1 серце :) 4 сподобалося
Loading...
0

хочеться жити

Просто симпатична дівчина із усміхненим поглядом на життя

Варто жити!

У таку ніч, як сьогоднішня, дуже хочеться жити :).
Ці слова трохи дивні, але так воно і є…

Цілу ніч брести по дорозі.
Не розмежовуючи Київ на райони.
Не прив’язуючись до графіка останнього потягу метро…
Хочеться дихати глибоко, дивитися широко, розкривши очі іти далі.
Забути про годинник.
Вимкнути mobile phone.
Слухати музику в душі, у думках або в навушниках :).
І нехай поряд пролітають машини, ідуть (не)веселі пішоходи та вимикається світло у вікнах…

У кожного свій світ. Тому для кожного задача №1 – зробити все так, щоб у тому своєму світі просто хотілося жити :)

Поділитися з іншими
1 серце :) 2 сподобалося
Loading...
0

четвер зі смаком п’ятниці Перемоги

Дякуэмо усім Ветеранам за те, що ми зараз живемо...

Дякуємо усім Ветеранам за те, що ми зараз живемо…

Завтра Дев’яте Травня.
Я не впевнена, що мої рядки читатимуть ті, хто причетний до цієї дати безпосередньо, але все рівно я не те що дякую, я просто МЕГА-дякую тим людям, які витратили кілька років свого життя, щоб ми зараз дивилися на українське небо і не вважалися чиїмись фрау :).
Слава Ветеранам Великої Вітчизняної Війни. Уклін. Подяка. Хай Вас Бог береже!

ЗІ: ці слова варто було б написати завтра, але завтра, як і післязавтра, мені буде не до Інтернету :)

Поділитися з іншими
1 серце :) 11 сподобалося
Loading...
0

Мій перший вірш

Ідучи сьогодні по вулиці, я згадала, що я ж у цьому місяці святкую річницю своєї поетичної творчості. Навіть не так… РІЧНИЦЮ СВОЄЇ ПОЕТИЧНОЇ ТВОРЧОСТІ :).
Останнє речення – це не автоповторення, це просто я собі вирішила зробити приємно :). Ну, самі розумієте – самолюбність, егоцентризм та інші подібні речі беруть своє :). Великими буквами видніше.

Весняний перший поетичний вірш моїми тоді ще дитячими очима

Весняний світ очима однієї дівчинки

А ще для глибшого розуміння треба написати кілька рядків, з чого все почалося…
Мені було дев’ять років.

Хоча, коли Ви прочитаєте цей вірш, Ви автоматично зрозумієте, що доросла і життєво-досвідчена тітонька таких рядків точно б не написала :). Отже…

Весною все-все ожива
І мурашки, і трава.
Ми з тобою йдемо в ліс
Не впізнати ряд беріз:
Одягли сержки,
Розпустили коси,
І стоять красуні
Білокорі й босі.
По росі весняній
Хочуть походити,
Щоб красу цю дивну
Ніколи не згубити.

Зелень світ весь підкорила
І в блакитній вишині
Хмарки й сонце, мов на крилах
Усміхаються весні :).

Але, якщо бути більш точною, то останнього смайлика в оригінальній версії цього твору не було :).

Поділитися з іншими
1 серце :) 11 сподобалося
Loading...
0

Вірш про зірки

Вірші про неймовірно красиві зірки однієї ночі

Зірки найяскравіші там, де любов… Фото by vagabondando

Вірш про зірки, написаний біля літнього моря

А в Києві таких зірок немає.
Бо тут обвінчані і небо, і земля.
А море синє.
І таке безкрає,
Що навіть вітер цю красу не розділя.

Твої обійми…Ніжні і приємні.
В цю мить я хочу просто розцвісти!

