0

Марія Матіос. Москалиця. Мама Маріца – Дружина Христофора Колумба.

Обкладинка твору Марії Матіос про дружину Христофора Колумба

Про назву. Обидві назви на перший погляд здалися мені не зовсім зрозумілими. А отже підсвідомо захотілося прочитати.

Про обкладинку. Обкладинка цікава. Але незручна, бо в будь-яку сумку таку книгу не покладеш. Проте поєднання двох історій в одному форматі – це явний плюс. Хоча, поєднання незрозумілої назви і такої обкладинки відразу закладають думку, що історії, описані у книзі не будуть розливатися позитивом.

Про зміст «Москалиця». Твір, сповнений слів народної мови та історії. Твір написано у якомусь наче пісенному стилі, але дуже життєво. Жила собі Катрінка, яка залишилася без чоловіка сама із дочкою Севериною. А з часом ця дівчина Северина, або по-людським язикам названа, Москалиця – залишилася одна-однісінька у цілому світі, бо матері теж не стало.
Доля Москалиці була нелегка. Вона не була традиційна в плані «чоловік-сімя-діти»… І хто зна чи в тому було її щастя, чи навпаки.
Історія Москалиці несе в собі, як мені здалося, декілька основних думок. Перша – про те, що народна медицина і з давнини знані поради у стократ кращі за будь-яку аптеку. Друга – щодо того, що людський світ жорстокий по своїй суті. Третя – про те, що усім нам буде дано по справам нашим. Адже нічого не лишається непоміченим. І якщо у земному житті чогось не трапилось, то нічого не забудеться навіть там, на тому світі.
Що стосується усіх інших думок, то вони залишили дуже індивідуальне враження. Тому я їх не можу розказувати цілому світу навіть на сторінках свого рідного блогу.

Про зміст «Мама Маріса – Дружина Христофора Колумба». Твір закарбовується у пам’яті. У літературі є багато нетипових і типових історій, але ця історія про дитину, хвору на хворобу Дауна є настільки зворушливою, що при перечитуванні залишитися байдужим неможливо. З одного боку хочеться відкласти книгу, адже у житті й без того вистачає суму, але з іншого боку пісенний стиль Марії Матіос не дозволяє залишити непрочитаними 64 сторінки твору.
Усі люди знають, що хвороба Дауна – це горе. Проте висвітлення життя матері, яка ростить свого Христофора із таким діагнозом – це пізнання болючого невідомого, яке існує поряд з нами в той час, як ми – звичайні та здорові люди, ходимо на роботу, святкуємо події та відвідуємо кіно.

Про призначення. Для тих, хто по-філософськи дивиться на світ.

Моя оцінка: за стобальною шкалою – 97

2

цитата про надмірну людську цікавість

Слова, варті уваги...

Слова, варті уваги...

Бо кожна людина на світі має свою біду, як, проте й радість.
Лише не всі про це знають.
Навіть коли дуже хочуть знати.
Утім, чи то так і справді чуже не дає спати людям, чи люди такі охочі саме до біди іншого, але чиєсь надмірне переймання не своїм болем іноді буває гострішим, ніж удар кинджала в груди…

Марія Матіос “Мама Маріца – дружина Христофора Колумба” (стилістика і шрифт збережені відповідно до авторської вимоги)

1

генії ідуть від нас

Пол Самуельсон був генієм. Нехай земля йому буде пухом

Пол Самуельсон (Paul Samuelson)

У світі стало на одного генія менше. Помер Пол Самуельсон.

Сподіваюся, що там, на небі, врахуються усі його економічні заслуги, його Нобелівська премія і те, як він чудово обгрунтовував взаємозвязок попиту і пропозиції

Хоча може там просто подивляться на його “Економікс” і відразу направлять в Едем?
Будемо сподіватися на це. Але як би там не було, людство цю людину забути просто не зможе…

Подивіться йому в очі на ось цій фотографії і Ви також зрозумієте за що я так поважаю цю Людину.

