1 серце :) 3 сподобалося
Loading...
0

ессе про квіти і казку

Історія про те, як Він подарував їй квіти, а вона не змогла приховати своїх почуттів.

Квіти були справді гарні. Фото by 7oO7oO

одній Інні
у моєму житті присвячено

Я пам’ятаю, як ти тоді сіла до нього у машину і поїхала.
Усі були шоковані, адже ніхто не очікував такого повороту подій.
Проте квіти справді були гарні.

Я буквально вчора згадала цю історію.
І тільки зараз зрозуміла, що того вечора ти тікала.
Від приторної солодкості. Від показової правильності стосунків.
І від усіх отих порад як треба жити і маминих настанов про перше, п’яте, восьме побачення.
Знаючи твою маму, я впевнена, що вона була б проти.

Continue Reading

Поділитися з іншими
1 серце :) 10 сподобалося
Loading...
0

(не)політичне питання

Продавати майбутнє за таку малу суму просто неправильно. Подумайте над цими словами

Від трьохсот гривень у житті легше не стане...

Ви ж знаєте – я про політику принципово не пишу
Але я щойно дізналася, що одна моя хороша знайома згодна продати свій голос.
Адже, як вона каже: “Хоч голосуй, хоч не голосуй – нічого не зміниться, а триста гривень мені завжди потрібні”…

Я думала, що статистика про кожного пятого, який згоден продати свій голос та усілякі виборчі технології так далеко від мене!
А як виявилося – на відстані протянутої руки і сказаного слова :(.

Проте як би там не було: пожалійте свою совість і своїх майбутніх дітей та внуків, не продавайте свій голос!

Поділитися з іншими
1 серце :) 10 сподобалося
Loading...
0

Ты был. Ты ушел. Тебя нет

Всегда очень трудно прощаться с человеком навсегда. Больно и плачевно

Стих о том, что люди уходят

Ты был. Ты ушел. Тебя нет
Остались дома и квартиры
Хоть жизнью ты был обогрет,
Но временно всё в этом мире.

И выброшен тот календарь,
Что планы хранил и надежды.
На всё есть два слова – как жаль.
И вроде всё будет как прежде.

Но ты не увидишь того,
Как будут расти чьи-то дети.
Не будет друзей и врагов.
Вопросы теперь без ответов.

О да, в жизни много потерь.
Но есть из них невосполнимы.
Так больно заполнить теперь
Твоё место в жизни другими.

Поділитися з іншими
1 серце :) 5 сподобалося
Loading...
1

генії ідуть від нас

Пол Самуельсон був генієм. Нехай земля йому буде пухом

Пол Самуельсон (Paul Samuelson)

У світі стало на одного генія менше. Помер Пол Самуельсон.

Сподіваюся, що там, на небі, врахуються усі його економічні заслуги, його Нобелівська премія і те, як він чудово обгрунтовував взаємозвязок попиту і пропозиції

Хоча може там просто подивляться на його “Економікс” і відразу направлять в Едем?
Будемо сподіватися на це. Але як би там не було, людство цю людину забути просто не зможе…

Подивіться йому в очі на ось цій фотографії і Ви також зрозумієте за що я так поважаю цю Людину.

Поділитися з іншими
1 серце :) 59 сподобалося
Loading...
4

Осінні спалені мости

Осінні сходи, що ведуть до згадок, сліз та суму... Ніхто не думав, що так станеться, але так сталося

Мої осінні спалені мости

Загублена в самотності.
Знебарвлена у сірості.
На рівні підсвідомості
Їй так хотілось щирості.

Хотілось, щоб почутою.
І вранці, і увечері
Була душа.
Розлучені -
Це значить, що приречені.

На згадки щастя давнього.
На погляди віддалені.
На двері, що вже замкнені.
І на мости вже спалені.

Загублена у спогадах
Ішла під вечір осені
На рівні серця ніжного
Лились одноголоссями
Думки…

Якби сховатися.
Якби втекти за обрії.

