1 серце :) 10 сподобалося
Loading...
0

Мій перший вірш

Ідучи сьогодні по вулиці, я згадала, що я ж у цьому місяці святкую річницю своєї поетичної творчості. Навіть не так… РІЧНИЦЮ СВОЄЇ ПОЕТИЧНОЇ ТВОРЧОСТІ :).
Останнє речення – це не автоповторення, це просто я собі вирішила зробити приємно :). Ну, самі розумієте – самолюбність, егоцентризм та інші подібні речі беруть своє :). Великими буквами видніше.

Весняний перший поетичний вірш моїми тоді ще дитячими очима

Весняний світ очима однієї дівчинки

А ще для глибшого розуміння треба написати кілька рядків, з чого все почалося…
Мені було дев’ять років.

Хоча, коли Ви прочитаєте цей вірш, Ви автоматично зрозумієте, що доросла і життєво-досвідчена тітонька таких рядків точно б не написала :). Отже…

Весною все-все ожива
І мурашки, і трава.
Ми з тобою йдемо в ліс
Не впізнати ряд беріз:
Одягли сержки,
Розпустили коси,
І стоять красуні
Білокорі й босі.
По росі весняній
Хочуть походити,
Щоб красу цю дивну
Ніколи не згубити.

Зелень світ весь підкорила
І в блакитній вишині
Хмарки й сонце, мов на крилах
Усміхаються весні :).

Але, якщо бути більш точною, то останнього смайлика в оригінальній версії цього твору не було :).

Поділитися з іншими
1 серце :) 11 сподобалося
Loading...
0

Вірш про зірки

Вірші про неймовірно красиві зірки однієї ночі

Зірки найяскравіші там, де любов… Фото by vagabondando

Вірш про зірки, написаний біля літнього моря

А в Києві таких зірок немає.
Бо тут обвінчані і небо, і земля.
А море синє.
І таке безкрає,
Що навіть вітер цю красу не розділя.

Твої обійми…Ніжні і приємні.
В цю мить я хочу просто розцвісти!

Хоч буде ніч така глибока й темна.
Мені все рівно.
Бо зі мною – ти
В очах втопаю…
Майже слів не чую
Забувши всіх.
Сховавшись від тривог…
Дивись! Он вітер зірочку цілує.
Отак би мить спинити.
Й бути вдвох…

2005 рік

Поділитися з іншими
1 серце :) 2 сподобалося
Loading...
2

Все как всегда

Реалии нашей жизни таковы: мы имеем то, чего заслуживаем

Мы имеем то, чего заслуживаем… Делайте выводы сами.

Все как всегда.
А может даже хуже.
Кто виноват?
Вопрос этот не нужен.
И оправданий не ищи -
В том малый толк.
Не сделал -
Это значит, что не смог…

Ты не смотри
На мир глазами злобно.
Здесь очень много
Лиц, тебе подобных.
Обиженных на жизнь
И на других,
Но мир ведь обойдется
И без них.

Так что сердись.
Хоть умирай со злости.
Оставь свой след
Точнее только кости.
Ведь не успел ты
В жизни ничего…

Эй, ты!
Цени наш мир!
Из-за него
Ты видишь солнце.
Небо, листья, лица.
Пусть ночью
Иногда тебе не спится.
Но вместо злобы твоих
Милых глаз.
Скажи: “СПАСИБО, ТЕБЕ ЖИЗНЬ!”
Хотя бы раз.
В моменты выдоха.
А, может, даже вдоха…
Поймешь ты сразу:
Жить не так уж плохо.

Поділитися з іншими
1 серце :) 10 сподобалося
Loading...
0

Потрібно йти

Треба бути перѿим, сильним і.. йти! Не здаватися, не опускати руки... Вірити в себе!

Потрібно йти вперед, не звертаючи!

Хоч тяжко йти
Та треба йти і не спинятись.
І хоч так складно
Та чекати треба радість
І вірити, що буде час для перемог
Бо нас із неба бачить Бог.

І треба вірити –
Добро все зло поборе.
І кожен з нас – краплина,
Та усі ми – море
Тож навіть,
Коли сил вже ніби не знайти.
Потрібно йти…

Поділитися з іншими
1 серце :) 16 сподобалося
Loading...
0

Ніч

Нічні роздуми про життя і щастя, про відносини і їх заплутаність

Моя нічна поезія

Сидим отак удвох
Лиш я і ніч
Її я краще себе розумію.
Бо я заплуталась у безлічі облич.

