0

Я не прощаю

В жизни каждого из нас есть свой критерий того, что мы можем воспринять и простить, а что - нет

Есть вещи, которых я не прощаю

Я не прощаю обид.
И не прощаю измен.
Я так боюсь серых дней
И белых каменных стен

Я убегаю от жизни.
Ну, а точней, от себя…
Я не хочу быть любимой
Сама его не любя.

Мне надоела неправда.
Точней открытая ложь.
Всегда есть то, что не надо
И то, чего ты не ждёшь…

Друзей так мало надёжных.
Мы никому не нужны…
Я не люблю всё, что сложно
И так боюсь тишины.

И вроде нет же причины.
Писать вот эти слова.
Но много просто не видно.
Ведь наша жизнь такова…

0

Ірен Роздобудько. Все, що я хотіла сьогодні

Ірен Роздобудько - чудова авторка цікавих і сучасних творів

Обкладинка книги Ірен Роздобудько “Все, що я хотіла сьогодні”

Про назву. Десь я читала, що назва для кращого запам’ятовування не повинна складатися більше, ніж з трьох слів. Ірен Роздобудько вирішила продемонструвати вольовий протест цьому правилу, назвавши п’ятьма словами, та ще й однією комою :)

Про обкладинку. Особливих емоцій не викликала. Ніякого асоціативного ряду із назвою і змістом помічено мною не було. Симпатичненька та і все.

Про зміст. Знаєте що таке “криза сьомого року сімейного життя”? Якщо ні, то після прочитання цієї книги складеться враження, що Мирослава і її супер-Вадим одружені саме стільки. Точніше, судячи по стану психологічного конфлікту їх шлюб оцінюється десь років на сім…
Хоча, я почала не з того :).
Якщо Вам ставили колись невірний діагноз у лікарні, то з перших рядків ця книга стане рідною. Оскільки мені такий діагноз ставили, тому я відразу зрозуміла роздуми цієї жінки.
Звісно, трохи багато екстремальних ситуацій описано як на один день… Але читається дуже добре і формат “метро/книги” дає можливість за пару днів у метро або іншому транспорті прочитати все, що Ірен Роздобудько хотіла сьогодні :)
До речі, усім, хто читав цю книгу, врізається в пам’ять епізод із новорічними закупівлями і олією…

Про призначення. Тим жінкам, які у своєму шлюбі відчувають сьомий рік. Тим жінкам, які звикли робити усе правильно і дуже добре. Тим жінкам, у кого в житті поставлено невірний діагноз. Тим жінкам…

Моя оцінка: за стобальною шкалою – 96

12

Вірш для тата

Вірш про любов до Батька, до свого Тата, до самого рідного

Я так тебе люблю. Спасибі тобі, Тату!

Я рідко говорю,
Що я тебе люблю
Ти рідко чуєш те,
Що так мені потрібний.
Це в ритмі наших днів.

Хоч ти завжди умів
Підтримати мене.
Спасибі тобі, рідний!

Хоча я не назву
Усіх своїх подяк.
Їх знає тільки Бог.
І в серці їх ношу я.

Але скажу: “Пробач”.
За те, що рідко так
Твій рідний щирий сміх
Крізь справи поряд чую.

Я пам’ятаю все.
З дитинства до тепер.
І знаю що мені,
Ти ладен світ віддати.

І хочеться, щоб час
Усі проблеми стер.
Я так тебе люблю.
Спасибі тобі, тату…

0

Вірш про мою Оболонь

Одному з найулюбленіших і найрідніших районів міста Києва

Оболонь у Києві це одне з найкращих місць для проживання - чудовий і гарний район

Оболонському району міста Києва присвячено…

Іду по Героїв Дніпра
І трохи вже пізня пора
В моїм майже рідному домі
Ось тут, на моїй Оболоні.

В повітрі від солоду хміль.
А взимку: яка заметіль
Кружляла у танці нічному…

І біля сусіднього дому
Мене зачекався бузок.
Неначе із давніх казок
Стоять в один ряд мої клени
Там влітку таке все зелене.
А взимку – безслівно і біло
Моя Оболонь, ти зуміла
Навіки у серце запасти…

Спасибі, я бачила щастя
На твоїх проспектах буденних…

Повітря вдихаю з натхненням
І йду до знайомих вогнів.
Отут кожен вечір горів
Простий оболонський ліхтар.

Здіймався у аурі чар
Мій світ. Недосяжний стороннім.
Ось тут, на моїй Оболоні…

0

Галина Вдовиченко. Пів’яблука

Галина Вдовиченко має дуже хороші шанси стати однією з найкращих сучасних письменників України

Пів-яблучна обкладинка від Галини Вдовиченко

Про назву. Я не люблю слова із апострофом. Їх складно вимовляти. Тому назва мене не сильно вразила.

