1 серце :) 2 сподобалося
Loading...
0

цитата про переконанання

Слова, варті уваги…

Чому… чому найважче у світі – це переконати птаха, що він вільний, адже він сам може пересвідчитись у цьому, досить лише докласти трохи зусиль! Чому це так важко?

Річард Бах. Чайка Джонатан Лівінгстон – Фоліо, 2008 – 117 с. – с. 118

Поділитися з іншими
1 серце :) 12 сподобалося
Loading...
4

Мир стал фальшивим

Жизнь, девушка, лавочка, галлерея, жизненные фото

Галлерея нынешней жизни. Вам это фото ничего не напоминает? By Sean Molin Photograpies

Мир стал фальшивим.
Вместо трёх всем важных слов
Сто сорок символов
И то – если транслитом.
Везде толкуют лишь о равенстве полов.
И «не» с глаголами теперь все пишут слитно.

Он скрыт под чистый, очень мягкий дермантин,
Хотя на этикетке слово «кожа»
Уже не важно: сколько в жизни есть мужчин,
И сколько женщин – не волнует тоже.

Кровь будоражит только блеск и силикон.
При чем, и женщин и мужчин одновременно.
На брэнды молятся как на подобие икон.
И даже чувства нынче измеряют в ценах.

Не говоря уже о плотской той любви,
Кстати, её можно найти и по дешёвке.
Но в каждом слове и поднятии брови
Нужно искать только подвохи и уловки.

А я неисправима.
Верю в них.
В людей, которым это тоже надоело.
Но редко так встречаются они,
Кто может чувства написать обычным мелом.
Кто ценник не повесит на тебя
Только за шарф из прошлогоднего сезона.
Кто может жить свой скромный мир любя,
Не продавая себя разным Купидонам.

Такие люди – как находки, спору нет!
Пускай одеты не в вельвет,
А просто в хлопок.
Им все равно во что ты сам одет.
И есть ли модный телефон без кнопок…
01.12.2012

Поділитися з іншими
1 серце :) 2 сподобалося
Loading...
0

червоними? ні, чорними нитками

Написане від одного українського серця, небайдужого до долі України

Написане з щирістю від одного українського серця

Новоприйнятим статтям
145-1 та 145-2 КкУ присвячено

Якщо Ви умієте вишивати хрестиком – Ви безсумнівно знаєте це відчуття.
Це коли уже завершивши якусь частину роботи, знаходиш один помилково зроблений стібок, із-за якого доводиться розпускати усе уже вишите. Оте одне невірно вишите псує усю картину.

У мене сьогодні пів-дня було аналогічне відчуття, що повертаємося до старого, давно пережитого і уже забутого.
У Кримінальному кодексі 1960 року була аналогічна стаття – саджали у тюрму за наклеп. Сьогоднішні плоди життєдіяльності Верховної Ради України щодо кримінальної відповідальності журналістів за наклеп знову додали гіркого присмаку із ароматом минулого.
Маючи таку статтю у Кримінальному кодексі дуже легко фільтрувати все і вся.

Неугодні любителі української правди уже склали свої  найнеобхідніші речі у валізку і щоразу публікуючи нову статтю перевіряють її зміст, по всяк випадок…
До речі, у зв’язку зі зростанням кількості ув’язнених по цій статті може відбутися раптове відкриття ще однієї (двох, трьох…) виправно-трудових колоній чи інших аналогічних закладів для такого порушників.
Буде навіть описано позитивний ефект вказаних дій. Типу «створено десяток робочих місць наглядачів». А що, скажете не буде? Буде, звісно! Або щось типу «Україна нарешті стала правовою державою». О, так, це буде самий смак, коли фраза «наклепам бій» буде намагатися побороти бренд «стоп цензурі».

Ой, як це сумно – знову вишиваємо чорними нитками

Поділитися з іншими
1 серце :) 17 сподобалося
Loading...
2

Як часто вороги серед своїх

Вірші про дружбу і життя

Інколи достатньо одного безвідповідального вчинку або прояву байдужості… Фото by Peter Lindbergh

Під впливом власних
життєвих історій

та сучасних політичних подій

Як часто вороги серед своїх
Вдають, що праведні
Але гнилі по своїй суті
І замість того, щоб тримати оберіг
Роблять настої своїх вчинків
На отруті.