Хотілося заплакати.
Та все ж була хороброю.
Її змогли би видати
Лиш очі запечалені.
Які шукали віддано
Мости.
Що ще не спалені…

Поділитися з іншими
1 серце :) 10 сподобалося
Loading...
1

Потеря

Терять людей всегда очень тяжело, ведь они навсегда остаются в душе и памяти

Песня о том, как легко потерять самое главное чувство

Эта песня была написана довольно давно (2006 год), но несмотря на это, она все равно какая-то очень родная.
Не зря говорят, что пусть даже после того, как люди уже разошлись и давно не видятся, частичка души навсегда остается где-то там, в бывшей любви.

Слова - авторские, музыка - тоже.
А если мой хостинг был побольше в размерах, то я бы еще и клип выложила от этой песни (когда-то я еще и таким занималась :)).

Мері - Девушка (1083), а слова – ниже.

Потеря

Я тебя теряю.
Я тебя теряю…
Вроде всё как прежде,
Только жизнь другая.
Я живу в надежде
Лишь сама не знаю:
С кем сейчас и где ты – я тебя теряю.

Ты меня теряешь,
Ты меня теряешь,
Разлетелись чувства, жизнь ведь непростая.
Надо всё вернуть бы.
Сам не понимая -
С поцелуем в губы, но ты меня теряешь.

Припев.
Мы нашли друг друга,
Но не оценили: опускаем руки
И ламаем крылья.
Мы с тобой не верим
И не замечаем, что нашли друг друга,
А теперь теряем.

Было всё прекрасно.
Было всё чудесно,
Только иногда ты был со мной нечесным.
Да, я виновата
Тоже не сдержалась.
Главное, чтоб в жизни
Мы не растерялись.

Припев.

Поділитися з іншими
1 серце :) 2 сподобалося
Loading...
0

смерть Майкла

Мої думки

Сьогодні хтось потрапив під ливень. Інші їхали у електричці на дачу.
Хтось за кермом авто прямував у інше місто.
А світ уже одну добу існував без Майкла Джексона.  Коли я прочитала цю новину, стало якось не по собі.
Я не фанатка його творчості, але він був особливим. Не будемо згадувати про публічно-жовту пресу і сексуальні звинувачення. Про пластику і колір шкіри теж краще промовчати…
Не зважаючи на те, що усілякі BBC, CNN, Forbes, The Times та менш титуловані видання говорять про нього у перших рядках новин, нам з Вами краще мовчати.
Тобто промовчати хоча б одну хвилину в честь цього талановитого чоловіка, як це зробив Сенат США.
Хай його душа знайде покій…

Поділитися з іншими
1 серце :) 5 сподобалося
Loading...
0

Автомобильная смерть

Больно прощаться с людьми, которые навсегда уехали куда-то на своей машине

Стих о смерти

Скорость забирает самых родных.
Машина увозит самых любимых.
Проходит первая минута, и следующий миг
Вокруг все рушиться.
Уже непоправимо.

На сумашедшей скорости сейчас
Прокручиваю все свои воспоминанья.
Сто или двести километров в час.
Смерть не была записана в твоем жизненном плане.

Вчера. Хочу вернуть себе вчера.
Там было все, с тобою связаны минуты
Нет сил тебе сказать “Прощай”. Хотя, пора…
Ты не вернешься. Смерть не оставляет места для чуда

Поділитися з іншими
1 серце :) 3 сподобалося
Loading...
0

Чого бідні? Бо дурні! Чого дурні? Бо бідні…

блог з власною думкою, блог про реалії України, блог про щасливу жінку, блог усміхненої дівчини

Не хочу ховати свою думку!

Вернадка” або Національна бібліотека імені Володимира Івановича Вернадського – це місце досить серйозне і поважне. Самі знаєте – найбільша бібліотека України.
Але якщо Ви захочете ознайомитися із якоюсь дисертацією, захищеною в останні три роки – отримаєте відмову. І причини цієї відмови прості:

  • в Україні зараз стільки дисертацій захищається, що їх кількість не можна розмістити у книгосховищі (це окрема тема для розмови);
  • в бібліотеці немає вільного місця для розміщення такої кількості робіт.

