0

смерть Майкла

Мої думки

Сьогодні хтось потрапив під ливень. Інші їхали у електричці на дачу.
Хтось за кермом авто прямував у інше місто.
А світ уже одну добу існував без Майкла Джексона.  Коли я прочитала цю новину, стало якось не по собі.
Я не фанатка його творчості, але він був особливим. Не будемо згадувати про публічно-жовту пресу і сексуальні звинувачення. Про пластику і колір шкіри теж краще промовчати…
Не зважаючи на те, що усілякі BBC, CNN, Forbes, The Times та менш титуловані видання говорять про нього у перших рядках новин, нам з Вами краще мовчати.
Тобто промовчати хоча б одну хвилину в честь цього талановитого чоловіка, як це зробив Сенат США.
Хай його душа знайде покій…

0

Автомобильная смерть

Больно прощаться с людьми, которые навсегда уехали куда-то на своей машине

Стих о смерти

Скорость забирает самых родных.
Машина увозит самых любимых.
Проходит первая минута, и следующий миг
Вокруг все рушиться.
Уже непоправимо.

На сумашедшей скорости сейчас
Прокручиваю все свои воспоминанья.
Сто или двести километров в час.
Смерть не была записана в твоем жизненном плане.

Вчера. Хочу вернуть себе вчера.
Там было все, с тобою связаны минуты
Нет сил тебе сказать “Прощай”. Хотя, пора…
Ты не вернешься. Смерть не оставляет места для чуда

0

Чого бідні? Бо дурні! Чого дурні? Бо бідні…

блог з власною думкою, блог про реалії України, блог про щасливу жінку, блог усміхненої дівчини

Не хочу ховати свою думку!

Вернадка” або Національна бібліотека імені Володимира Івановича Вернадського – це місце досить серйозне і поважне. Самі знаєте – найбільша бібліотека України.
Але якщо Ви захочете ознайомитися із якоюсь дисертацією, захищеною в останні три роки – отримаєте відмову. І причини цієї відмови прості:

  • в Україні зараз стільки дисертацій захищається, що їх кількість не можна розмістити у книгосховищі (це окрема тема для розмови);
  • в бібліотеці немає вільного місця для розміщення такої кількості робіт.

Звідси, автоматично зявляється відповідь на відому фразу “Чого бідні? Бо дурні! Чого дурні? Бо бідні!”.
Звісно, легше віддати якесь приміщення за валюту в оренду, аніж на громадських засадах подарувати якійсь там бібліотеці, хай навіть це Вернадка. Так от і лежать горами дисертації у книгосховищі.
І можете не дивитися на мене косо. Криза у державі, грошей немає – я в курсі.
Проте, почалося це залягання дисертацій не вчора, а кілька років тому…
Я думаю, що наші діти і внуки нашій епосі за такі явища не подякують.

0

Бережи свою душу

Зберігай найцінніше в собі. Бережи своє серце і свою чудову душу

Прошу тебе: оберігай свою душу…

Бережи свою душу без мене.
Від підступних людей і думок,
Хай вона вся крилата
Й натхненна
Уночі відліта до зірок.
І oтам, з висоти і польоту
Стереже тебе.

Ти ж уві сні
Бережи свою душу для мене…

Хоча, хай навіть вже не мені
Ти ранкові слова подаруєш,
І присвятиш життя все своє,
Чиє серце своїм ти відчуєш
І кому віддаси все що є.

Будь обачний.
Бо дні є підступні.
Але ночі підступніші все ж…

Ти це знаєш.
Пиши мені в грудні.
І у червні ти знову знайдеш
Ці слова,
Що тобі я писала
В ненамріяній кожній строфі
Я тебе попрошу дуже мало:
Бережи свою душу собі.

1

Реквием за мечтой

Прощай, когда-то мной любимый, мы больше не будем любить

Ты был мечтой. Ты был мне очень нужен. Был.

Я уйду не попрощавшись – по-английски…
Я уйду из твоей жизни навсегда.
Не нужны здесь объяснения и записки,
Хватит фразы: “Всё. Прощай, мечта…”

Да… Ты был мечтой, ты был мне нужен
Только вынесен мне грустный приговор:
Не всегда мечты сбываются. К тому же
Ты молчал, мечте наперекор.

Знаешь, время помогло: я осознала
В жизни для всего пределы есть
Так что всё: я начинаю все сначала,
Но тебе не будет места здесь.

Я устала ждать. Любовь остыла.
Жаль, но эта истина проста:
Было время, я тебя любила…
Но пришёл конец – прощай, мечта!

2003 год

0

думки про нерозуміючих сліпців

Малювати правду не завжди легко. Олівці не витримують

Треба всього лише відкрити очі та побачити

Думка.
Тільки той, у кого “чогось” немає, знає як найкраще використати те “щось”, якби воно в нього було.
Той, хто має “щось”, на жаль, в переважній більшості – нерозуміючі сліпці…

Детальніше.
Хворий знає як би він радів життю, якби було здоров’я.
Бідний знає куди б він з користю витратив гроші.
Одинокий уявляє як треба щасливитися від наявності взаємної любові.
Бездомний усвідомлює що таке наявність дому.
Старість обсипає порадами і настановами молодість.