Про обкладинку. Обкладинка тематична. Яблучна, із зображенням таких сортів яблук, що коли читаєш на голодний шлунок, то відразу хочеться скуштувати такого яблука :).

Про зміст. Отут починається саме цікаве. Я Вам зізнаюся чесно – обкладинка і назва мене не сильно вразили, а от почуття гумору авторки – це просто сила. Не зважаючи на ряд діалектичних слів (слава Богу, авторка дає у зносках їх тлумачення), а також не зважаючи на інколи казковість ситуацій із героями, мені сподобалося. Життя цих чотирьох подруг чимось уособлює ту ідилію, про яку, напевне, мріють усі друзі (і жінки, і чоловіки). Збиратися, допомагати, підтримувати.
Ідея яблука, виготовленого Пінзелем теж цікава (у Мистецькому Арсеналі з цього приводу теж дещо є). Найбільша радість читача, що все закінчується щасливим завершенням і на останніх сторінках усі усміхнені, міняють підгузники, обнімаються, цілуються… Одним словом, позитивненько :)

Про призначення. Романтичним натурам із почуттям гумору. Жінкам, яким трохи за … (тут можна написати вік :), а також усім бажаючим книголюбам. Книга заслужила додаткову премію на одному відомоу літературному конкурсі, і якби моя воля – я б дала їй цю премію ще раз :)

Моя оцінка. За стобальною шкалою – 94.

PS: до речі, користуючись нагодою, вітаю Галину Вдовиченко із Днем Народження, який вона святкує 4 вересня! Многая літа, многая книга :)!

0

Йде дощ

Дощ - це час коли хочеться висловити усе, що зараз на душі

Написане в момент, коли сьогодні йшов дощ…

Вірш, написаний першому осінньому дощу…
Відчуваю, що їх буде багато.

Йде дощ,
Треба дивитися у даль.
Під час дощу
Треба подумати про маму.
Дощу невидима
Краплинчаста вуаль
Штовхає до думок.

Хто поряд з нами
І до всіх тих, кого уже нема.

Йде дощ.
Я відкладу усе на потім.
Під час дощу
Чомусь рука немов сама
Виводить строфи віршів на звороті.

Так підсвідомо.
І без дозволу думки
Зявились у душі у мене вперше.
Йде дощ.
Треба дивитися у даль.
Після дощу (так кажуть) стане легше.

0

Подарю

Гитара - это одна из моих лучших подруг, которая чувствует мое настроение и жизнь

Авторская песня под гитару. О любви

Пісня Мері - Подарю (996)
А слова – читайте нижче…

Подарю

Ты можешь даже не верить.
Я ведь не верю порой.
Я – влюблена. Неужели?
Это случилось со мной…

Припев
Подарю… Подарю. Подарю!
Свет фонарей.
Соберу целый мир для тебя
В утренней заре.
Я люблю… Я люблю. Я люблю!
Милый, тебя.
Я горю… Я горю. Я горю!
Я сгораю, любя.

Ну, а ещё я надеюсь,
Что ты меня тоже ждешь.
Я ведь сотру в жизни серость.
Остановлю снег и дождь.

0

Любят не за что-то

Взаимная любовь - это подарок судьбы для людей, которые хотят быть счастливыми

Любят не смотря ни на что…

Любят не за что-то.
Любят – вопреки.
Любят, когда души
В чём-то есть близки.

Вопреки желаньям
Воли пап и мам
Любят даже втайне.
Всё напополам:
Взгляды, тайны, речи.

Можно помолчать.
Так ведь даже легче.
Ладно, слов не трать.
Коротко со смыслом:
Любят потому,
Чтобы в этой жизни
Быть не одному.

2007

1

Потеря

Терять людей всегда очень тяжело, ведь они навсегда остаются в душе и памяти

Песня о том, как легко потерять самое главное чувство

Эта песня была написана довольно давно (2006 год), но несмотря на это, она все равно какая-то очень родная.
Не зря говорят, что пусть даже после того, как люди уже разошлись и давно не видятся, частичка души навсегда остается где-то там, в бывшей любви.

Слова - авторские, музыка - тоже.
А если мой хостинг был побольше в размерах, то я бы еще и клип выложила от этой песни (когда-то я еще и таким занималась :)).

Мері - Девушка (1062), а слова – ниже.

Потеря

Я тебя теряю.
Я тебя теряю…
Вроде всё как прежде,
Только жизнь другая.
Я живу в надежде
Лишь сама не знаю:
С кем сейчас и где ты – я тебя теряю.

Ты меня теряешь,
Ты меня теряешь,
Разлетелись чувства, жизнь ведь непростая.
Надо всё вернуть бы.
Сам не понимая -
С поцелуем в губы, но ты меня теряешь.

