1 серце :) (Сподобалося?)
Loading...
0

тексти з голосами війни

Мій сонячний Донецьк завжди буде таким. Вид з вікна другого поверху Центрального залізничного вокзалу

Мій сонячний Донецьк завжди буде таким. Вид з вікна другого поверху Центрального залізничного вокзалу міста Донецька

Є такий сайт – Голос Війни.
Читала його. Плакала.
Звісно, мені як і всім уже остогидли часті політичні спекулювання на тему АТО, зради і лугандонського жахіття. Але те, що пишуть ці Люди у своїх Творах, варте щонайменше декільох хвилин вашого часу. А ще я зрозуміла, що десь у глибині душі відчувала себе отим самим другом, якому писав Олексій Бешуля. Ось моя сповідь.

Continue Reading

Поділитися з іншими
1 серце :) (Сподобалося?)
Loading...
0

пам’яті Хворостовського

Фото зі Сноб.ру

Фото Дмитра Хворостовського зі Сноб.ру

Можна не поділяти політичних, релігійних та багатьох інших поглядів людини. Але насолоджуватися її талантом.
Отак у мене склалося із Дмитром Хворостовським, який вчора помер у лондонському Іслінгтоні, у колі своєї сім’ї, будучи хворим на невиліковну хворобу.
Одного разу в Києві мені пощастило побувати на його концерті. Його харизми вистачило на величезний зал палацу “Україна”, бо талант – це від Бога. Хоча він у нього і не вірив… Одним словом, земля йому пухом (хай він навіть вибрав для себе колумбарій).

Пісня “Не спеши” у моїй свідомості буде звучати лише його голосом. Ось вона.

 

Поділитися з іншими
1 серце :) 5 сподобалося
Loading...
0

Я ще тебе люблю

Не пройшло. Я ще тебе люблю.

Не пройшло. Я ще тебе люблю.

Я живу без тебе цілу вічність.
А точніше ми не разом вже три дні.
Заглядаю у обличчя всі зустрічні,
В яких ти ввижаєшся мені.

Від думок про тебе просто нудить.
Я не знаю з ким ти. Хто вона?
Серце калатає в моїх грудях.
І на очі пада пелена.

Я не знаю: як з цим далі жити.
Це триває третій день підряд.
Я стаю на мить тобі арбітром
І суджу тебе за сотні вад.

Згадую картини і деталі
І сніданки сонні в чашках кав.
Наші всі падіння
Й п’єдестали.
І усе, що ти мені казав.

І тоді.
Лише тоді я розумію.
Що оцим – мости між нами не палю.
Усередині у мене все німіє.
Не пройшло.
Я ще тебе люблю.

2007

Поділитися з іншими
1 серце :) 5 сподобалося
Loading...
0

Ты не вернешься

Ты не вернешься

Ты не вернешься. Подведены итоги.

Ты не вернешься.
Как прискорбно понимать,
Что не разделим больше мы
Вина бокалы.

Вчера я прекратила тебя ждать.
От одиночества вдвоем
Уже устала.

Ты не вернёшься
В мои пасмурные дни.
В моменты радостей.
И всех переживаний.

Если обидела -
Меня ты извини.
Запомни меня
Радостью свиданий.

Мы может встретимся с тобой
А может — нет,
Когда дороги нас сведут
На перекрестке.

Хотя, наверное,
Нам через много-много лет
Узнать друг друга
Будет так непросто.

Но как бы не сложилась дальше жизнь.
Я тебе зла ни капли не желаю.
И если уж дороги разошлись,
Прости меня.
И я тебя прощаю…

2012

Поділитися з іншими
1 серце :) 4 сподобалося
Loading...
0

Твоє щастя буде в іншому

Вірш про нерозділене кохання і розставання

Твоє щастя буде в іншому / Фото GideanyMaiara, Flickr

З думкою про дівчинку,
яку мали б звати Євгенія.

