1 серце :) 8 сподобалося
Loading...
0

як пережити похмуру осінь

Я люблю осінь не зважаючи ні на що і на погоду теж

Як пережити похмуру осінь? Ось Вам, нате уроки самозахисту від похмурої осені

Дощ і холод безсоромно втручються у наше життя, все більше нагадуючи, хто восени хазяїн…

Проте вони навіть не здогадується, що нас так просто не візьмеш :).

Адже у нас є сонячна контратака посмішок близьких нам людей, яка розставляє все на свої місця…

Варто тільки посміхнутися :).

Кажете, почався осінній дощ?
Ну то й що!
Ось беріть мою посмішку і захищайтеся від нього :)))

Поділитися з іншими
1 серце :) 6 сподобалося
Loading...
0

сьогодні офіційно почалася осінь

Вітаю Вас із осінню. Бажаю жовтого золота і багряної краси

Пора звикати до осінніх краєвидів...

Про те, що сьогодні офіційно почалася осінь свідчить як мінімум – календар :).

Плюс до того осінь засвідчує громадський транспорт, переповнений загорілими і галасливими школярами, дуже такими стильними і дорослими студентами, і скромною багатомільйонною армією трудящих приватних та державних секторів економіки :)

Крім того свідченням осені є пробки на дорогах. Пробки на тротуарах. На парковочних майданчиках і стоянках. Пробки утворюються навіть біля кас супермаркетів… (якщо ще хтось десь бачив пробки – пишіть :))

А за погоду я взагалі промовчу (якщо мовчати в обсязі одного речення, то звучить так: скаржилися на спеку – отримуйте :)))

Але все вище перераховане – не скарга на цю пору року, а тільки свідчення того, що пора уже усіх вітати із чудовою порою, яка робить наше життя різнобарвно золотим, а парасольку робить не випадковим атрибутом, а життєво необхідною річчю для кожного :)

З осінню Вас!

Поділитися з іншими
1 серце :) 35 сподобалося
Loading...
0

Вірш про вже осінній дощ

Осінь як завжди похмуро зайшла у мій світ, не зважаючи на те, що я їй сонячно посміхалася

Вірш про вже осінній дощ. Ні, не літній

Ну от і все.
Почавсь осінній дощ.
І літо залишилося у згадках
Широких вулиць
І спекотних площ
Думки сплітались в невідомому порядку.

А ми ішли вперед.
Туди, де час
З калюж промоклих дивиться так щиро…

Нелітній дощ
В житті у нас почавсь.
Осінній, сірий.
Так. Осінньо-сірий.

Поділитися з іншими
1 серце :) 17 сподобалося
Loading...
2

Останній день осені

Післяосінні роздуми під час збирання останніх осінніх думок. Завтра зима

Мої думки про останній день осені

Ще зовсім недавно я писала вірш про те, що осінь чекає листопада, а сьогодні зрозуміла, що завтра – зима…

Ну от і все. Вже завтра стане білим.
Усе, що вчора було дивно золотим.
А я ж іще в парку не находилась.
І не надихалась осіннім і п’янким
Тим листопадовим вологим ароматом
Не віддалась любові у полон.
Під місяцем у тисчі каратів
У замку з кленів і каштанових колон.
Не надивилася на жовте і сліпуче
І не зустрілася із мріями всіма.
Прощай же, осінь.
Час спливає неминуче.
Як і моє життя…
А завтра вже зима.

Поділитися з іншими
1 серце :) 37 сподобалося
Loading...
4

Дощило

Сумні вірші про минуле і почуття, яких уже ніколи не вернути

Минуле. Осінь. Дощ. Вогні.

Вірш, на появу якого мені знадобився тиждень і який просто витісняв усі мої думки останні декілька днів.
Після цього вірша я ще раз переконалася у правдивості слів Галини Вдовиченко про письменників

Дощило темними дощами.
Холодним вітром крило світ.
А я дивилась до безтями
Удаль, на чорний оксамит.
Не видно обріїв.
Простори.
Горіли вікна.
І мости
здавалось поєднають скоро…

Хоч ні.
Пробач.
Або прости.
Або забудь.
Чи просто зникни.
У темряві серед дощу
До несподіванок я звикла.
Ти знаєш – звісно, що прощу.

Єдине: в душу не просися.
Тобі там місця вже нема.
Дощило на багряне листя,
І наливало аж сповна.