Вона смертельна,
Бо вбиває щирість дружб
Вони вмирають за форматом
І за змістом
І вже нема спорідненості душ,
Бо заплямоване
Навряд чи стане чистим.

Але розсудять хай на небі нас
Бо звідти видно все
Я ж не беруся…
Єдине знаю точно:
Жоден час
Вже не назве нас більше «справжні друзі».

Поділитися з іншими
1 серце :) 6 сподобалося
Loading...
0

і чого воно так болить?

Колоски жовті під синім небом: вирощено в Україні

І в Україні час настав (не)мов…

Не образливо було б, якби самі російську знали і вживали без помилок.
Дві «с» в слові «русский» і щоб жодних проблем із м’яким знаком в слові «кажется».
Якби читали Прішвіна та Рождественського.
І щоб отой «великий и могучий» звучав піснею, щоб аж заслухатися.
Але ж, ні!

Як кажуть у нас в народі: ні собі, ні людям.
Як у самих нема сили, бажання або часу вивчити українську, то давайте, щоб й інші теж не були у вигіднішій позиції.
Шкода, що короткозорі нинішні можновладці (прізвища яких років через десять може вже ніхто і не згадає) є поводирями цілої нації українців, у яких є своя мова.

В силу ситуації, що склалася, треба терміново третьою державною робити англійську.
Щоб іще зі школи наші маленькі українці були позбавлені мовних бар’єрів та мали світле майбутнє…

Поділитися з іншими
1 серце :) 15 сподобалося
Loading...
0

Топлю все в каві

Вірш про жіночі роздуми над життям і коханням

Смак кави може дуже виточнено відобразити думки однієї миті.

Топлю все в каві.
І сама у ній тону.
Гіркими краплями
Покрито порцеляну.

Я відчуваю не безодню,
А стіну.
І прокидаюся раніше,
Аніж ранок.

Ми будували її довго,
Місяці.
І возвели прозору
Та холодну.

І хоч моя рука
Іще в твоїй руці
Та я боюся,
Що це станеться сьогодні.

Ти скажеш те,
Що ще ніколи не казав…
Ми на прощання
Дивимось взаємно.

Отож топлю свій ранок
В хвилях кав.
Звикаю.
Що тебе уже немає в мене.

Поділитися з іншими
1 серце :) 7 сподобалося
Loading...
0

про смерть Стіва Джобса

яблуко, надїдене яблоко, надкушене яблуко, яблуко Стіва Джобса, роздуми про смерть і життя

Його звали Steven Paul “Steve” Jobs і увесь світ в захваті від його “яблук”. Фото by sherryetal

Про нього точно напишуть у книжках. Ці книжки будуть як паперові, так і електронні, а останні із двох зазначених багато людей будуть читати з екранів його винаходів.

Я думаю, що уже зовсім скоро у друк почне виходити література з його промовою перед випускниками Стенфордського університету, усілякими прижиттєвими інтерв*ю та іншими фактами, які підкреслюють його геніальність.

Не зважаючи на те, що усі знали: Стівен Джобс скоро помре, бо у нього рак – його смерть стала прикрістю для багатьох. Особисто для мене також, адже мені (як і усьому світу) він був чимось близький і рідний по духу

Проте, Ви ж самі чули, що він казав про смерть під час вищезазначеної промови.
А вона прийшла до нього, коли він був поряд із своїми дітьми і дружиною. Тому, я думаю, що він сьогодні помер саме так, як хотів (або як вони  написали – “він сьогодні мирно помер в оточенні його сім*ї (Steve died peacefully today surrounded by his family)”).

Тож справді: для цілої планети Стіва Джобса не стало.

Але, зважаючи на його глибинність і філософське ставлення до життя в цілому, я впевнена, що він би констатував інший факт: у нього почалося нове життя – потойбічне

Поділитися з іншими
1 серце :) 4 сподобалося
Loading...
1 серце :) 32 сподобалося
Loading...
4

Я не люблю туманы и прощаться

сумна дівчина на фото, фото для блога, вірші для дівчини, вірші про одинокість, вірш про розлуку

Я не люблю туманы. И не люблю прощаться. Фото by Teresa Queros

Я не люблю туманы.
И прощаться
Они похожи очень, как по мне.
За ними – неизвестность…

Если вкратце –
То ты не знаешь,
Будет что-то после
Или нет.