2

Останній день осені

Післяосінні роздуми під час збирання останніх осінніх думок. Завтра зима

Мої думки про останній день осені

Ще зовсім недавно я писала вірш про те, що осінь чекає листопада, а сьогодні зрозуміла, що завтра – зима…

Ну от і все. Вже завтра стане білим.
Усе, що вчора було дивно золотим.
А я ж іще в парку не находилась.
І не надихалась осіннім і п’янким
Тим листопадовим вологим ароматом
Не віддалась любові у полон.
Під місяцем у тисчі каратів
У замку з кленів і каштанових колон.
Не надивилася на жовте і сліпуче
І не зустрілася із мріями всіма.
Прощай же, осінь.
Час спливає неминуче.
Як і моє життя…
А завтра вже зима.

0

цитата про Сороса

Слова, варті уваги...

Слова, варті уваги...

Фото Джорджа Сороса, який дуже допомагає усім. Його розум і гроші допомагають багатьом країнам

Отакий-от він - Джордж Сорос

Українська культура 90-х – це перш за все Сорос, так-так, старий-добрий Джордж, святий Миколай українських митців, котрий залазив через забиті сажею комини до офісів вітчизняних видавництв і галерей і лишав на директорських столах гранти, транші та різну іншу гуманітарку, там – згущене молоко, армійські американські шкарпетки, мило, яким ніхто не користувався, і спирт для протирання хромованих деталей, який усі вживали не за признченням; проставляв продажнім поетам України шенген у паспорти, робив українським кураторам пластичні операції, аби вони могли виїхати на чергове бієнале, давав хабарі українським чиновникам, аби вони мали можливість і надалі боротися із його шкідливим впливом на місцеву молодь, одним словом, Сорос – це тіньовий міністр культури молодої незалежної республіки…
Сергій Жадан “Моя культурна революція” (зі збірки “Трициліндровий двигун любові”)

4

Надоело

Иногда не хватает силы сдерживать свои эмоции. От того рождаются такие стихи

Пишу о том, что уже просто надоело

Мне надоели разговоры, сплетни, склоки
И эта зависть…
Непонятные упрёки.

И эта спешка.
Надоело жить-бежать.
По кругу “дом-работа” и опять…
Кому-то что-то вечно сделать должен
И понедельник с пятницей похожи.

Мне надоела подковёрная игра
По коридорам.

С самого утра
По телефонам
Тает жизнь моя в минутах.
Мне надоели все стандартные маршруты.
Но широко глаза на мир открыв
Я понимаю – нет альтернатив.

И в сущности не здесь,
Так где-то там
Жизнь так же льётся
В сериях из драм.
И в многотомниках неписанных комедий.

Мне надоели джентельмены, также леди.
Что высоко себя наверх несут,
Но падая их встретит не батут,
А жёсткий и протоптанный асфальт.
Но их урок таков.
Их мне не жаль.

Лишь жаль того, что жизнь моя идет,
Проходит в тысячах надуманных забот.
Оставив сотни планов позади.
Сердце сжимается так трепетно в груди.
От мысли, что не в этом жизни суть.
А эти годы…
Мне уже их не вернуть.

4

Осінні спалені мости

Осінні сходи, що ведуть до згадок, сліз та суму... Ніхто не думав, що так станеться, але так сталося

Мої осінні спалені мости

Загублена в самотності.
Знебарвлена у сірості.
На рівні підсвідомості
Їй так хотілось щирості.

Хотілось, щоб почутою.
І вранці, і увечері
Була душа.
Розлучені -
Це значить, що приречені.

На згадки щастя давнього.
На погляди віддалені.
На двері, що вже замкнені.
І на мости вже спалені.

Загублена у спогадах
Ішла під вечір осені
На рівні серця ніжного
Лились одноголоссями
Думки…

Якби сховатися.
Якби втекти за обрії.

Хотілося заплакати.
Та все ж була хороброю.
Її змогли би видати
Лиш очі запечалені.
Які шукали віддано
Мости.
Що ще не спалені…

2

Очікуючи телефонний дзвінок

Якщо Ви перебували в очікуванні дзвінка телефону, то Ви повністю зрозумієте кожне слово цього вірша

Всім тим, хто чекав телефонного дзвінка

Дзвінку моєї сестри присвячується

Мій світ вміщається в екрані телефону.
Адже весь день я лиш очікую дзвінка.
І по відомому життєвому закону.
Ніхто не дзвонить.