Звідси, автоматично зявляється відповідь на відому фразу “Чого бідні? Бо дурні! Чого дурні? Бо бідні!”.
Звісно, легше віддати якесь приміщення за валюту в оренду, аніж на громадських засадах подарувати якійсь там бібліотеці, хай навіть це Вернадка. Так от і лежать горами дисертації у книгосховищі.
І можете не дивитися на мене косо. Криза у державі, грошей немає – я в курсі.
Проте, почалося це залягання дисертацій не вчора, а кілька років тому…
Я думаю, що наші діти і внуки нашій епосі за такі явища не подякують.

Поділитися з іншими
1 серце :) 12 сподобалося
Loading...
0

Бережи свою душу

Зберігай найцінніше в собі. Бережи своє серце і свою чудову душу

Прошу тебе: оберігай свою душу…

Колись Коханому

Бережи свою душу без мене.
Від підступних людей і думок,
Хай вона вся крилата
Й натхненна
Уночі відліта до зірок.
І oтам, з висоти і польоту
Стереже тебе.

Ти ж уві сні
Бережи свою душу для мене…

Хоча, хай навіть вже не мені
Ти ранкові слова подаруєш,
І присвятиш життя все своє,
Чиє серце своїм ти відчуєш
І кому віддаси все що є.

Будь обачний.
Бо дні є підступні.
Але ночі підступніші все ж…

Ти це знаєш.
Пиши мені в грудні.
І у червні ти знову знайдеш
Ці слова,
Що тобі я писала
В ненамріяній кожній строфі
Я тебе попрошу дуже мало:
Бережи свою душу собі.

Поділитися з іншими
1 серце :) 10 сподобалося
Loading...
1

Реквием за мечтой

Прощай, когда-то мной любимый, мы больше не будем любить

Ты был мечтой. Ты был мне очень нужен. Был.

Я уйду не попрощавшись – по-английски…
Я уйду из твоей жизни навсегда.
Не нужны здесь объяснения и записки,
Хватит фразы: “Всё. Прощай, мечта…”

Да… Ты был мечтой, ты был мне нужен
Только вынесен мне грустный приговор:
Не всегда мечты сбываются. К тому же
Ты молчал, мечте наперекор.

Знаешь, время помогло: я осознала
В жизни для всего пределы есть
Так что всё: я начинаю все сначала,
Но тебе не будет места здесь.

Я устала ждать. Любовь остыла.
Жаль, но эта истина проста:
Было время, я тебя любила…
Но пришёл конец – прощай, мечта!

2003 год

Поділитися з іншими
1 серце :) 3 сподобалося
Loading...
0

думки про нерозуміючих сліпців

Малювати правду не завжди легко. Олівці не витримують

Треба всього лише відкрити очі та побачити

Думка.
Тільки той, у кого “чогось” немає, знає як найкраще використати те “щось”, якби воно в нього було.
Той, хто має “щось”, на жаль, в переважній більшості – нерозуміючі сліпці…

Детальніше.
Хворий знає як би він радів життю, якби було здоров’я.
Бідний знає куди б він з користю витратив гроші.
Одинокий уявляє як треба щасливитися від наявності взаємної любові.
Бездомний усвідомлює що таке наявність дому.
Старість обсипає порадами і настановами молодість.

Нерозуміючі сліпці.
Здорові є сліпими у тому, що вони витрачають здоровя скрізь, думаючи, що так буде завжди.
Багаті не мають уявлення, про що мріють бідні, інакше вони б подумали, що бідні – божевільні, раз їм у житті хочеться всього лиш такої дрібниці..
Закохані не розуміють як це так – бути одиноким, є ж стільки чоловіків і жінок на світі - можна когось же знайти.
Сидячи у теплій кімнаті, ноги в капцях, на голову нічого не капає, важко думати, що хтось сидить замерзлий на протягах, шморгає носом і думає, що у метро тепліше і там можна погрітися.
Молодість сліпа у своїй красі, розумі, силі та уміннях. Єдине, що молодість не вміє і не може, це побачити себе через 20/40/60 років. Бо якби і це їй було підсилу, вона б… злякалася.
Адже то була б уже не молодість, а старість.

Поділитися з іншими