1 серце :) 8 сподобалося
Loading...
1

Вірш про те, чого хочу

Хотіти - це дуже природнє і дуже людське бажання

Все, що хочу у житті

Я хочу любові.
Я хочу уваги,
Я хочу серйозності, а не розваги,
Іще дуже хочу за руку пройтися,
Коли в небесах є із золота місяць.
Я хочу під літнім дощем прогулятись,
Я хочу любити.
Я хочу сміятись.
Себе дарувати, добро всім робити,
Життя це я дуже б хотіла прожити,
Щоб поруч із кимось.
І щоб не сама.
Я хочу відчути усе це сповна.
Я дуже хотіла б знайти ту людину,
З якою летять непомітно години.
Щоб їй говорити і слухати теж
І просто любити.
Любити без меж.
Щоб ночі і дні ми проводили разом,
І це все було не підкорене часом.
Потрібен мені просто погляд у очі.
Оце і усе, що в житті цьому хочу.
2002 рік

Поділитися з іншими
1 серце :) 5 сподобалося
Loading...
0

От і осінь

Осіннє фото мого осіннього настрою

Така-от осінь… Задумана і закохана

От і осінь… Що додати?
І так вже сказано багато.
Прийдуть дощі, такі холодні
І хмари сповнені безодні.
Вони закриють сонце й небо
Тебе вкрадуть…

Та ні, не треба.
Ну осінь, мила, зупинися,
Краще бери з собою листя.
Бери усе, бери відразу,
Сльози, усі мої образи,
Залиш мені лише останнє:
Прошу, лиши мені кохання…

2002

Поділитися з іншими
1 серце :) 6 сподобалося
Loading...
0

Прогулка

влюбленная пара, дождь и любовь, красивая пара под дождем, закохані дощ, love rain

Прогулка двух людей в простых словах. Фотография by Mladen Parvanov

Им было хорошо.
А мокрый дождь всё шёл.
Их обнимала ночь.
Осенняя прохлада.

Но не было зонта.
И в том одна беда.
А в общем было то,
Чего для счастья надо.

Прогулка, разговор
Лишь только ветер-вор
Хотел украсть слова.
Все фразы обрывая.

Да вот не удалось.
Поэтому всю злость
Он выплеснул на ночь
И жёлтых листьев стаи,
Что падали к земли…

Они же просто шли
Хоть жизнь была трудна –
Забыл проблемы каждый.
Был только разговор…
И осень свой узор
Дарила им двоим.
А дождь – это не важно.

Поділитися з іншими
1 серце :) 6 сподобалося
Loading...
0

Наша будущая встреча

Зустрічі та їх роль у нашому житті

Мы точно встретимся…

Мы точно встретимся.
Ты слышишь?
Не знаю где, когда и как…
Может в тот день
Дома и крыши
Утонут в солнечных лучах.

А ты, всего лишь улыбаясь,
Меня от всех проблем спасешь…
Хотя, я точно ведь не знаю.
Может в тот день
Нас свяжет дождь,
Который город весь намочит…

И мир весь лишь собой зальет!
Хоть небо будет в серых клочьях.
Но нас вдвоем укроет зонт.

А может это будет вечер.
И красно-огненный закат
Зажжется.
Я тебя замечу…
Но тут же, опуская взгляд
Пойму, что чем-то мы похожи.
Мне хватит только твоих глаз.
Вокруг – дома и мир прохожих
Которым будет не до нас…

Но мы все это не заметим,
Нам будет тоже не до них
И только старый добрый ветер
Нас потревожит в этот миг…

Мы точно встретимся.
Я знаю.
И встречи попрошу у звёзд,
Их свет все небо озаряя
Тебя со мной вдвоем сведет.

2005

Поділитися з іншими
1 серце :) 4 сподобалося
Loading...
0

Омріяному місту

Про місто мрії та емоції від проведення декількох днів у місті

Вірш про того, хто прийшов із мрій

Ти такий усміхнений як вчора.
І такий прекрасний як тоді.
Ми побачимось, але уже не скоро
Прохолодою, що віяла з садів,
І теплом, що від вина мені лилося…
Ми побачимось, але уже колись.
І дощу краплини на волоссі
Падали перлинами униз.

Ти такий незвіданий як завжди.
І омріяний. Але не я одна
Бачила цю посмішку
Це правда.
Ти таким був вчора допізна.
І сьогодні теж змінився трохи
До грудей своїх мене притис.
І лише краплини із волосся
Падають перлинами униз…

Поділитися з іншими