0

і чого воно так болить?

Колоски жовті під синім небом: вирощено в Україні

І в Україні час настав (не)мов…

Не образливо було б, якби самі російську знали і вживали без помилок.
Дві «с» в слові «русский» і щоб жодних проблем із м’яким знаком в слові «кажется».
Якби читали Прішвіна та Рождественського.
І щоб отой «великий и могучий» звучав піснею, щоб аж заслухатися.
Але ж, ні!

Як кажуть у нас в народі: ні собі, ні людям.
Як у самих нема сили, бажання або часу вивчити українську, то давайте, щоб й інші теж не були у вигіднішій позиції.
Шкода, що короткозорі нинішні можновладці (прізвища яких років через десять може вже ніхто і не згадає) є поводирями цілої нації українців, у яких є своя мова.

В силу ситуації, що склалася, треба терміново третьою державною робити англійську.
Щоб іще зі школи наші маленькі українці були позбавлені мовних бар’єрів та мали світле майбутнє…

0

Топлю все в каві

Вірш про жіночі роздуми над життям і коханням

Смак кави може дуже виточнено відобразити думки однієї миті.

Топлю все в каві.
І сама у ній тону.
Гіркими краплями
Покрито порцеляну.

Я відчуваю не безодню,
А стіну.
І прокидаюся раніше,
Аніж ранок.

Ми будували її довго,
Місяці.
І возвели прозору
Та холодну.

І хоч моя рука
Іще в твоїй руці
Та я боюся,
Що це станеться сьогодні.

Ти скажеш те,
Що ще ніколи не казав…
Ми на прощання
Дивимось взаємно.

Отож топлю свій ранок
В хвилях кав.
Звикаю.
Що тебе уже немає в мене.

0

про смерть Стіва Джобса

яблуко, надїдене яблоко, надкушене яблуко, яблуко Стіва Джобса, роздуми про смерть і життя

Його звали Steven Paul “Steve” Jobs і увесь світ в захваті від його “яблук”. Фото by sherryetal

Про нього точно напишуть у книжках. Ці книжки будуть як паперові, так і електронні, а останні із двох зазначених багато людей будуть читати з екранів його винаходів.

Я думаю, що уже зовсім скоро у друк почне виходити література з його промовою перед випускниками Стенфордського університету, усілякими прижиттєвими інтерв*ю та іншими фактами, які підкреслюють його геніальність.

Не зважаючи на те, що усі знали: Стівен Джобс скоро помре, бо у нього рак – його смерть стала прикрістю для багатьох. Особисто для мене також, адже мені (як і усьому світу) він був чимось близький і рідний по духу

Проте, Ви ж самі чули, що він казав про смерть під час вищезазначеної промови.
А вона прийшла до нього, коли він був поряд із своїми дітьми і дружиною. Тому, я думаю, що він сьогодні помер саме так, як хотів (або як вони  написали – “він сьогодні мирно помер в оточенні його сім*ї (Steve died peacefully today surrounded by his family)”).

Тож справді: для цілої планети Стіва Джобса не стало.

Але, зважаючи на його глибинність і філософське ставлення до життя в цілому, я впевнена, що він би констатував інший факт: у нього почалося нове життя – потойбічне

4

Я не люблю туманы и прощаться

сумна дівчина на фото, фото для блога, вірші для дівчини, вірші про одинокість, вірш про розлуку

Я не люблю туманы. И не люблю прощаться. Фото by Teresa Queros

Я не люблю туманы.
И прощаться
Они похожи очень, как по мне.
За ними – неизвестность…

Если вкратце –
То ты не знаешь,
Будет что-то после
Или нет.

И ждет ли кто
За непроглядным расстоянием,
Все время выбор
Между точкой, запятой.

Ах, как я не люблю эти туманы!
И взлетной полосы
Пейзаж пустой.

Но, как без них?
Они нам помогают
Найти людей,
Которых мы должны беречь.

Ведь только тот, кто пережил
Туман прощанья,
Способен радоваться
Солнцу новых встреч.

05/09/2011

0

Сумніви всю душу обплели

Грустные стихи о любви стих о жизни вірші про жінок

Сумніви всю душу обплели… Фото by dinara zaynullina

Сумніви всю душу обплели.
Краще б то були квітки барвінку…
І свою невтішну пісню завели,
Затягнули
Аж занадто дзвінко.

Що не чути жоден переспів.
Від надій
Взаємно голосистих
Я під той заплаканий мотив.
Згадок одягну дрібне намисто.

Хоч важке воно…
Намріяне оте
Споглядання днів,
Що пережиті.
І лиш час розмірено іде…
В сумнівах.
Без ніжно-синіх  квітів.

1 серпня 2011 року

Сумніви всю душу обплели.

Краще б то були квітки барвінку…

І свою невтішну пісню завели,

Затягнули

Аж занадто дзвінко.

Що не чути жоден переспів.

Від надій

Взаємно голосистих

Я під той заплаканий мотив.

Згадок одягну дрібне намисто.

Хоч важке воно…

Намріяне оте

Споглядання днів,

Що пережиті.

І лиш час розмірено іде…

Хочеться барвінку ніжних квітів.

1 серпня 2011 року

 

 

 

2

краєвидам за вікном

smoke sigarettes, man smokes, unhappy photo

Написане для осіб, які щодня виглядають із-за своєї вітрини життя

Біля моєї багатоповерхівки знаходиться звичайний магазин. Звичайнішого не буває.
У ньому продають продукти харчування.
З таким самим успіхом там могли продаватися квіти або алкогольні напої. Але мова не про те.