Хоч буде ніч така глибока й темна.
Мені все рівно.
Бо зі мною – ти
В очах втопаю…
Майже слів не чую
Забувши всіх.
Сховавшись від тривог…
Дивись! Он вітер зірочку цілує.
Отак би мить спинити.
Й бути вдвох…

2005 рік

Поділитися з іншими
1 серце :) 2 сподобалося
Loading...
2

Все как всегда

Реалии нашей жизни таковы: мы имеем то, чего заслуживаем

Мы имеем то, чего заслуживаем… Делайте выводы сами.

Все как всегда.
А может даже хуже.
Кто виноват?
Вопрос этот не нужен.
И оправданий не ищи –
В том малый толк.
Не сделал –
Это значит, что не смог…

Ты не смотри
На мир глазами злобно.
Здесь очень много
Лиц, тебе подобных.
Обиженных на жизнь
И на других,
Но мир ведь обойдется
И без них.

Так что сердись.
Хоть умирай со злости.
Оставь свой след
Точнее только кости.
Ведь не успел ты
В жизни ничего…

Эй, ты!
Цени наш мир!
Из-за него
Ты видишь солнце.
Небо, листья, лица.
Пусть ночью
Иногда тебе не спится.
Но вместо злобы твоих
Милых глаз.
Скажи: “СПАСИБО, ТЕБЕ ЖИЗНЬ!”
Хотя бы раз.
В моменты выдоха.
А, может, даже вдоха…
Поймешь ты сразу:
Жить не так уж плохо.

Поділитися з іншими
1 серце :) 11 сподобалося
Loading...
0

Потрібно йти

Треба бути перѿим, сильним і.. йти! Не здаватися, не опускати руки... Вірити в себе!

Потрібно йти вперед, не звертаючи!

Хоч тяжко йти
Та треба йти і не спинятись.
І хоч так складно
Та чекати треба радість
І вірити, що буде час для перемог
Бо нас із неба бачить Бог.

І треба вірити –
Добро все зло поборе.
І кожен з нас – краплина,
Та усі ми – море
Тож навіть,
Коли сил вже ніби не знайти.
Потрібно йти…

Поділитися з іншими
1 серце :) 17 сподобалося
Loading...
0

Ніч

Нічні роздуми про життя і щастя, про відносини і їх заплутаність

Моя нічна поезія

Сидим отак удвох
Лиш я і ніч
Її я краще себе розумію.
Бо я заплуталась у безлічі облич.

Вона ж з одним…
Їй місяць серце гріє.

Я вже не контролюю своїх сліз
Вона також неконтрольована і темна
А он у небо місяць їй приніс
Зірок,
Щоб лиш зробити їй приємне.

А я також її люблю за те,
Що ніч така є дивна, таємнича…
Отак сидим із нею ми удвох.
Та знов вона іде, бо місяць кличе.

Залишилася одна у темноті,
І зрідка погляд в небо направляю
А там…
Зірки, що місяць дарував.
І ніч, що його ніжно обнімає.

2004

Поділитися з іншими
1 серце :) 6 сподобалося
Loading...
0

Вірш про секретарку

Вірш про роботу і роздуми над замінністю людей

Вірш про стандартну роботу звичайної секретарки

Якась там секретарка.
З якимись там думками.
Ішла після роботи.

І все було так само
У сотень і десятків,
Що йшли із нею поряд
І вечір їм на згадку
Лишав якісь там зорі,
Що в небі учорашнім,
Світили як сьогодні.

Ставало часто страшно,
Бо десь на підвіконні
Стоять ті самі квіти,
І завтра буде схоже
На копію “сьогодні”
Інакше? Ні, не можна…

О, люди! Ви – замінні.
На гвинтики так схожі
І не буває місце
Покинуте й порожнє.
Хоч ніби так важлива
Комусь ота робота,
Та через рік забудуть,
Що хтось сидів навпроти.

(Не)секретарка йтиме
У глиб, у пізній вечір.
Так само поряд мимо
Йдуть ті, що хочуть втечі.

Від квітів з підвіконня
Повіяло думками
Вже інша секретарка
З роботи йде так само.

