0

Ішли закохані

Ішли удвох. Ішли у парі. Під ароматом літніх лип...

Ішли удвох. Ішли у парі. Під ароматом літніх лип…

Ішли закохані у парі.
І липи в пахощах цвіли
Ніч їх манила в свої чари,
А вечір сутінки хилив.

Сідало сонце.
Не щоденно.
А особливо так – для них,
І трави надвечірньо-темні
Стелились килимом до ніг.

Навколо розлітались музи
Від голосистих цвіркунів.
І на її волосся русе
Останній промінь сонця сів.

А потім зник у літніх плесах
Скотився вниз, за горизонт.
І місяць своїм гострим лезом
Узяв все небо у полон…

Життєва благодать і радість:
У парі двоє в ніч ішли
В саду по трав’янистій гладі,
По стежці кольору золи.

І кралось літнє надвечір’я.
За ними в сад, у саму глиб
Ішли закохані і щиро
Раділи аромату лип…

8 червня 2011 року

0

Балада про кохання

Квіти, що можуть прикрасити чийсь ранок, а може і ціле життя :). Гарні, фіолетові

Квіти, що можуть прикрасити чийсь ранок… а може і ціле життя :). Фото by keith lewis

Вечір стелився розлого
На рівно-сонні поля.
Спали дерева й дороги,
Один тільки вітер гуляв.

Не спалось у вечір весняний,
Що слався по чорній землі.
Шукав гарних квітів коханій,
Щоб ранок прикрасити їй

Пішов на галявини тихі,
На ще не зелені луги –
Де б’ють повноводнії ріки
Вплітаючись у береги…

Пішов до порослого лісу
І спокій там розворушив.
Не міг віднайти собі місця
І квітів…
Для тої душі,

Яка від усіх наймиліша.
Ішов, сам не знав – навмання.
На сході вже небо світліша.
А квітів коханій нема.

Тому й запечалився в сумі
У променях ранку стрімких.
На мить лиш про неї подумав.
І… квіти побачив!
До них
Вітристо летів він на крилах,
Раділа невпинно душа.

Отак-от безсонно й сміливо.
Кохання весь світ прикраша :).

22 квітня – 2 травня 2011 року

0

Я хочу быть конфетистой

Віршик про те, що я хочу бути цукерковою і не тільки :). Фото by olivia bell

Віршик про те, що я хочу бути цукерковою і не тільки :). Фото by olivia bell

Я хочу быть конфетистой.
И чуть-чуть перламутровой.
Вкусом августа месяца.
Либо заревом утренним.

Но не сладкой, чтоб приторно.
Я сама против этого.
Лучше помнить открытками.
Улыбаться приветами.

Я – за лица с характером.
И за души с изгибами.
Против множества факторов,
Важно то, что невидимо.
А не всем напоказ.
Да кудрявые локоны…

Люблю яркий окрас
И писать между строками.
И всех тех, кто не ищет
Повод маленькой радости.
Ведь с такими всю жизнь –
Словно в месяце августе…

PS: отак-от увечері 27 квітня 2011 року мені дуже захотілося аромату серпня місяця :)

2

Володимир Лис. Століття Якова

Книга Володимира Лиса про століття Якова

Книга Володимира Лиса про століття Якова

Про назву. Спочатку назва мене не вразила. Ну, подумаєш, століття… Якогось там Якова. Але після першої прочитаної сторінки моєму здивуванню не було меж – книга виявилася про дідуся, якому мало виповнитися сто років! Тобто назва дуже проста і логічна. Просто ідеальна за усіма характеристиками… Літературні критики у таких випадках не мають що й покритикувати :)

Про обкладинку. Обкладинка чудова по якості, твердості та фактурі. Оформлення теж хороше, але, після прочитання книги у мене в уяві малюється зовсім інше обличчя головного героя… Хоча дідусь Яків у моїй уяві так само сивий і з такою ж бородою та вусами :)

Про зміст. Якщо Ви прочитали попередні два абзаци, то уже зрозуміли, що книга – про дідуся Якова. Але він же не завжди був дідусем…

Continue Reading

4

Як помирала любов

Ранкове фото не завжди випромінює сонячність, проте завжди - упевненість в тому, що не зважаючи на сум, цей день треба пережити

Моя історія про те, як помирала любов

Вона померла рано вранці на зорі,
Коли ще туманилося на сході,
Горіли тільки пару ліхтарів,
Одягнені чомусь не по погоді,
Назустріч кралися ранкові холоди,

Години йшли,
Не помічаючи утрати,
Обіймів вистачило б,
Дотику руки,
Щоб з того світу її вмить урятувати,

Вона би згодилась
На телефонних десять слів,
Але мовчання межувало з божевіллям,
І світ хвилинами так впевнено сірів,
Що й парки з кленами уже були не милі,

Блукала там
Поміж знайомих їй дерев,
І перші промені ранкові так байдуже
Дивились вслід любові.
Відтепер
Її нема
В двох (іще вчора рідних) душах.