Трішки потерпи.
Десь через місяць уже не так болітиме.
І ти дивитимешся на нього очами ситими.
Ти уже звикнеш без нього ранком снідати.
І засинати без його слів.

Тобі звичайно у це ще не віриться,
Що закінчаться дні болючі ці,
Що твоє щастя буде в іншому…
А той – пройшов крізь тебе.
Не оцінив.

То хай іде.
Не тішся крихтами
Його уваги,
Словами-митями.
Ви вже не будете ніколи друзями.
Чи ти повіриш йому ще раз?

Ні, він не вартий.
Облиш.
Забудь уже.
Адже без нього ти проживеш,
Бо твоє щастя буде в іншому.
А це все залікує час…

15 липня 2017 року, 22:33

Поділитися з іншими
1 серце :) 3 сподобалося
Loading...
0

Мить зради

Вірш про зраду, а не любов / Фото Johan Larsson / Flicr

Вірш про зраду, а не любов. Мить зради / Фото Johan Larsson / Flicr

Вірш, народжений багато років назад.

Тоді мені хотілося померти
В той вечір…
Прямо там серед усіх.
Ті кадри пам’яті, здавалося б, вже стерті.
Та час безсилий і забути їх не зміг.

Тоді я лиш страждала і дивилась.
Я бачила…
Та й ти це не ховав.
Найгірше все
В оту безжальну мить здійснилось.
Як ти її у губи цілував.

І найболючіше – як взяв її за руку.
І найстрашніше – як зрівняв мене, її.
Здавалося, що серце спинить стукіт.
Бо то найтяжче, коли зраджують свої.

І так погано бачить в очі правду,
Яка так тихо убива любов.
Тоді нічому я була не рада.
А ти…
За руку з нею поряд йшов.

Поділитися з іншими
1 серце :) 6 сподобалося
Loading...
0

Нещасливі разом

Помилка в долю уплелась... Фото  galaxies and hurricanes (flickr.com)

Помилка в долю уплелась… Фото
galaxies and hurricanes (flickr.com)

Я її знала. І я також спілкувалася з ним.
Вони були різні та несумісні. Однак, багато років назад їй потрібно було вийти заміж.
Буває людям потрібно до лікаря. Або потрібно знайти роботу. Так-от і вона в свої тоді ще юні роки вірила, що їй якомога швидше потрібно знайти майбутнього чоловіка. Середовище, в якому вона знаходилася, не залишало їй шансів і вона здалася. Як тільки з’явився перший кандидат – через дуже короткий час вони одружилися. А далі пішло життя, яке виявилося не таким, про яке мріялося. Бо він її любив не так, як вона того хотіла. А вона для нього була не тією, якою спочатку здавалася…

Continue Reading

Поділитися з іншими
1 серце :) 1 сподобалося
Loading...
0

цитата про зустріч з бідою і події у житті

Слова, варті уваги...

Слова, варті уваги…

Інколи біда очікує нас на шляху, але, оскільки наш час ще не прийшов, нам вдається прослизнути за міліметр від неї, проте, встигнувши добре розгледіти її обличчя. Я дякую Господу, який послав мені розуміння того, що, як каже один мій приятель, сталося все, що мало статися, і при цьому нічого не сталося.

Паоло Коельо “Подобно реке…” – В миллиметре от смерти. – Харьков-Белгород: Издательство “Клуб Семейного Досуга”, 2014 –  271 с. – с. 109

Поділитися з іншими
1 серце :) 2 сподобалося
Loading...
0

дитинству, що закінчилося у “Боїнгу”

авіакатастрофа під донецьком, авиакатастрофа украина

Їхні дитинства трагічно завершилися в Україні

Все не виходить з голови думка про отих 80 дітей, які загинули вчора у збитому “Боїнгу-777″ в авіакатастрофі під Донецьком.
Вони за своє коротеньке життя навряд чи чули назву нашої країни. Як і більшість дітей, жили собі у своєму мікро-всесвіті та мріяли стати лікарями, інженерами та балеринами. Хтось добре закінчив навчальний рік, інший ходив на танці та малювання, а малюки просто радували батьків та родичів своїм існуванням на цій землі.

