1 серце :) 11 сподобалося
Loading...
0

Мій перший вірш

Ідучи сьогодні по вулиці, я згадала, що я ж у цьому місяці святкую річницю своєї поетичної творчості. Навіть не так… РІЧНИЦЮ СВОЄЇ ПОЕТИЧНОЇ ТВОРЧОСТІ :).
Останнє речення – це не автоповторення, це просто я собі вирішила зробити приємно :). Ну, самі розумієте – самолюбність, егоцентризм та інші подібні речі беруть своє :). Великими буквами видніше.

Весняний перший поетичний вірш моїми тоді ще дитячими очима

Весняний світ очима однієї дівчинки

А ще для глибшого розуміння треба написати кілька рядків, з чого все почалося…
Мені було дев’ять років.

Хоча, коли Ви прочитаєте цей вірш, Ви автоматично зрозумієте, що доросла і життєво-досвідчена тітонька таких рядків точно б не написала :). Отже…

Весною все-все ожива
І мурашки, і трава.
Ми з тобою йдемо в ліс
Не впізнати ряд беріз:
Одягли сержки,
Розпустили коси,
І стоять красуні
Білокорі й босі.
По росі весняній
Хочуть походити,
Щоб красу цю дивну
Ніколи не згубити.

Зелень світ весь підкорила
І в блакитній вишині
Хмарки й сонце, мов на крилах
Усміхаються весні :).

Але, якщо бути більш точною, то останнього смайлика в оригінальній версії цього твору не було :).

Поділитися з іншими
1 серце :) 12 сподобалося
Loading...
4

Я ховаюся

Гра у схованки. Між двома закоханими. Коханими. Взаємно люблячими

Я хочу заховатися від тебе

Я ховаюся в книжках і у екранах.
У калюжах від весни так сильно п’яних
Світить сонце

Золотим сліпучим диском
Я ховаюся…
Від променів і блиску
Видно сказане тобою –
Дуже щире
Кожне слово – то моя маленька віра,
Хоча може не маленька, а велика…

Я ховаюся. Топлюсь в життєвих ріках.
У контактах, у листах, у переходах,
У простих, давно заспіваних акордах.
І кажу, що так воно і має бути.

Я ховаюсь від думок про тебе всюди.
Але знаю, що довіку так не зможу
То є кара, чи то просто милість Божа?
Усвідомлювати, що і це у нас взаємне…
Бо ти теж ховаєшся від мене.

Поділитися з іншими
1 серце :) 5 сподобалося
Loading...
0

От і осінь

Осіннє фото мого осіннього настрою

Така-от осінь… Задумана і закохана

От і осінь… Що додати?
І так вже сказано багато.
Прийдуть дощі, такі холодні
І хмари сповнені безодні.
Вони закриють сонце й небо
Тебе вкрадуть…

Та ні, не треба.
Ну осінь, мила, зупинися,
Краще бери з собою листя.
Бери усе, бери відразу,
Сльози, усі мої образи,
Залиш мені лише останнє:
Прошу, лиши мені кохання…

2002

Поділитися з іншими
1 серце :) 3 сподобалося
Loading...
0

Баллада о цветочке

История любви цветка и солнца. Красивая любовь в стихах

Баллада о цветочке, которая рассказывает правду

Он был цветком
Заманчиво-красивым.
И был согрет
Он солнечным лучем.
И в день холодный,
Пасмурно-дождливый.
Тот лучик обнимал его теплом.

Луч грел,
Чтобы цветочек улыбнулся,
Чтобы расцвел
Он яркостью своей.

Хотел прогнать
Он от цветочка серость грусти
И просто посветить
Сквозь холод дней…

Но все труды луча
Не оценились.
Ну, а цветочек…
Не заметил он тепло.

