1 серце :) 2 сподобалося
Loading...
0

десять днів до осені

Десять днів до осені :). Рахуємо погодинно!

До осені залишилось…

Осінь буде скоро.
Не знаю як там складеться із дощами, жовтим листям та іншими подробицями, але скільки у попередні роки не просили літо залишитися – а все рівно не допросилися :).
Тому особисто я змирилася із цією осінньою реальністю уже зараз :). Тобто чекаю осені-2008.
А якщо бути ще конкретнішою, то висушую парасольки, дощовики, гумові чоботи, лижі (ой, лижі…ні, лижі – то трохи пізніше, то на зиму :)).
Та найголовніше – я уже готова!

In English

Continue Reading

Поділитися з іншими
1 серце :) 4 сподобалося
Loading...
0

От і осінь

Осіннє фото мого осіннього настрою

Така-от осінь… Задумана і закохана

От і осінь… Що додати?
І так вже сказано багато.
Прийдуть дощі, такі холодні
І хмари сповнені безодні.
Вони закриють сонце й небо
Тебе вкрадуть…

Та ні, не треба.
Ну осінь, мила, зупинися,
Краще бери з собою листя.
Бери усе, бери відразу,
Сльози, усі мої образи,
Залиш мені лише останнє:
Прошу, лиши мені кохання…

2002

Поділитися з іншими
1 серце :) 6 сподобалося
Loading...
0

Прогулка

влюбленная пара, дождь и любовь, красивая пара под дождем, закохані дощ, love rain

Прогулка двух людей в простых словах. Фотография by Mladen Parvanov

Им было хорошо.
А мокрый дождь всё шёл.
Их обнимала ночь.
Осенняя прохлада.

Но не было зонта.
И в том одна беда.
А в общем было то,
Чего для счастья надо.

Прогулка, разговор
Лишь только ветер-вор
Хотел украсть слова.
Все фразы обрывая.

Да вот не удалось.
Поэтому всю злость
Он выплеснул на ночь
И жёлтых листьев стаи,
Что падали к земли…

Они же просто шли
Хоть жизнь была трудна -
Забыл проблемы каждый.
Был только разговор…
И осень свой узор
Дарила им двоим.
А дождь – это не важно.

Поділитися з іншими
1 серце :) 5 сподобалося
Loading...
0

Несказане

Роздуми сидячи на підвіконні з чашкою кави

Здавалось, що зима заблудилася, а осінь залишилася. І все те між нами, несказане

Здавалось, кава несолодка зовсім…
А за вікном продовжувалась осінь,
Точніше, не приходила зима.
Здавалось, що із нами обома
Щось трапилось…
А може, то лиш здогад.
Хотілося б відчути
Зараз погляд,
Але тебе поряд нема.

Наступить завтра.
І може, ці слова забути варто
Бо зміниться усе.
Будем разом
Ділити час
Лиш дотиком долоні.
А зараз є холодне підвіконня…
І ти.
Десь за заплаканим вікном.

А поряд,
У думках
Є сотня слів.
Які не сказані…
Такими і лишаться.
Це факт.
Зима ховається у сірості дощів
Напевне, їй також не вистачає щастя.

Поділитися з іншими