И ждет ли кто
За непроглядным расстоянием,
Все время выбор
Между точкой, запятой.

Ах, как я не люблю эти туманы!
И взлетной полосы
Пейзаж пустой.

Но, как без них?
Они нам помогают
Найти людей,
Которых мы должны беречь.

Ведь только тот, кто пережил
Туман прощанья,
Способен радоваться
Солнцу новых встреч.

05/09/2011

Поділитися з іншими
1 серце :) 10 сподобалося
Loading...
0

Сумніви всю душу обплели

Грустные стихи о любви стих о жизни вірші про жінок

Сумніви всю душу обплели… Фото by dinara zaynullina

Сумніви всю душу обплели.
Краще б то були квітки барвінку…
І свою невтішну пісню завели,
Затягнули
Аж занадто дзвінко.

Що не чути жоден переспів.
Від надій
Взаємно голосистих
Я під той заплаканий мотив.
Згадок одягну дрібне намисто.

Хоч важке воно…
Намріяне оте
Споглядання днів,
Що пережиті.
І лиш час розмірено іде…
В сумнівах.
Без ніжно-синіх  квітів.

1 серпня 2011 року

Сумніви всю душу обплели.

Краще б то були квітки барвінку…

І свою невтішну пісню завели,

Затягнули

Аж занадто дзвінко.

Що не чути жоден переспів.

Від надій

Взаємно голосистих

Я під той заплаканий мотив.

Згадок одягну дрібне намисто.

Хоч важке воно…

Намріяне оте

Споглядання днів,

Що пережиті.

І лиш час розмірено іде…

Хочеться барвінку ніжних квітів.

1 серпня 2011 року

 

 

 

Поділитися з іншими
1 серце :) 8 сподобалося
Loading...
2

краєвидам за вікном

smoke sigarettes, man smokes, unhappy photo

Написане для осіб, які щодня виглядають із-за своєї вітрини життя

Біля моєї багатоповерхівки знаходиться звичайний магазин. Звичайнішого не буває.
У ньому продають продукти харчування.
З таким самим успіхом там могли продаватися квіти або алкогольні напої. Але мова не про те.

Мова – про продавця.
Я не знаю як його звати насправді, але йому дуже личить ім’я Євген.
Щоранку я бачу його і по ньому орієнтуюся у часі, адже він проводить свій тютюновий ритуал орієнтовно в районі 8 години.
Я бачу як він викурює сигарету.
І щось таке опечалене завжди криється в його образі. Він стоїть і спостерігає за людьми…
Але я сильно не задумуюся, іду собі далі

Continue Reading

Поділитися з іншими
1 серце :) 15 сподобалося
Loading...
0

Я запуталась в разности масок

Стих, посвященный жизненному маскараду. Фото by_frank_neu

Я запуталась в разности масок
И обидней всего – не своих.
Исчерпались терпенья запасы
И огонь изнутри приутих

Приугас.
Я скажу даже больше:
Вы за это простите меня,
Но скорей бы уже подытожить.

Свою душу как знамя храня,
Не хочу на себе темных пятен.
И запутаться в ложь паутин.

Очень часто мне смысл не понятен
Чьих-то действий, а значит – причин.

Лишь надеюсь, что жизнь все расставит
По заслуженным раньше местам.
Только жаль, что не сможем исправить
И начать все с пустого листа.

11.07.2011 19:59:10

Не подумайте, что я свожу с кем-то личные счеты этим стихотворением.
Но это стихотворение - о работе … Я уже чувствую как задумалисьмои коллеги, прочитав эти строки.
Только это действительно так и есть. Ибо кроме каких-то функций, которые мы выполняем зарабатывая деньги, свои ежедневные профессиональные 8 часов мы проводим в отдельном социуме.

И когда открываются новые неприятные факты о тех, с кем ты бок о бок с понедельника по пятницу, тогда становится неприятно. Но на телесном уровне, и на душевном… От того и появляются такие вот стихи.

Поділитися з іншими