0

Маленький світ кожного з нас

По ідеї, мені уже треба було б забути за цей сайт і більш пильно дивитися у бік усіляких соціальних мереж. Розміщуєш один пост, фото чи твіт – і відразу чекаєш лайків, перепостів, коментарів. Популяризація не по днях, а по годинах :). Зізнаюся – у мене певний час так і було.

Photo credit: Pinterest

Треба оберігати свої маленькі світи. Photo credit: Pinterest

Але потім я виросла. Чи, може, перехворіла. А, можливо, просто надумала зайвого. Усі знають як шкідливо жінкам багато думати :). Одним словом, з мене досить.

Звичайно, моє внутрішнє его все рівно тихенько радітиме лайкам під моїми повідомленнями :).
Але світ соціальних мереж – це дуже часто несправжнє, непотрібне та удаване.
Не заперечуватиму: у соціальних мережах є те, що окриляє. Але поряд з тим – і неймовірна кількість такого, що пригнічує та дезінформує. Можна на це не звертати уваги, але Марк Цукенберг і його команда добре працюють над тим, щоб все-таки ми звертали увагу. А тоді звертали знову і знову :)

Тому я вирішила переїжджати назад. Тобто сюди. У свою затишну хатинку з вікнами у двір та довгокосою вербою на сусідній вулиці. Мені достатньо гармонії однієї кімнати, теплоти великих і маленьких долонь. А ще хочу смородинового чаю.

Зичу і Вашому життю більше гармонії. Як в соціальних мережах, так і поза ними…

0

Щастю життєвої осені

А вже сьогодні по-осінньому відверті...

А вже сьогодні по-осінньому відверті…

Вірш, що мав бути написаний у шістдесят,
але написався раніше…

І попливли роки,
Як листя по воді.
Життя пройшло
У невловимій круговерті.

Ось тут ми вчора ще:
Наївні й молоді,
А вже сьогодні
По-осінньому відверті.

І може не тебе
Обрала б я.
Та погляд твій
І рідний, і глибокий.
Сказав, що вимір твого щастя
Це – сім’я:
Я переконувалась в тому
Рік за роком.

Волосся кольору каштанів
В одну мить
Покрив легкий
Напівпрозорий іній:
То холоди,
То вітер налетить…
Я рятувалася
Теплом твоїх обіймів.

Невпинний час.
Він і глядач,
І всім суддя…
Нас огорнули вже тумани
Зовсім сиві.
Замерехтіло фотокартками життя
А ми відверті.
Й по-осінньому щасливі.

0

цитата про усмішку друга

Слова, варті уваги...

Слова, варті уваги…

Він із розумінням усміхнувся – більш ніж просто з розумінням. Це була одна із тих рідкісних підбадьорливих усмішок, які зустрічаєш у своєму житті щонайбільше чотири чи п’ять разів. Здається, що вона увібрала в себе всю повноту світу – і ділиться всім цим багатством із вами, так, наче ви обраний. Вона розуміє вас рівно настільки, наскільки ви самі бажаєте, щоб вас зрозуміли і дає вам відчуття того, що ви справили саме те враження, яке й прагнули справити.

Ф.Скотт Фіцджеральд. Великий Гетсбі. – К.: Знання, 2014. – 198 с. – с. 53

0

зустріла погляд / met a look

walking girl, red hair girl, back girl

Дивилась на балкони… Looking at balconies…

Сьогодні вирішила іти і дивитися лише на балкони. Бо хто ж на них подивиться, як не я і не сьогодні :).
За наслідками такого огляду можу сказати, що краса більшості з них непомітна за облупленою фарбою. Якщо у Вас є балкон – пофарбуйте його, будь ласка.
Але зустрічалися й цікаві екземпляри – у квітах, кольоровому склі та ще пару елегантно-кованих побачила. До речі, це було останнє речення про особливості балконного Києва :).

Continue Reading

0

перша людина на селі / about ambitions

Трактор Івановича виглядає приблизно так. Двері кабінету Петра Григоровича залишилися поза кадром :) / Tractor owned by Ivanovitch looks  like this. Door of the Peter’s office has not been captured :)

У одному маловідомому селі живе дядько, якого всі називають Іванович.
Його знають усі, бо у нього є трактор і коли приходить весна, то усі ідуть до Івановича, щоб він виорав город. Немає людини, яка б не знала де знаходиться його хата.
З ним усі завжди вітаються.