А я дивилася навколо
Світ холодом дихнув мені.
Замість прощай,
Кажу – ніколи.
Минуле.
Вітер.
Дощ.
Вогні…

Поділитися з іншими
1 серце :) 29 сподобалося
Loading...
2

Осінь зачекалась листопада

Осіннє багряне листя хоч і не може зігріти своїм теплом, але воно таке... гарне!

Вірш про закоханих. Про осінь і листопад

Осінь зачекалась листопада.
Він казав, що прийде зовсім скоро.
А вона закохана і рада.
Стала красивіша, ніж учора

Там, на небі, синьо-синя гама.
Вона стала просто красивіша.
Серце осені – з багряними краями,
І якась пожовкла й горда тиша.

Осінь так чекала листопаду,
Що здіймалась вітром і летіла.
З неба листя золотаве мовчки пада.
Але їй нема до того діла.

Бо закохана і наша мила осінь
Вже дощем не плаче і туманом
З неба бачила,
Що листопад її – в дорозі.
Він спішить
Бо зачекалася кохана…

Поділитися з іншими
1 серце :) 59 сподобалося
Loading...
4

Осінні спалені мости

Осінні сходи, що ведуть до згадок, сліз та суму... Ніхто не думав, що так станеться, але так сталося

Мої осінні спалені мости

Загублена в самотності.
Знебарвлена у сірості.
На рівні підсвідомості
Їй так хотілось щирості.

Хотілось, щоб почутою.
І вранці, і увечері
Була душа.
Розлучені -
Це значить, що приречені.

На згадки щастя давнього.
На погляди віддалені.
На двері, що вже замкнені.
І на мости вже спалені.

Загублена у спогадах
Ішла під вечір осені
На рівні серця ніжного
Лились одноголоссями
Думки…

Якби сховатися.
Якби втекти за обрії.

Хотілося заплакати.
Та все ж була хороброю.
Її змогли би видати
Лиш очі запечалені.
Які шукали віддано
Мости.
Що ще не спалені…

Поділитися з іншими
1 серце :) 9 сподобалося
Loading...
0

Йде дощ

Дощ - це час коли хочеться висловити усе, що зараз на душі

Написане в момент, коли сьогодні йшов дощ…

Вірш, написаний першому осінньому дощу…
Відчуваю, що їх буде багато.

Йде дощ,
Треба дивитися у даль.
Під час дощу
Треба подумати про маму.
Дощу невидима
Краплинчаста вуаль
Штовхає до думок.

Хто поряд з нами
І до всіх тих, кого уже нема.

Йде дощ.
Я відкладу усе на потім.
Під час дощу
Чомусь рука немов сама
Виводить строфи віршів на звороті.

Так підсвідомо.
І без дозволу думки
Зявились у душі у мене вперше.
Йде дощ.
Треба дивитися у даль.
Після дощу (так кажуть) стане легше.

Поділитися з іншими
1 серце :) 57 сподобалося
Loading...
2

Я осінь

Я осінь і про все осіннє. Про особисте в жовту пору року

Я осінь. Щедра і багата, красива і жовта :)

У зв’язку із рішучим наступом холодів я вирішила розмістити по-осінньому теплий віршик, який я написала одного осіннього дня 2008 року. І тепер, коли навіть за вікном туман, що не видно чим займаються сусіди у будинку напроти (шуткую, звісно :)), то я читаю цей віршик і розумію, що поганих пір року не буває. Бувають погані оцінювачі пори року :)… Але ми не з таких! Правда :)?

А я ішла по жовтим килимам
По золотим, червоним і багряним.
Я – осінь. Іній сизий по дахам.
Я – осінь золота з легким туманом.
Із літом бабиним у промені тепла.
Я з листя щедра, міцно сплетена корона.
З кленового…
Далеко забрела.
А небо, кольору волошок. Й трохи льону.
Таке блакитне. Я його люблю.
Таке високе… Як не милуватись?
Із листя щось сплету… Ні, постелю!
Щоб бачили, що осінь – то є радість.
Що осінь – то у розкоші ліси
Я сяю в краплях, наче в діамантах.
Я – осінь, сповнена звичайної краси…
Тієї, що багатств найбільших варта.

