До тебе тягнуть рученята:
Мамо, посміхнись…

То все вона – доля жіноча.
Привід для радості є скрізь.
Лиш підійми до неба очі
І просто посміхнись…

PS: наступний вірш цієї серії буде містити такі рядки “Професіоналкo, посміхнись!”, ”Громадянко, посміхнись!”, “Добродійко, посміхнись!”, ну і звісно “Українко, посміхнись!” :).

0

Её у тебя украдут

Не дозвольте вкрасти вашу квітку! Фото by monica zborovskaya

Её могут украсть… Фото by monica zborovskaya

Для себя я поняла, что лучше всего публиковать стихи пост-фактум, то есть когда уже нет накала страстей и не сразу понятно о какой из моих подруг идет речь.
Этот стих был написан одной очень хорошей девушке. Слава Богу, её уже точно не украдут, так как молодой человек вовремя оценил своё сокровище и гости на их украинской свадьбе радостно пели и плясали :). Но ведь был такой период их жизни, о котором я точно знаю, когда её хотели просто украсть и самое главное – она даже была согласна не сопротивляться…

Её у тебя украдут.
Вот так уведут:
Из-под носа.
Обещая житейский уют,
Украдут.
Разрешенья не спросят.

И она,
Соглашаясь почти,
На тебя вопросительно глянет:
Неужели позволишь уйти,
Без малейших душевных страданий?

Если нет – понимаешь и сам,
Что терпенье её не бессрочно.
И решаться когда-то пора.
В общем, всё понимаешь.
Три точки…

Если да – то ошибка её.
В том, что выбрала и ожидала,
Потому что для слова «вдвоём»
Ожиданий одной – очень мало.

Но, тогда она точно причтёт
Тебя к лику «хорошего друга».
Лишь за то, что ты молча смотрел,
Как её уводили за руку.

2010/11