Нерозуміючі сліпці.
Здорові є сліпими у тому, що вони витрачають здоровя скрізь, думаючи, що так буде завжди.
Багаті не мають уявлення, про що мріють бідні, інакше вони б подумали, що бідні – божевільні, раз їм у житті хочеться всього лиш такої дрібниці..
Закохані не розуміють як це так – бути одиноким, є ж стільки чоловіків і жінок на світі - можна когось же знайти.
Сидячи у теплій кімнаті, ноги в капцях, на голову нічого не капає, важко думати, що хтось сидить замерзлий на протягах, шморгає носом і думає, що у метро тепліше і там можна погрітися.
Молодість сліпа у своїй красі, розумі, силі та уміннях. Єдине, що молодість не вміє і не може, це побачити себе через 20/40/60 років. Бо якби і це їй було підсилу, вона б… злякалася.
Адже то була б уже не молодість, а старість.

1

Политике

Дорога, ведущая к смерти

Политике и политикам

Прошу, политика, остановись.
Не надо войн!
Ведь это – смерть и плач
Cирот невинных.
Пожалуйста, не рушь наш мирный дом.
Не забирай у матери ты сына.

Прошу, не делай выше всех и вся
Бумажных пачек сотни, миллионы…
Уж лучше, чтобы каждое дитя
Не знало бед. Не знало, что есть войны.

Прошу… Но голос в стрельбах не слышен.
Теряются слова в раскатах взрывов
Я искренне прошу, не надо войн!
Политика, дай людям жить счастливо…

2

безглузда смерть. Заради чого?

Світла память загинувшому у цій незрозумілій політичній боротьбі

Світла пам’ять

Вибори мера Києва…

Якщо чесно і поклавши руку на серце – вони мені уже трохи набридли. Ні, ну, я не проти того, щоб із бордів, парканів, стовпів, дерев на нас дивилися усміхнені обличчя. Кажуть, що треба оточувати себе позитивом. Але ж оцього 19-річного хлопця, якого убили біля станції метро “Арсенальна” уже не піднімеш назад.

І через 7 днів якась усміхнена команда нового мера святкуватиме перемогу, а його мати нестиме вінок на кладовище. І оті всі політ.агітаційні матеріали здеруть зі стін, причеплять іншу рекламу, а він залишиться назавжди у пам’яті молодим, по-травневому веселим і у футболці. Від пана Миколи.

Звичайно, це все політичні ігри. Жаль тільки, що у цих іграх прості неполітичні жертви.

2

Я вже не та

Життя грає в ігри з нами і ми не маємо сили опиратися його правилам

Це все життя… Звичайно, що не ти.

Я вже не та.
Я вже тобі не вірю
Нема уже наївного дівча,
Яке колись вручало свої мрії
І дарувало вогник у очах.

Я вже не та.
А знаєш хто тут винен?
Звичайно, що не ти…
Це все життя.
Воно не визнає свої провини…

Я вже не те усміхнене дитя,
Яке колись тебе отак зустріло.
Я думала, що щирість візьме верх.
Проте… Я помираю…
Я безсила!
Бо хтось мою ту щирість взяв
І стер.
А разом з тим пішла моя наївність.
І вогник мій…
Той “хтось” його забрав…

Я вже не та.
Хоч може це і дивно,
Але ховаюсь як завжди у сотнях справ.
І маску я щодня свою вдягаю.
І хочу від усіх кудись втекти.

Я вже не та…
А знаєш хто тут винен?
Це все життя.
Звичайно, що не ти…

2005 рік

0

Ты хочешь

Возвращение того, что было невозможно

История не возвращается

Ты хочешь начать всё сначала…
А помнишь,
Луна целовала
Каштанов зеленые листья
И звёзд необъятный простор.
Ты помнишь?
И я тоже помню.
Тепло твоей нежной ладони.
Влюблённости полные мысли
И майский ночной разговор.

Ты хочешь вернуть все обратно…
А помнишь,
Нам было приятно.
Быть вместе…
Мне часто казалось,
Что я, словно птица, лечу.
Но жизнь показала другое.
Я сердца тебе не открою.
Ты хочешь вернуть всё обратно?
Ты хочешь.
Но я не хочу…

2003

0

Про тебе

Чоловіча правда очима колишньої коханої

Всього лиш вірш під назвою “Про тебе”

Ти боїшся згадок.
То так ясно видно,
Але ж це – початок…

Вже немає рідних
Рук моїх у тебе.
І очей відкритих.
І думок в польоті
Вуст зі смаком літа.

Це всього початок
Без моїх квітучих
Посмішок.

Насправді,
Сни тебе замучать.
Бо там буде постать -
Тінь від мого тіла…
Забувать непросто,
Бо лиш я зуміла
Полюбити щиро,
Що не бачать ззовні.
Світ наш так закрити,
Щоб від всіх сторонніх…

Але ти ж боїшся і про це згадати.
Що ж…
Шукай десь щастя.
І сумуй по втратах.

Хоч навряд чи знайдеш
Щастя заповітне,
Ти ж не знаєш ціну
Рук отих, що рідні…

2007

0

Две души

Два життя. Дві долі. Дві душі

История из жизни двоих когда-то влюблённых

Было две жизни. И было два пылающих сердца.
Было много ярких слов, но была всего одна стрела, которая пронзила эти сердца. И любовь у них тоже была всего одна, но какая…
Их жизни соединились одним вечером. Их знакомство было простым и банальным – их свёл медленный танец. Познакомились, разговорились и поняли. Они оба поняли истину – перед ним была лучшая в мире девушка, а перед ней был ОН, самый лучший на свете.

Continue Reading