Поділитися з іншими
1 серце :) 8 сподобалося
Loading...
1

Вірш про те, чого хочу

Хотіти - це дуже природнє і дуже людське бажання

Все, що хочу у житті

Я хочу любові.
Я хочу уваги,
Я хочу серйозності, а не розваги,
Іще дуже хочу за руку пройтися,
Коли в небесах є із золота місяць.
Я хочу під літнім дощем прогулятись,
Я хочу любити.
Я хочу сміятись.
Себе дарувати, добро всім робити,
Життя це я дуже б хотіла прожити,
Щоб поруч із кимось.
І щоб не сама.
Я хочу відчути усе це сповна.
Я дуже хотіла б знайти ту людину,
З якою летять непомітно години.
Щоб їй говорити і слухати теж
І просто любити.
Любити без меж.
Щоб ночі і дні ми проводили разом,
І це все було не підкорене часом.
Потрібен мені просто погляд у очі.
Оце і усе, що в житті цьому хочу.
2002 рік

Поділитися з іншими
1 серце :) 5 сподобалося
Loading...
0

От і осінь

Осіннє фото мого осіннього настрою

Така-от осінь… Задумана і закохана

От і осінь… Що додати?
І так вже сказано багато.
Прийдуть дощі, такі холодні
І хмари сповнені безодні.
Вони закриють сонце й небо
Тебе вкрадуть…

Та ні, не треба.
Ну осінь, мила, зупинися,
Краще бери з собою листя.
Бери усе, бери відразу,
Сльози, усі мої образи,
Залиш мені лише останнє:
Прошу, лиши мені кохання…

2002

Поділитися з іншими
1 серце :) 3 сподобалося
Loading...
0

Баллада о цветочке

История любви цветка и солнца. Красивая любовь в стихах

Баллада о цветочке, которая рассказывает правду

Он был цветком
Заманчиво-красивым.
И был согрет
Он солнечным лучем.
И в день холодный,
Пасмурно-дождливый.
Тот лучик обнимал его теплом.

Луч грел,
Чтобы цветочек улыбнулся,
Чтобы расцвел
Он яркостью своей.

Хотел прогнать
Он от цветочка серость грусти
И просто посветить
Сквозь холод дней…

Но все труды луча
Не оценились.
Ну, а цветочек…
Не заметил он тепло.

Исчезло солнце
Небо опустилось.
И в сердце лучика
Кольнуло вдруг иглой…

Он молча умирал
В лучах заката.
Лишь иногда бросая
Теплый взгляд
На тот цветок,
Которого когда-то

Тот лучик обогреть
Душой был рад…

Но утро ясное
Все резко изменило
И тот цветок
Вдруг стал не так уж мил.
Ведь все тепло
И жизненную силу
Наш луч
Другому с нежностью дарил…

Таких лучей
Ведь есть на свете много.
Да и цветков
Нам всех не сосчитать.
Так вот. Цените,
Ведь Ваш луч может другого
Своим теплом
С любовью обнимать…

PS: Коротенькая история о взаимосвязи тепловых процессов, которые возникают под действием солнечной энергии и развитием живых организмов на примере растений культурно-эстетического назначения :)

Поділитися з іншими
1 серце :) 6 сподобалося
Loading...
0

Прогулка

влюбленная пара, дождь и любовь, красивая пара под дождем, закохані дощ, love rain

Прогулка двух людей в простых словах. Фотография by Mladen Parvanov

Им было хорошо.
А мокрый дождь всё шёл.
Их обнимала ночь.
Осенняя прохлада.

Но не было зонта.
И в том одна беда.
А в общем было то,
Чего для счастья надо.

Прогулка, разговор
Лишь только ветер-вор
Хотел украсть слова.
Все фразы обрывая.

Да вот не удалось.
Поэтому всю злость
Он выплеснул на ночь
И жёлтых листьев стаи,
Что падали к земли…

Они же просто шли
Хоть жизнь была трудна –
Забыл проблемы каждый.
Был только разговор…
И осень свой узор
Дарила им двоим.
А дождь – это не важно.

Поділитися з іншими