Припев.
Мы нашли друг друга,
Но не оценили: опускаем руки
И ламаем крылья.
Мы с тобой не верим
И не замечаем, что нашли друг друга,
А теперь теряем.

Было всё прекрасно.
Было всё чудесно,
Только иногда ты был со мной нечесным.
Да, я виновата
Тоже не сдержалась.
Главное, чтоб в жизни
Мы не растерялись.

Припев.

0

Песня о Маяке

Отдых в студенческой компании на море - это очень весело и приятно в летнюю пору каникул :)

Песня о Маяке – это правда о студенческой жизни КПИ :)

Песня, написанная для студенческого лагеря под названием ”Маяк“,который находится в поселке Лазурное Скадовского района Херсонской области. Добавлено где-то в 2005 году :).

Запись песни находиться вот тут:
Мері - Маяк (студенческая) (956)

А слова – читайте ниже.

Маяк

А в “Маяке”
Живется налегке.
Ведь мы здесь собрались,
Забудем киевскую жизнь.

Припев :)
Чтоб гульнуть, чтоб напиться
Чтоб запомнить все эти лица
Потому что через год
“Маяк” нас снова собирет.

А в “Маяке”
От дома вдалике,
Но гитара поёт,
Ведь здесь студенческий народ.

Припев :).

А в “Маяке”
Лежим мы на песке
Для моря мы уже свои,
Ведь мы – студенты КПИ :)

2004 год

0

про вірші

Роздуми про вірші та їх народження, причини та муки створення

Просто погляд Мері на вірші :)

Мені дуже подобається одна цитата Оксани Забужко щодо авторства і віршів.
Тільки той, хто пережив це відчуття розуміє глибину кожного слова.

Вірші – це не тільки красиві образи і всілякі там ямби, хореї, амфібрахії та інші напівцензурні слова :).
Кожен вірш, якщо він написаний від душі – це якась частинка поглядів автора на світ і життя.

Інколи вірші мучать. Просто ходиш і весь час у свідомості тримається якась рима, яка потім не дає нормально заснути або думати про щось буденне.

Інколи ці вірші вриваються під час якихось важливих подій і тоді ти є заручником маленького клаптика паперу, або навпаки на серйозному аркуші з резолюцією чи заявою ти олівцем виводиш декілька віршованих рядків. Бувають вірші-телефонні смски, бо пишуться в таких умовах, де іншого не дано…

Вірші непередбачувані настільки, що буває напишеш, а тоді думаєш: “Невже оце мій твір?”

Я люблю вірші. За різноманіття, яке вони вносять у кожен день і сполучення слів, у яких розквітає фантазія. Хай там рима не завжди ідеальна. Але мене питання ідеалів хвилює найменше.

Як на мене, то головне, що вірші допомагають самореалізуватися і бути почутим іншими людьми. А що може бути важливішим для будь-якого автора-творця, який є наркотично залежним від своїх творів?

0

українському таланту

Ми усі - талановиті, тож головне не забувати про це і робити щось для реалізації таланту

Справжньому українському таланту

Хай наші показники ВВП не самі найкращі та і у політичних-економічних-всіх-інших колах у нас безпорядок, але Україна має талант. І це є незаперечним.

Я вже не буду говорити про нашого Сергія Олексійовича Лєбєдєва, який винайшов компютер у далеких 1940-х роках.
І за покараних та замордованих талановитих геніїв теж промовчу (світла память Василю Симоненку та іншим Українцям)…

Скажу лише про таланти сучасні.
Міла Нитич молодець :). І Джамала молодець :). Вони вдвічі більші молодці, адже виступили на “Новій хвилі”, представляючи Україну. Хоча я впевнена, що перекупити їх якісь дядьки із Москви дуже хотіли.
Я рада, що Міла у свої 18, а Джамала у свої 25 оцінили свій талант обєктивно і не заховалися десь там у нічному клубі Хмельницького, Донецька чи Києва (хай навіть дуже крутому клубі).
Я ними щиро захоплююся, адже вони знали, що талановиті та змогли показати це світу.
А ще вони популяризували жанр україномовної пісні. Тому за це їм особливий смайлик :))).

На завершення у мене є три пункти:

  1. Неталановитих людей не буває. Є люди, які не вірять у свій талант.
  2. Для того, щоб відкрити свій талант світу, не треба захоплення усіх шести мільярдів мешканців Землі. Вистачить пару мільйонів :). Або хоча б сто тисяч :). Або хоча б сусідів із квартири навпроти, а ще двох десятків знайомих :))).
  3. Якщо конкретніше, то колись Ви будете радіти тому, що читали ранню творчість Марини Кузьменко (Мері) та з гордістю розказуватимете внукам про це :))).