1 серце :) 3 сподобалося
Loading...
0

Убили дзвонаря

Убили дзвонаря - вірш Марини Кузьменко про життя і правду. Погляд Мері

Щоб іншим не кортіло тривожити комусь потрібну тишу.

Убили дзвонаря,
Щоб іншим не кортіло
Тривожити комусь потрібну тишу.

Спинили правдородження обряд.
Один поперед одного вже пишуть

Посмертні оди і абзаци похвали.
Під тихий плач осиротілих дзвонів
І далі вершачи егоїстичне беззаконня,
Прикривши рясами кишені
І стволи.

Дзвонар схолов.
Прощальний клич затих.
Нарешті тиша,
Комусь конче необхідна.

Він надто чесно грав
Про те вселенське зло,
Яке всі бачать,
А публічно ні, не видно…

PS: під цим віршем варто зазначити хештеги як мінімум #новодворская, #гонгадзе, #немцов, #шеремет, #политковская, #листьев…

Поділитися з іншими
1 серце :) (Сподобалося?)
Loading...
1 серце :) 5 сподобалося
Loading...
0

Начальству України

Цей вірш написано конкретним людям. Однак, їхнї фото не варті того, щоб розміщувати тут. Тому ось вони - фотодокази моєї віри у зміни, які, на жаль, не відбулися :(

Цей вірш написано конкретним людям. Однак, їхнї фото не варті того, щоб розміщувати їх тут. Тому вирішила розмістити їх – фотодокази моєї віри у зміни, які, на жаль, не відбулися :(

Ви боїтеся правди.
Правда б’є.
Вона безжальна
І водночас дуже щира.
Ховаєте подалі все своє,
Вважаєте себе
Розумними безміри.

І кожен зачекавсь на п’єдестал,
Підготувавши груди і голови
Для золотих медалей, гучних справ
І для вінків так гарно плетених, лаврових.

І кожен є
Найрозумніших з-поміж всіх.
А кожна є не менш, ніж королева.
Хоча насправді у очах Ваших пустих
Не сила й розум,
А лиш тінь від пащі лева.

Ви є зав’язані у вузлові звязки
А руки…
Хоч без крові, та не чисті.
Тож посміхайтесь ширше крізь роки
Кажіть промови гарні урочисті.

У вас є статус,
На додачу зверхність
Слів нема.
Як у останній сцені “Ревізора”.
А правда
Поки що мовчить.
Сліпа й німа.
Проте все зміниться…
І, сподіваюся, що скоро.

2007

Поділитися з іншими
1 серце :) 1 сподобалося
Loading...
0

цитата про перехід на українську мову

Цитати цікавих людей. Погляд Мері - вірші про життя і любов

Цитати цікавих людей

На роботі мене поважають, колектив нічого, спершу дивилися скоса – думали, що я націоналіст, – у нас же так, якщо говориш українською, то вже й націоналіст. А потім звикли, дехто й сам би вже перейшов, але ж це мало не акт громадянської мужності, як було за радянських часів, так і тепер.

Ліна Костенко “Записки українського самашедшого”, Абабагаламага, 2011 – ст. 9

Поділитися з іншими
1 серце :) 11 сподобалося
Loading...
0

Подзвонити бабусі

Одинока бабуся святкує Різдво і Новий Рік / Фотоподяка simpleinsomnia, Flickr Creative Commons

Одинока бабуся святкує Різдво і Новий Рік / Фотоподяка simpleinsomnia, Flickr Creative Commons

Подзвонити бабусі сьогодні.
Не завтра.
І не колись.
У хатині побіленій, скромній
Вдвох з чеканням вони обнялись.

Поріднилися
З поглядом вікон.
На один і той самий пейзаж.
Їй давно уже час – це не лікар,
А ніким не врахований стаж.

Подзвонити.
Хоча б на два слова.
Щоб зраділа,
Всміхнулась вона.
Рідко старість бува кольорова,
Бо частіше самотня й сумна.

Їй потрібно уже зовсім мало.
І у неї немає новин.
Як і друзів давно вже не стало…

З телефоном один на один.
Вона йде на подвір’я із хати.
З рук його майже не випуска.

Подзвонити.
Без приводу й свята.
Щоб вона дочекалась дзвінка.

12.12.2017

Поділитися з іншими
1 серце :) 1 сподобалося
Loading...
0

тексти з голосами війни

Мій сонячний Донецьк завжди буде таким. Вид з вікна другого поверху Центрального залізничного вокзалу

Мій сонячний Донецьк завжди буде таким. Вид з вікна другого поверху Центрального залізничного вокзалу міста Донецька

Є такий сайт – Голос Війни.
Читала його. Плакала.
Звісно, мені як і всім уже остогидли часті політичні спекулювання на тему АТО, зради і лугандонського жахіття. Але те, що пишуть ці Люди у своїх Творах, варте щонайменше декільох хвилин вашого часу. А ще я зрозуміла, що десь у глибині душі відчувала себе отим самим другом, якому писав Олексій Бешуля. Ось моя сповідь.