У іншому великому місті всесвітнього значення живе одноліток Івановича, якого звати Петро Григорович.
Він є директором великого підприємства.
Його теж знають усі, адже він приймає ключові рішення на цьому великому підприємстві. Нема таких, хто не в курсі в якій частині головного офісу знаходиться кабінет Петра Григоровича. З ним теж усі вітаються.

Ці два чоловіки навряд чи б захотіли помінятися місцями, хоча по суті їх історії – однакові.
Адже не зважаючи на різні масштаби їх діяльності та географію проживання, кожен з них впливає на життя свого села.
Або підприємства, що по суті теж є маленьким селом міського типу :).
Після споглядання цих двох історій у мене виникла лише одна думка.
Я бажаю кожному реалізувати свої амбіції  і бути “першою людиною на селі” на тому рівні, на якому хочеться.
Тобто, як кому подобається – щоб вас знав один хутір, пів-України чи весь світ :)

In English

Continue Reading

0

Люди-лампочки

Лампочки, рука лампа, много ламп, красивые лампы, лампочка человек

Стих о людях вокруг нас

спасибо людям-лампочкам
на работе :)

Бывают люди-лампочки.
И люди-сухари.
Один засох безжизненно.
Другой – для всех горит.

Один желает блюдечко
И собственный буфет.
Другой себе работает
И дарит людям свет.

Один всю жизнь в раздумиях:
Мне мёд или изюм?
Другой всегда заботиться,
Чтоб был светлее ум.

И если мне не верите,
То посмотрев вокруг,
Вы сразу их увидите -
Буфетных этих слуг.

Заметите и яркие
От лампочек огни.
Ведь для других стараются
Светить всю жизнь они…

0

Наполовину правда

красивая девушка, фото романтической девушки, девушка романтика портрет, красива романтична дівчина

Вірш написаний із холоду і спогадів… Фото невідомого автора

Цей вірш я надсилала на конкурс
“Коронація слова-2011″

Наполовину правда.
На іншій – мої здогади.
Стіл вдягнений картато.
А ти прийшов із холоду.

Обняв мене так міцно
Ти знову пахнеш кригою.
На дворі казка, дійсно.
Мені ліхтар підмигує.

А я йому не можу.
Бо ти прийшов зігрітися.
Лиш холод так вороже
Крадеться в світлі місяця.

І тихо йде по саду.
В думках гортає спогади.
Стіл вдягнений картато.
І ти… Прийшов із холоду.
2010 

0

Новорічне. Різдвяне.

зимове фото дівчини, девушка зима, зимняя девушка, winter lady, winter photo woman

З Новим Роком і Різдвом! Здоровя і любові всім :)!

Запахло святом і засніженим бульваром
Йду в Новий Рік під світлом ліхтарів
Здається, я потрапила під чари
Зими.

І снігопад у парк забрів
Він срібно-лагідні вивішує красоти
Зима захоплює і вже не відпуска.
Я сніг люблю на колір і на дотик
Люблю свята.

«Із Новим Роком», – це шепочуться ялинки
«З Різдвом», – співають янгольські хори.
Люблю ось так гуляти парком взимку
І розглядати тіні й кольори.

Із Новим Роком!
Хай все буде по-новому.
З Різдвом!
Це час, коли збуваються дива.
Любові всім!
Нехай вона казково
Весь світ лише собою покрива.

25.12.2012

0

Жіноче

красива дівчина посміхається, beautiful woman smile, lady smiling, young lady smile

Отака-от вона, доля жіноча… Поміхатися. Фото зроблене Sean Molin.

Ти бігла мила й безтурботна
За руку з вітром ви взялись
І світ услід кричав щодуху:
Дівчинко, посміхнись…

Ще мить.
Ти – юна і смілива
До сонця тягнешся у вись.
І чуєш голос рідний, милий:
Доню, посміхнись…

А ось вже із тобою поряд.
Той, хто зі снів прийшов колись
Ви разом в щасті, і у горі.
Кохана, посміхнись…

І зовсім скоро, за пів миті
Ти уже в сяйві дитячих лиць
До тебе тягнуть рученята:
Мамо, посміхнись…

То все вона – доля жіноча.
Привід для радості є скрізь.
Лиш підійми до неба очі
І просто посміхнись…

PS: наступний вірш цієї серії буде містити такі рядки “Професіоналкo, посміхнись!”, ”Громадянко, посміхнись!”, “Добродійко, посміхнись!”, ну і звісно “Українко, посміхнись!” :).

