1 серце :) 8 сподобалося
Loading...
0

привселюдне зізнання про сніг

Мої думки

Мої думки

Сьогодні, 28 грудня, моя совість не виримала і я вирішила зізнатися в усьому. А точніше – сказати правду про снігопад.
Шановні водії! Особливо моє звернення стосується Вас… Вибачте, але мені просто дуже хотілося снігу :). Я дуже просила погоду, природу і усі вищі сили, щоб 28 грудня випав сніг і моє скромне прохання було розглянуте. Та ще й так, що тепер бідні двірники завтра за голову хапатимуться. Електрики взагалі згадуватимуть нецензурні слова. Але то буде завтра…
А зараз я сиджу, дивлюся у вікно і радію цій зимовій казці, яка створена спеціально на моє прохання :).

Поділитися з іншими
1 серце :) 20 сподобалося
Loading...
6

Я вірю в казки новорічні

Ми самостійно можемо зробити казку зими для власного життя

Я справді вірю в новорічні бажання, що збуваються!

Я вірю в казки новорічні.
І хочу для інших казок.
Під вечір холодного січня,
Під небом з яскравих зірок.

Я хочу наблизити свято.
Для тих, кого справді люблю.
Не треба бали й маскаради.
Лиш вогник в серцях запалю.
Тим людям, які цього варті.

Ми просто зберемось разом:
Без шумних і гамірних жартів,
І хай за зимовим вікном

Весь світ зустрічає святково
Бажання у тисячах фраз.
Я вірю в дива ялинкові.
І в казку для кожного з нас :)

2009, грудень

Поділитися з іншими
1 серце :) 15 сподобалося
Loading...
0

моє читання віршів

Інколи дуже корисно почитати власні вірші вголос. І записати це у форматі МП3 :)

Мої декламації віршів

Пропоную Вашій увазі вияви моєї творчості – виразне читання віршів (якщо сподобається – я буду і надалі творити в цьому напрямку). А поки що – слухайте і читайте :)

[Download not found] + текст вірша
[Download not found] + текст віршика
[Download not found] + текст вірша
[Download not found] + текст віршика

На цьому поки що все.
Якщо сподобалося – даруйте мені зірки і серця (тобто, голосуйте :))

Поділитися з іншими
1 серце :) 21 сподобалося
Loading...
2

Останній день осені

Післяосінні роздуми під час збирання останніх осінніх думок. Завтра зима

Мої думки про останній день осені

Ще зовсім недавно я писала вірш про те, що осінь чекає листопада, а сьогодні зрозуміла, що завтра – зима…

Ну от і все. Вже завтра стане білим.
Усе, що вчора було дивно золотим.
А я ж іще в парку не находилась.
І не надихалась осіннім і п’янким
Тим листопадовим вологим ароматом
Не віддалась любові у полон.
Під місяцем у тисчі каратів
У замку з кленів і каштанових колон.
Не надивилася на жовте і сліпуче
І не зустрілася із мріями всіма.
Прощай же, осінь.
Час спливає неминуче.
Як і моє життя…
А завтра вже зима.

Поділитися з іншими
1 серце :) 1 сподобалося
Loading...
0

інколи мої гості мене приємно радують

Послання від вдячної авторки своїм читачам

Інколи мої гості мене приємно радують, що аж писати хочеться

Оце вирішила подивитися статистику гостей мого сайту…
Чесно кажучи, коли я побачила, що одна особа сьогодні передивилася 199 моїх творів і при цьому це був не пошуковий бот (перевірила спеціально :)), то мені стало дуже приємно.
Дякую Вам, усі мої читачі – і ті, хто дивиться одну сторінку, і ті, хто дивиться 199 сторінок :).
А ще, звісно ж, відвідувачу із приємним логіном Tet особлива подяка. І за Асадова, і за чай :)

PS: а ще дякую Яндексу за те, що прогулявся сьогодні моїми сторінками цілих 239 разів :)

Поділитися з іншими
1 серце :) 11 сподобалося
Loading...
0

Влюблена

Иногда так хочеться влюбиться и летать на крыльях, подаренных Мужчиной

Влюблена…Это прекрасно!

Деточка, да ты ведь влюблена
Не смущайся. Все равно это заметно.
Ведь когда во всех людей уже зима,
У тебя в улыбке – лучик летний.

Очень видно, когда ты сама себе
Улыбаешься, читая молча книгу.
И заметно твой мечтами полный взгляд…

А ещё, когда вокруг всё очень тихо.
Слышно, что душа твоя поёт.
Так легко.
И день стаёт вдруг ясным.
А дожди с туманами – не в счёт.
Влюблена…
Это так мило и прекрасно :)!

Поділитися з іншими
1 серце :) 13 сподобалося
Loading...
4

Надоело

Иногда не хватает силы сдерживать свои эмоции. От того рождаются такие стихи

Пишу о том, что уже просто надоело

Мне надоели разговоры, сплетни, склоки
И эта зависть…
Непонятные упрёки.

И эта спешка.
Надоело жить-бежать.
По кругу “дом-работа” и опять…
Кому-то что-то вечно сделать должен
И понедельник с пятницей похожи.

Мне надоела подковёрная игра
По коридорам.

С самого утра
По телефонам
Тает жизнь моя в минутах.
Мне надоели все стандартные маршруты.
Но широко глаза на мир открыв
Я понимаю – нет альтернатив.