Continue Reading

Поділитися з іншими
1 серце :) 1 сподобалося
Loading...
0

пам’яті Хворостовського

Фото зі Сноб.ру

Фото Дмитра Хворостовського зі Сноб.ру

Можна не поділяти політичних, релігійних та багатьох інших поглядів людини. Але насолоджуватися її талантом.
Отак у мене склалося із Дмитром Хворостовським, який вчора помер у лондонському Іслінгтоні, у колі своєї сім’ї, будучи хворим на невиліковну хворобу.
Одного разу в Києві мені пощастило побувати на його концерті. Його харизми вистачило на величезний зал палацу “Україна”, бо талант – це від Бога. Хоча він у нього і не вірив… Одним словом, земля йому пухом (хай він навіть вибрав для себе колумбарій).

Пісня “Не спеши” у моїй свідомості буде звучати лише його голосом. Ось вона.

 

Поділитися з іншими
1 серце :) 12 сподобалося
Loading...
0

Я ще тебе люблю

Не пройшло. Я ще тебе люблю.

Не пройшло. Я ще тебе люблю.

Я живу без тебе цілу вічність.
А точніше ми не разом вже три дні.
Заглядаю у обличчя всі зустрічні,
В яких ти ввижаєшся мені.

Від думок про тебе просто нудить.
Я не знаю з ким ти. Хто вона?
Серце калатає в моїх грудях.
І на очі пада пелена.

Я не знаю: як з цим далі жити.
Це триває третій день підряд.
Я стаю на мить тобі арбітром
І суджу тебе за сотні вад.

Згадую картини і деталі
І сніданки сонні в чашках кав.
Наші всі падіння
Й п’єдестали.
І усе, що ти мені казав.

І тоді.
Лише тоді я розумію.
Що оцим – мости між нами не палю.
Усередині у мене все німіє.
Не пройшло.
Я ще тебе люблю.

2007

Поділитися з іншими
1 серце :) 5 сподобалося
Loading...
0

Не хоче

Ти ж знаєш - отам, у чоловіків все дуже просто

Ти ж знаєш – отам, у чоловіків все дуже просто

Коли б хотів,
То з-під землі дістав би.
Не віриш?
Але ж знаєш, не дурна…

Є місце лише для одної правди.
І як не прикро:
Іншим правдам місць нема.

Сама все вигадала.
Не шукай навколо винних.
В реальності
Та згущуванні фарб
Намріялась?
Ну, що ж, сідай, відмінно.
До цього, видно, в тебе
Справжній дар.

Але ж отам,
В чоловіків все дуже просто.
У нас по-іншому.
І це тобі не новина.

Можливо, ці слова занадто гострі.
Але ж не хоче.
Ти це знаєш, не дурна.

2012

Поділитися з іншими
1 серце :) 7 сподобалося
Loading...
0

Осінньо-сіре

Про моє осінньо-сіре і часто думане

Про моє осінньо-сіре і часто думане

Остепенилася.
Обсипалась в траву.
Місцями ще смарагдову та юну.
І я вже не іду.
По днях пливу
І по твоїх
Жовтогарячих дюнах.

Похолоднішала.
Залистопадила в вітрах.
У сонця променів –
Лиш другорядні ролі.
Учора ти для мене іншою була.
У літі бабинім заніжена доволі.

Сьогодні ж
Продощавлені думки.
І депресивно-сіра стеля неба.
Що аж немає сил
Oчей у вись звести
Без потреби.

Поділитися з іншими
1 серце :) 11 сподобалося
Loading...
0

Мій новий день настане

Мій новий день настане, з новими силами, надіями і планами - Погляд Мері. Вірші про життя

Що б там не було – мій новий день настане ;). Я вже виглядаю його з вікна

Місцями хмарність…
В несповіданій душі
Бува незатишно.
І досить часто – слізно.

Я задихаюся без щирості.
Й віршів.
Гублюсь в скляних будівлях.
І залізних.

Я хочу подиху
Десь звідти.
Аж згори.
І прагну крил,
Бо вітер знає мої плани.

Та вірю:
Що б там не було в житті.
Мій новий день настане.

Поділитися з іншими
1 серце :) 1 сподобалося
Loading...
0

не треба фотошопити її обличчя

Юлія Попова. Фото зроблене Оленою Ангеловою

Юлія Попова. Фото зроблене Оленою Ангеловою

На своїй Facebook сторінці я уже писала про неї, але вирішила ще й тут розмістити. Щоб не забулося і не зникло під тонами новин, фотографій котів, чиїхось думок і рутинних оновлень цієї соціальної мережі. Адже ця історія варта того, щоб люди її читали і розуміли, наскільки різним є світ навколо нас.

Якщо перейти по цьому лінку, то можна прочитати історію Юлії Попової. Точніше, сповідь про її мікрокістозну лімфатичну мальформацію обличчя і життя з цим діагнозом. Я можу уявити скільки сил, часу і роздумів у неї зайняло написання своєї автобіографії у формі цієї статті. Більше того, скільки “за” і “проти” було зважено, щоб взагалі почати про це говорити. Але вона – молодець, змогла пересилити себе і написала.

Її розповідь від першої особи є дуже потрібна і корисна усім, хто є в чомусь “не таким”. Я на своєму життєвому прикладі знаю яке це відчуття, коли на тебе дивляться як на якогось піддослідного кроля – із цікавістю і огидою водночас. Бо вони таких раніше не бачили і при цьому, побачене їх не сильно порадувало, а швидше засмутило…
Одним словом, читайте. А ще – не здавайтеся. І, звісно ж, не вірте усім тим, хто в вас не вірить.

 

Поділитися з іншими