Мова – про продавця.
Я не знаю як його звати насправді, але йому дуже личить ім’я Євген.
Щоранку я бачу його і по ньому орієнтуюся у часі, адже він проводить свій тютюновий ритуал орієнтовно в районі 8 години.
Я бачу як він викурює сигарету.
І щось таке опечалене завжди криється в його образі. Він стоїть і спостерігає за людьми…
Але я сильно не задумуюся, іду собі далі

Continue Reading

0

Я запуталась в разности масок

Стих, посвященный жизненному маскараду. Фото by_frank_neu

Я запуталась в разности масок
И обидней всего – не своих.
Исчерпались терпенья запасы
И огонь изнутри приутих

Приугас.
Я скажу даже больше:
Вы за это простите меня,
Но скорей бы уже подытожить.

Свою душу как знамя храня,
Не хочу на себе темных пятен.
И запутаться в ложь паутин.

Очень часто мне смысл не понятен
Чьих-то действий, а значит – причин.

Лишь надеюсь, что жизнь все расставит
По заслуженным раньше местам.
Только жаль, что не сможем исправить
И начать все с пустого листа.

11.07.2011 19:59:10

Не подумайте, что я свожу с кем-то личные счеты этим стихотворением.
Но это стихотворение - о работе … Я уже чувствую как задумалисьмои коллеги, прочитав эти строки.
Только это действительно так и есть. Ибо кроме каких-то функций, которые мы выполняем зарабатывая деньги, свои ежедневные профессиональные 8 часов мы проводим в отдельном социуме.

И когда открываются новые неприятные факты о тех, с кем ты бок о бок с понедельника по пятницу, тогда становится неприятно. Но на телесном уровне, и на душевном… От того и появляются такие вот стихи.

9

про зайве

У Вас є щось зайве або Вам чогось не вистачає? Забудьте про нього.

У Вас є щось зайве або Вам чогось не вистачає? Забудьте про нього.

- Уявляєш, я набрала два зайвих кілограми.
Я просто не знаю, що робити.
Як же я тепер на пляж піду?
- Та по тобі не видно. От у мене вугрі по всьому обличчю висипало, що аж на вулицю страшно вийти. Їх не сховаєш.
- О, так – це горе. Ну можна тоналкою спробувати… Але це просто якийсь жах. Такий складний період пішов.
- У мене теж. На роботі – завал. На любовному фронті – стабільне затишшя. Що воно таке…
- Жах та і все. Іще й ці зайві кілограми…

І в тому ж парку поруч із розмовою цих молодих дівчат старенька мама везла у інвалідному візку свою 18-річну дочку, яка могла тільки мріяти, щоб у її житті були такі “складні” життєві проблеми.

Замість висновку: збільшивши власну вагу на пять (десять, пятнадцять кілограмів), обсипавшись вугрями і розлучившись із хлопцем (дівчиною) забудьте про них.  У людей буває і гірше.

Насолоджуйтеся вдиханням і видиханням кисню, здоровям вашого молодого тіла і чудовістю кожного дня життя :)

0

цитата про людські творіння

Слова, варті уваги...

Слова, варті уваги…

Людина сотворила нестерпний світ із садистичним робочим режимом, відібрала в себе час, змусила стати функцією, вигадала собі купу ускладнень. І все для чого?

Тарас Антипович. Мізерія – Київ: Нора-друк, 2007 – с. 5

0

на п’ятий день (непозитивне)

Написане на п'ятий день квітня. Фото by diMgo lee

Написане на п’ятий день квітня. Фото by diMgo lee

Я не знаю що відбувається зі світом, але останніми днями він мене тривожить.
Не радує настрій оточуючих та економічні перспективи України.

Від слів “інформаційне майбутнє України” починає боліти проукраїнська частина моєї душі.
І від людей доводиться часто чути про якісь дев’яності та їх повернення
А ще – кудись зникло весняне тепло і… вівсянка.

Плюс до всього: пройшло уже 5 днів мого (і Вашого) квітневого життя

Я пишу це все для того, щоб собі та Вам нагадати – завтра, 6 квітня – пора вже починати робити щось із запланованого на квітень.

А то можна не встигнути.
І потім буде жаль. А ще – не вистачатиме буквально парочки днів для… (тут у кожного іде перелік свого особисто і потаємно запланованого).

Ледь не забула: вживайте сало (і часник), бо воно виводить радіонукліди.
І поки будете його жувати, думайте про те, що світ великий, а Фукусіма далеко

4

жінки можуть плакати

Про причини того чому жінки плачуть і легкість стану після сліз

Чому жінки плачуть? Фото by seaofowls

У жінок є одна велика життєва перевага – вони можуть плакати.
Можуть відміряти сльозами усе несказане і непочуте.
Це дуже навіть природно і не викликає зайвих питань.
Точніше, питання виникають.
Проте швидше за все вони зводяться до одного-єдиного «чому?»…
Відповіді немає. Коментарі зайві.
І дуже часто – німа сцена. Занавіс.

Але потім обов’язково стає легше.
Звісно, від сліз нічого в житті не змінюється.
Оте жіноче «чому?» буде і надалі визирати із-за голих дерев та нефарбованих парканів.
Шептати здогади і вселяти сумніви.
Але ж стає легше

І тоді знову по колу.
Жінки
їдуть на роботу і вселяють надію.
Прикрашають собою і навколо себе.
І так-от живуть у своєму світі.
Аж до того часу, поки одного дня або нічим не особливого вечора уже не можна витримати.
І тоді у них з’являється велика життєва перевага.
Вони можуть плакати