0

До старости

Красивая любовь взаимные чувства стихи жизнь

Идиллия? Вообще-то нет. Просто живут себе дедушка с бабушкой и любят друг друга…

Я знаю эту пару совсем недавно.
Они любят друг друга.
Им обоим по 64.

Вот, на!
Набрось на плечи тёплый плед
Похолодало вдруг на вечер что-то сильно.
И так на протяжении многих лет
Живут они
Друг другом столь любимы…

На них посмотришь –
Начинаешь понимать,
Что отношения –
Это не быт.
Это – искусство:
Когда поступки громче слов все говорят.
И, когда мелочи всегда важны…
За ними – чувства.

Два человека.
Им не надо никого.
Самодостаточной любви всегда хватает.
Не надо ни другая, ни другой.
И знать,
Что дома кто-то точно ожидает.

Они прекрасны.
И пускай о них двоих.
Не снимут фильма.
Даже кадра для картины.
Но что все эти роли?
Только миг.
А вот у них – вся жизнь:
Как и любовь.
Взаимна…

Май – октябрь 2012 года

2

Вірш про скарби

Вірш про золото і скарби у житті

Наявність золота робить життя більш комфортним, проте з кольоровою душею жити набагато цікавіше :). За фото дякую Антону Хмілевському зі Львова

Думки вітрилися
Під небом з темних хмар
Напівпрозоро все
Чи то напівтуманно…
Шляхів як завжди два:
Шукати скарб
Чи то за натовпом
Іти неспішно й прямо.

І тут всі скажуть: звісно ж по скарби!
Є карта, вітер,
Молодість.
Свобода.
Вперед до золота свій крок
В цю мить зроби.
Здавалося б:
Ну все, ідемо.
Згода!

Проте.
Все легко на словах.
В житті не так.
Вітри зустрічні.
Карти помилкові.
А золото – із тих наземних благ
Яке не варте почуття чи слів любові

Тому я вирішила.
Ні, я не піду.
Можливо там,
В майбутньому.
Пізніше.
Натомість буднів площину свою бліду
Я розмалюю
Кольорами світлих віршів.
Шукатиму нових відтінків фарб…

Я вірю в силу правди.
Мрій.
І слова.
Бо як на мене – то і є найбільший скарб,
Коли душа відкрита й кольорова.

0

вільним бути модно / to be free is fashionable

Отака-от вона сучасна інтелектуальна мода :)

Обов’язковим елементом сучасних модних тенденцій є думати глобально, Інтернетно, вільно…

Послухавши балконний монолог Джуліана Ассанджа у неділю мені стало цікаво подивитися в чому він був одягнений.
Нічого не можу зробити – жіноча натура бере своє :).
І як виявилося, я не помилилася.

Під його полосатою сорочкою було одягнено футболку з написом “¡No pasarán!”
За день до того аналогічну футболку зі схожим написом було зафіксовано декількома десятками відеокамер у одному з судів Москви.
Синя футболка – жовтий напис

Доля цієї футболки взагалі трохи міфічна.
Таку саму футболку має Бредлі Меннін (Bradley Manning). Він одягав її щоразу, коли робив “цілком таємне” доступним.
Підозрюю, що у Сергія Лещенка така футболка є також одним з найулюбленіших елементів його журналістського гардеробу.
Скажу відкрито: у мене є цілий список людей, які підтримують цей модний тренд…

Звісно, ходити в такій футболці небезпечно для здоровя.
Холодні вітри продувають наскрізь.
Сильні дощі не лишають надії на комфортне та зручне пересування. Але…

Ви знаєте, що таке свобода? Так, це вона! Статуя посеред Нью-Йорка :).
Схоже, що уся ця  ”¡No pasarán!”івська компанія теж в захваті від неї :).
Саме тому їм все рівно у який колір хочуть пофарбувати їхню реальність правлячі індивідууми Швеції, США, Росії чи України.
Все рівно.
Бо свободу глобусом не виміряєш. Адже вона там, під футболкою, у душі :)

In English

Continue Reading