Більшість  з них летіла з батьками на море.
Це дорослі їхали на конференцію по СНІДу, поверталися з університетів додому та летіли у справах. А вони – рахували години і з дитячою цікавістю визирали в ілюмінатор, щоб потім у дитсадочку чи школі розказати як вони літали у Малайзію цього літа.
Здавалося ніщо не може затьмарити таке щасливе забезпечене дитинство…
Нехай їх янгольські душі і тіла спочивають з миром.

Поділитися з іншими
1 серце :) 15 сподобалося
Loading...
0

Топлю все в каві

Вірш про жіночі роздуми над життям і коханням

Смак кави може дуже виточнено відобразити думки однієї миті.

Топлю все в каві.
І сама у ній тону.
Гіркими краплями
Покрито порцеляну.

Я відчуваю не безодню,
А стіну.
І прокидаюся раніше,
Аніж ранок.

Ми будували її довго,
Місяці.
І возвели прозору
Та холодну.

І хоч моя рука
Іще в твоїй руці
Та я боюся,
Що це станеться сьогодні.

Ти скажеш те,
Що ще ніколи не казав…
Ми на прощання
Дивимось взаємно.

Отож топлю свій ранок
В хвилях кав.
Звикаю.
Що тебе уже немає в мене.

Поділитися з іншими
1 серце :) 10 сподобалося
Loading...
0

Карпати майбутнього

гори карпати, карпатські гори, полонини і смереки, гори звисока, фото гор, пташиний політ

Мої Карпати. Травень, 2011. Яремче. Photo by Meri :)

Вірш про лисі Карпати майбутнього, які, все-таки хочеться, щоб не відбулися

Під скрип запилених коліс
Везуть карпатський ліс
І серце жаллю обпіка
В ту горе-мить.

Красу смерек, красу ялиць
Забрали з живописних місць
Вона ростилась тут
Колисками століть.

Її плекали як могли
Вітрів прозорі кольори
Туман стелився
Димно синьо по траві.

Тепер уже цього нема
Гола карпатська площина.
Навряд чи виростуть
Смереки там нові.

І що мені ви не кажіть
Та все одно душа болить
Що продаємо безрозбірно
Все підряд.

Ті гроші – з присмаком вини…
Бо наші дочки і сини,
Вже не побачать
Всю красу наших Карпат.

Поділитися з іншими
1 серце :) 7 сподобалося
Loading...
0

про смерть Стіва Джобса

яблуко, надїдене яблоко, надкушене яблуко, яблуко Стіва Джобса, роздуми про смерть і життя

Його звали Steven Paul “Steve” Jobs і увесь світ в захваті від його “яблук”. Фото by sherryetal

Про нього точно напишуть у книжках. Ці книжки будуть як паперові, так і електронні, а останні із двох зазначених багато людей будуть читати з екранів його винаходів.

Я думаю, що уже зовсім скоро у друк почне виходити література з його промовою перед випускниками Стенфордського університету, усілякими прижиттєвими інтерв*ю та іншими фактами, які підкреслюють його геніальність.

Не зважаючи на те, що усі знали: Стівен Джобс скоро помре, бо у нього рак – його смерть стала прикрістю для багатьох. Особисто для мене також, адже мені (як і усьому світу) він був чимось близький і рідний по духу

Проте, Ви ж самі чули, що він казав про смерть під час вищезазначеної промови.
А вона прийшла до нього, коли він був поряд із своїми дітьми і дружиною. Тому, я думаю, що він сьогодні помер саме так, як хотів (або як вони  написали – “він сьогодні мирно помер в оточенні його сім*ї (Steve died peacefully today surrounded by his family)”).

Тож справді: для цілої планети Стіва Джобса не стало.

Але, зважаючи на його глибинність і філософське ставлення до життя в цілому, я впевнена, що він би констатував інший факт: у нього почалося нове життя – потойбічне

Поділитися з іншими