И в сущности не здесь,
Так где-то там
Жизнь так же льётся
В сериях из драм.
И в многотомниках неписанных комедий.

Мне надоели джентельмены, также леди.
Что высоко себя наверх несут,
Но падая их встретит не батут,
А жёсткий и протоптанный асфальт.
Но их урок таков.
Их мне не жаль.

Лишь жаль того, что жизнь моя идет,
Проходит в тысячах надуманных забот.
Оставив сотни планов позади.
Сердце сжимается так трепетно в груди.
От мысли, что не в этом жизни суть.
А эти годы…
Мне уже их не вернуть.

Поділитися з іншими
1 серце :) 5 сподобалося
Loading...
1 серце :) 2 сподобалося
Loading...
2

Едуарду Аркадійовичу

Будь сміливим. Не бійся. Адже уже через мить можеш каятися, що проявив слабкість духу...

Це була всього лиш Людина...

Я знала, що був такий поет Асадов. Але я не читала його віршів.
А ще я читала багато чудових віршів, які були без зазначення авторства, адже я їх читала у зошитах-щоденниках молодості моєї мами…

І от завдяки одній прекрасній людині  (сіро-зелені очі якої зараз, напевне, посміхаються :)) я зрозуміла, що ті давно знайомі для моєї душі вірші, які я читала, були творами саме Едуарда Аркадійовича Асадова.

А потім я прочитала інші його творіння.
А тоді в Інтернеті знайшла ще сайти з його віршами…
І на завершення я зрозуміла одне – після цього всього у мене зявилася сміливість опублікувати деякі свої твори, які я раніше складала у шухлядку, передбачаючи нерозуміння і осуд.
Завдяки Едуарду Аркадійовичу і його життю я стала сміливіша. Рівно на стільки, щоб без остраху зізнаватися і писати в таких обсягах як хочеться.
А ще цей випадок підтверджує, що усі люди в нашому житті мають певну роль і місію. Донести нам щось. Відкрити нове. Або повязати існуючі явища чи людей…

Поділитися з іншими
1 серце :) 2 сподобалося
Loading...
2

роман у житті кожного з нас

Кожен з нас живе у власному телесеріалі. Головне - це красиво описати його. Щоб потім його екранізували

Історії життя кожного з нас варті того, щоб про них дізнався світ

Літературні шедеври – це просто життя якоїсь людини, для опису якого було знайдено красиві та варті уваги слова.

За наслідками життя кожного із нас можна написати роман або цілу епопею.
Коли згадати історію знайомства батьків, їх одруження і усіх життєвих ситуацій… Continue Reading

Поділитися з іншими
1 серце :) 3 сподобалося
Loading...
0

схожі

Про людей, які наповнюють наш світ коханням і світлими кольорами :)

Про схожих людей, які роблять наш світ кращим :)

Класно, коли люди, які зустрічаються або одружені – схожі між собою не тільки внутрішнім світом, а і ззовні.

У мене є одна знайома пара: він – блондин, а вона – блондинка (хай навіть фарбована). То вони так одне на одного схожі, що просто якби не їхні часті поцілунки можна було б сказати, що двійнята :).

А щойно, їдучи в автобусі я побачила двох явно нерівнодушних одне до одного людей, які ніжно трималися за руки і були обоє в окулярах одного фасону… Чесно кажу – зі сторони виглядає дуже симпатично :).

Continue Reading

Поділитися з іншими
1 серце :) 6 сподобалося
Loading...
0

одинокі Даша і Саша, Тимур і Дамір, Анжела…

Навіть сильні, багаті та красиві люди страждають від одинокості у житті

Одинокі серця всім відомих людей

Сьогодні, перебуваючи на одній із київських автомобільних доріг в одній із київських вечірніх пробок я подумала про Дашу Астафєву.
Така от вона вся бажана і сексуальна, гарна і несиліконова, а зізнається, що одна і поки що немає у її житті людини, яка б не дивилася на неї як на тіло з яким можна лягти у ліжко.

А тоді згадала за Олександра Рибака – переможця Євробачення цього року. Такий весь симпатичний і популярний, перебуваючи в Україні з гастролями, він сказав, що поки що один і у нього у житті немає людини, з якою він би розділяв радість існування та своїх перемог. Часу на це теж немає

Після того згадався Тимур Юнусов, тобто Тімоті – оте гламурне, татуйоване, “с понтами” і просто хлопець із хорошим знанням англійської мови та власним заробленим капіталом. Час від часу він зізнається, що ті, хто з ним поряд на камеру – це бізнес. А його серце – поки що закрите і одиноке.

Тоді подумала про Даміра Ахметова та Анжелу Коломойську. У них капітал не свій, хоч і дуже великий, але чомусь мені здається, що радості їм від того в особистому житті не багато.  Адже це кожного треба перевіряти: чи він дійсно цікавиться тобою як особистістю, чи то просто фінансові інтереси і полювання за грошима. Тож по існуючим даним вони також одиноко радіють своєму життю. Один в Лондоні, а інша у Женеві…

А тоді пробка плавно розійшлася і ми поїхали далі.

Так, звісно, усі згадані мною сьогодні люди не стоять у пробках і десь на рівні глибокої підсвідомості чули про метро. Але їх статус, гроші, прізвища і зовнішність не рятує їх від одинокості у душі.

Поділитися з іншими