Исчезло солнце
Небо опустилось.
И в сердце лучика
Кольнуло вдруг иглой…

Он молча умирал
В лучах заката.
Лишь иногда бросая
Теплый взгляд
На тот цветок,
Которого когда-то

Тот лучик обогреть
Душой был рад…

Но утро ясное
Все резко изменило
И тот цветок
Вдруг стал не так уж мил.
Ведь все тепло
И жизненную силу
Наш луч
Другому с нежностью дарил…

Таких лучей
Ведь есть на свете много.
Да и цветков
Нам всех не сосчитать.
Так вот. Цените,
Ведь Ваш луч может другого
Своим теплом
С любовью обнимать…

PS: Коротенькая история о взаимосвязи тепловых процессов, которые возникают под действием солнечной энергии и развитием живых организмов на примере растений культурно-эстетического назначения :)

Поділитися з іншими
1 серце :) 13 сподобалося
Loading...
0

Прилуки Особливі

Прилуки - одне з найкрасивіших міст України

Мої Прилуки Особливі

Мій рідний край!
Моя земля, як тебе не любити:
Твоя краса – небо, поля,
Cині волошки в житі.

Я є з відомих всім Прилук,
Cтарого міста-града,
Я – прилучанка,
Oсь тому цій честі дуже рада.
Бо в місті корені віків
Плетуться із сучасним.
Церковні куполи, собори
Тут височіють рясно.

Удай у хвилях хлюпочись,
Несе в даль свої води,
А вітер віє… Та лишає
Навіки пам’ять роду.

У нас творили і жили
Усім відомі люди,
З самого ранку тут життя
Кипить і сонце будить…

І так живуть вже сотні літ
Прилуки з дня у день
Під променем ясного сонця
Під спів рідних пісень.

Тут радість серце обійма,
Мов материнські руки
Бо це – мій край, моя земля,
Моє місто Прилуки.

2001 рік

Поділитися з іншими
1 серце :) 6 сподобалося
Loading...
0

Наша будущая встреча

Зустрічі та їх роль у нашому житті

Мы точно встретимся…

Мы точно встретимся.
Ты слышишь?
Не знаю где, когда и как…
Может в тот день
Дома и крыши
Утонут в солнечных лучах.

А ты, всего лишь улыбаясь,
Меня от всех проблем спасешь…
Хотя, я точно ведь не знаю.
Может в тот день
Нас свяжет дождь,
Который город весь намочит…

И мир весь лишь собой зальет!
Хоть небо будет в серых клочьях.
Но нас вдвоем укроет зонт.

А может это будет вечер.
И красно-огненный закат
Зажжется.
Я тебя замечу…
Но тут же, опуская взгляд
Пойму, что чем-то мы похожи.
Мне хватит только твоих глаз.
Вокруг – дома и мир прохожих
Которым будет не до нас…

Но мы все это не заметим,
Нам будет тоже не до них
И только старый добрый ветер
Нас потревожит в этот миг…

Мы точно встретимся.
Я знаю.
И встречи попрошу у звёзд,
Их свет все небо озаряя
Тебя со мной вдвоем сведет.

2005

Поділитися з іншими
1 серце :) 3 сподобалося
Loading...
0

Ти втратив мене

Про розлуку між хлопцем і дівчиною

Сховай слова… Мене уже ти втратив

Ти втратив те, що не повернеться.
Сховай слова.
Вони є зайвими.
Життя твоє нехай без мене стелиться.
Квітує мальвами.

Ти не утримав, мрії вже не збудуться.
Як і усе,
Що мною в снах побачене.
Іду.
Тут є лиш я і темна вулиця.
Та це уже не має значення.

Ти втратив те, що сонцем сяяло –
Лише тобі були ті промені
Ти зрозумієш це.
Захочеш радості.
Та без любові – то життям незадоволені…

Ти втратив…
Можна довго все це згадувати
Та вітер з пам’яті твій образ прожене
Ти втратив ту, яка вміла тебе окриляти.
Ти втратив мене.

2007 рік

Поділитися з іншими