2007-2011

0

цитата про розірвані пута

Слова, варті уваги...

Слова, варті уваги…

Тепер, коли він вирішив бути просто звичайною чайкою у Зграї, йому полегшало – адже розірвано пута, якими він сам себе зв’язав. Не буде більше ніякого навчання, не буде боротьби – отже, не буде й поразок. І як хороше ні про що не думати, просто летіти в темряві, летіти до берегових вогнів…

Річард Бах. Чайка Джонатан Лівінгстон – Фоліо, 2008 – 126 с. – с. 21 – 22

0

цитата про думки чоловіків

Слова, варті уваги...

Слова, варті уваги…

…я довго торкався її волосся, не знаючи, що їй сказати, вірніше – не знаючи, що б вона хотіла почутиБрехати їй не хотілося, казати правду – тим більше.

Сергій Жадан. Ворошиловград – Харків, Фоліо, 2010 – с. 342

0

Любви взаимной

стихи о любви, стих ко дню Святого Валентина, стихи для девушки, стих любимому парню

Если взаимно, значит прекрасно :)

Надеюсь, этот стих  пригодится
кому-то на четырнадцатое :)

Любви взаимной не страшны преграды,
Порядок размещения вещей.
И мнения других не сильно надо,
Идущим вдоль каштановых аллей.

Не важно время дня, а также ночи.
Пусть город в солнце.
Или в плащ дождей одет:
Любовь читается в глазах и между строчек,
В каждом “пока” и радостном “привет”.

Ей также все равно на чьи-то взгляды.
Она оценкам вообще не подлежит.
Любовь похожа на большую радость.
И состоит из слов “давай дружить”.

Два человека вместе.
Это важно.
И пусть во многом их союз – не идеал.
Но их простое счастье в том, что каждый
Нашел того, кого он так давно искал…

0

ессе про квіти і казку

Історія про те, як Він подарував їй квіти, а вона не змогла приховати своїх почуттів.

Квіти були справді гарні. Фото by 7oO7oO

одній Інні
у моєму житті присвячено

Я пам’ятаю, як ти тоді сіла до нього у машину і поїхала.
Усі були шоковані, адже ніхто не очікував такого повороту подій.
Проте квіти справді були гарні.

Я буквально вчора згадала цю історію.
І тільки зараз зрозуміла, що того вечора ти тікала.
Від приторної солодкості. Від показової правильності стосунків.
І від усіх отих порад як треба жити і маминих настанов про перше, п’яте, восьме побачення.
Знаючи твою маму, я впевнена, що вона була б проти.

Continue Reading

0

Студентське щастя

Студентське життя наповнене позитивом і посмішками. Плюс голодом :)

Як мало треба студентам для щастя :)

Студентові для щастя
Потрібно небагато
Всього лиш “передачка”
Від мами і від тата.

Омріяна коробка.
Чи сумка. Чи мішечок.
А можна і в купюрах,
Що теж завжди доречно.

Студентові для щастя
Потрібно зовсім мало
В голодні сірі будні
Додати трошки сала.

І пирогів від мами.
Печені від бабусі.
Щоб ситими враз стали
Усі голодні друзі.

Тому студентське щастя
Вже довгими роками.
Вимірюють у літрах.
І тільки в кілограмах.

A “передачка” з дому
Є святом урочистим:
Бо ситому студенту
Граніт простіше гризти :)

2011, січень

PS: як це не смішно звучить, але написано на роботі… Певно, то на мене ностальгія за студентськими роками обрушилась :)

0

про вітер у житті кожного

Коли я відчуваю вітер, значить у житті мають бути зміни на краще

Вітер змін. Вітер роздумів. Вітер особистої правди кожного.

Вийдіть на вулицю.
Побачите який там вітер…

Вітер був нетипово холодний і кожним своїм проявом показував, що він може вплинути на будь-чиє життя.
Перехожі, знаючи це, ішли з опущеними очима і з думками про вчора.
А щоразу, здригаючись від неочікуваної його появи, відчували свою слабкість…

Вітер змін. Вітер роздумів. Вітер власної правди кожного.

Я розуміла, що теж підвладна вітру.
І сьогодні уже не хотіла нічого змінювати.
Я була згодна, щоб він прогнав із мого життя тих людей, які не пройшли випробування часом.
І тих, кому я тепер боюся вірити.

А за півмиті приїхав автобус і невідомо звідки у мене з’явилася впевненість, що я уже не хочу бути сонячною для тих, кого у житті задовольняє штучне світло люмінесцентної лампи.
Вітер змін?

2010, грудень