До речі, пісенна версія цього вірша знаходиться тут:

Мері - Я - осінь (2388)

Поділитися з іншими
1 серце :) 18 сподобалося
Loading...
0

Мальована осінь

Осінь, розмальована золотом і прикрашена посмішкою

Мальована осінь просто прекрасна. Чи не так :)?

Такою я побачила осінь у день першого листопада. І саме такою вона для мене є останніх 62 дні…

Хтось начебто навмисне.
Так гарно, живописно
Розмалював навколо,
Розфарбувавши скрізь.

У золоті обливши,
Не поскупивсь – залишив.
По-справжньому зелених
І неосінніх місць.

Накидавши ще й листя…
У краплях і намисті
Зіперлась гордим станом
Стара горобина.

І все настільки різне…
Напевно, хтось навмисне!
Так вималював осінь
Біля мого вікна.

Поділитися з іншими
1 серце :) (Сподобалося?)
Loading...
0

жовтень або перший день другого місяця осені

Жовтень місяць і все, що я про нього думаю

Осіннє: вересневе, жовтневе і листопадове :)

От що не кажіть, але вересень – це перехідний час… Не встигнеш і оком моргнути – уже другий місяць осені йде. Хоча що там говорити за моргання очима!
Не встигли ми ще купальники познімати, а тут уже говорять про нові шуби, куртки і валянці :)

А якщо серйозно, то завтра – жовтень. Ви не помітили? Якщо чесно, то я теж :).
А от календар усе помічає… Він прямо, як ті бабки біля під’їзду (на цих словах, передаю великий привіт Сергію Батьковичу Притулі із Тернополя :)).

І, якщо вже мова зайшла за позитивно-спрямовані явища у нашому житті, то саме тут невідкладно треба написати, що я офіційно на всю країну Україну зобов’язуюся сприяти тому, щоб Ви якомога частіше дарували ( писали, відправляли, роздавали…) Ваші смайлики :).

Якщо Вам дане питання цікаве і Ви зі мною – читайте далі.
Адже технологія роздачі смайликів у жовтні трохи відрізняється від вересневого етапу роздачі посмішок.

Основна різниця полягає в тому, що у жовтні планується підвищена кількість днів із ознаками дощу, туману, парасольок, калюж, приморозків-заморозків (хто сказав “відморозків”? :)).

Тобто нам доведеться працювати в умовах підвищеної вологості та знервованості.

Звідси відразу видно нашу задачу, яка полягає в тому, щоб з найменшими втратами у наших смайл-лавах пережити жовтень :).
Тобто не перейти до ворожого табору знервовано-серйозно-депресивних.
Наша задача-максимум полягає в тому, щоб розширити наше скромне коло усміхнених однодумців :)

Ну, поки що, все. Як тільки виникнуть нові завдання – я обов’язково про них напишу. Якщо Ви сподіваєтеся, що я мовчки виконуватиму їх сама – помиляєтеся :).

Вже ж якщо посміхатися, то всім разом…! Адже в смайликах – наша сила :)
Та і у нас ще попереду листопад…хе-хе :)

Поділитися з іншими
1 серце :) 6 сподобалося
Loading...
0

Кажуть

Люди вважають осінь нудною і холодною. І можливо це справді так, але все рівно не треба вірити всьому що кажуть

Не треба вірити всьому, що кажуть…

Як на мене, то навіть у цьому осінньому дощі, який триває уже не першу добу є своя особлива привабливість.
На цих словах я відчула здивовані погляди :).

Але я ще раз говорю: ці осінні дощі не такі, як усі інші… Звісно, обминати метрові калюжі та закривати небо парасолькою – це не саме приємне, що є у житті. Але це лише один бік справи, побутовий, словесний.
А усе інше… Читайте далі :)

Кажуть, дощі скрізь однакові.
Не вірте. Неправда
Кажуть, всі зустрічі знакові…
У дні листопадів.
В жовтнях, у вереснях.
В дні непрозорих туманів.
Кажуть, що жовте – то колір розлуки.
І слова “востаннє”.
Кажуть, що листя опавши, навіки умерло.
Кажуть… Не вірте!
Бо дощ – то не краплі! То осені перли.
Ну, а слова є скупі. Не оцінять багато:
Осінь в словах – пора року, а дощ – лиш вода…
Що додати?
Тишу. І буде достатнім
Безслівне мовчання…
Щоб лиш побачити перли на шибках
І осінь в тумані.

Поділитися з іншими