І тремтить моя рука,
Коли вже вкотре, а точніше знову й знову
Дивлюсь та бачу, що новин усе нема.
Моє спасіння – це всього лише розмова.
Моя реальність мовчазна і аж німа.

Все відійшло на другий план,
І світ не милий.
Бо з кожним часом гаснуть промені надій
Та усвідомлюю й молюся про єдине -
Почути зараз в телефоні голос твій.

3 жовтня 2009 року

0

З Днем Незалежності?

Український день незалежності наповнений неоднорідними почуттями

Я – українець…

День Незалежності України для мене стане святом тоді, коли не буде лише декларативним і записаним на папері, а набуде якихось реальних рис.
Знову згадуються усілякі там права, гарантії та гаранти…
Не знаю чому так сталося, але років десять тому для мене це було більше свято аніж зараз. Паради, салюти і промови, присвячені цьому дню я зараз сприймаю так само скептично, як і пів-України.

Тому вибачайте, але зважаючи на економіко-політичну та соціальну ситуацію в Україні, я нікого не вітаю з Днем Незалежності України.

1

Потеря

Терять людей всегда очень тяжело, ведь они навсегда остаются в душе и памяти

Песня о том, как легко потерять самое главное чувство

Эта песня была написана довольно давно (2006 год), но несмотря на это, она все равно какая-то очень родная.
Не зря говорят, что пусть даже после того, как люди уже разошлись и давно не видятся, частичка души навсегда остается где-то там, в бывшей любви.

Слова - авторские, музыка - тоже.
А если мой хостинг был побольше в размерах, то я бы еще и клип выложила от этой песни (когда-то я еще и таким занималась :)).

Мері - Девушка (1044), а слова – ниже.

Потеря

Я тебя теряю.
Я тебя теряю…
Вроде всё как прежде,
Только жизнь другая.
Я живу в надежде
Лишь сама не знаю:
С кем сейчас и где ты – я тебя теряю.

Ты меня теряешь,
Ты меня теряешь,
Разлетелись чувства, жизнь ведь непростая.
Надо всё вернуть бы.
Сам не понимая -
С поцелуем в губы, но ты меня теряешь.

Припев.
Мы нашли друг друга,
Но не оценили: опускаем руки
И ламаем крылья.
Мы с тобой не верим
И не замечаем, что нашли друг друга,
А теперь теряем.

Было всё прекрасно.
Было всё чудесно,
Только иногда ты был со мной нечесным.
Да, я виновата
Тоже не сдержалась.
Главное, чтоб в жизни
Мы не растерялись.

Припев.

0

Пауза

Трохи різкий вірш про роздуми над життям, самотністю і словами сказаними іншим людям

Вірш про паузи в нашому житті

Пауза… Слова не йдуть до вуст.
І хотілося б сказати це комусь.
Чи хоча б відкритися колись.
Та вони у горло так вп’ялись,
Що не ком, а камінь серце тисне.
Пауза… А потім буде пізно
Бо не буде вже кому або коли…
Шрамами вглиб серця поросли
І до горла підганяють камінь кому
Паузи.
Несказані нікому.

0

смерть Майкла

Мої думки

Сьогодні хтось потрапив під ливень. Інші їхали у електричці на дачу.
Хтось за кермом авто прямував у інше місто.
А світ уже одну добу існував без Майкла Джексона.  Коли я прочитала цю новину, стало якось не по собі.
Я не фанатка його творчості, але він був особливим. Не будемо згадувати про публічно-жовту пресу і сексуальні звинувачення. Про пластику і колір шкіри теж краще промовчати…
Не зважаючи на те, що усілякі BBC, CNN, Forbes, The Times та менш титуловані видання говорять про нього у перших рядках новин, нам з Вами краще мовчати.
Тобто промовчати хоча б одну хвилину в честь цього талановитого чоловіка, як це зробив Сенат США.
Хай його душа знайде покій…