Вона ж з одним…
Їй місяць серце гріє.

Я вже не контролюю своїх сліз
Вона також неконтрольована і темна
А он у небо місяць їй приніс
Зірок,
Щоб лиш зробити їй приємне.

А я також її люблю за те,
Що ніч така є дивна, таємнича…
Отак сидим із нею ми удвох.
Та знов вона іде, бо місяць кличе.

Залишилася одна у темноті,
І зрідка погляд в небо направляю
А там…
Зірки, що місяць дарував.
І ніч, що його ніжно обнімає.

2004

Поділитися з іншими
1 серце :) 5 сподобалося
Loading...
0

Вірш про секретарку

Вірш про роботу і роздуми над замінністю людей

Вірш про стандартну роботу звичайної секретарки

Якась там секретарка.
З якимись там думками.
Ішла після роботи.

І все було так само
У сотень і десятків,
Що йшли із нею поряд
І вечір їм на згадку
Лишав якісь там зорі,
Що в небі учорашнім,
Світили як сьогодні.

Ставало часто страшно,
Бо десь на підвіконні
Стоять ті самі квіти,
І завтра буде схоже
На копію “сьогодні”
Інакше? Ні, не можна…

О, люди! Ви – замінні.
На гвинтики так схожі
І не буває місце
Покинуте й порожнє.
Хоч ніби так важлива
Комусь ота робота,
Та через рік забудуть,
Що хтось сидів навпроти.

(Не)секретарка йтиме
У глиб, у пізній вечір.
Так само поряд мимо
Йдуть ті, що хочуть втечі.

Від квітів з підвіконня
Повіяло думками
Вже інша секретарка
З роботи йде так само.

Поділитися з іншими
1 серце :) 8 сподобалося
Loading...
1

Вірш про те, чого хочу

Хотіти - це дуже природнє і дуже людське бажання

Все, що хочу у житті

Я хочу любові.
Я хочу уваги,
Я хочу серйозності, а не розваги,
Іще дуже хочу за руку пройтися,
Коли в небесах є із золота місяць.
Я хочу під літнім дощем прогулятись,
Я хочу любити.
Я хочу сміятись.
Себе дарувати, добро всім робити,
Життя це я дуже б хотіла прожити,
Щоб поруч із кимось.
І щоб не сама.
Я хочу відчути усе це сповна.
Я дуже хотіла б знайти ту людину,
З якою летять непомітно години.
Щоб їй говорити і слухати теж
І просто любити.
Любити без меж.
Щоб ночі і дні ми проводили разом,
І це все було не підкорене часом.
Потрібен мені просто погляд у очі.
Оце і усе, що в житті цьому хочу.
2002 рік

Поділитися з іншими
1 серце :) 4 сподобалося
Loading...
0

От і осінь

Осіннє фото мого осіннього настрою

Така-от осінь… Задумана і закохана

От і осінь… Що додати?
І так вже сказано багато.
Прийдуть дощі, такі холодні
І хмари сповнені безодні.
Вони закриють сонце й небо
Тебе вкрадуть…

Та ні, не треба.
Ну осінь, мила, зупинися,
Краще бери з собою листя.
Бери усе, бери відразу,
Сльози, усі мої образи,
Залиш мені лише останнє:
Прошу, лиши мені кохання…

2002

Поділитися з іншими
1 серце :) 2 сподобалося
Loading...
0

Баллада о цветочке

История любви цветка и солнца. Красивая любовь в стихах

Баллада о цветочке, которая рассказывает правду

Он был цветком
Заманчиво-красивым.
И был согрет
Он солнечным лучем.
И в день холодный,
Пасмурно-дождливый.
Тот лучик обнимал его теплом.

Луч грел,
Чтобы цветочек улыбнулся,
Чтобы расцвел
Он яркостью своей.

Хотел прогнать
Он от цветочка серость грусти
И просто посветить
Сквозь холод дней…

Но все труды луча
Не оценились.
Ну, а цветочек…
Не заметил он тепло.

Исчезло солнце
Небо опустилось.
И в сердце лучика
Кольнуло вдруг иглой…

Он молча умирал
В лучах заката.
Лишь иногда бросая
Теплый взгляд
На тот цветок,
Которого когда-то

Тот лучик обогреть
Душой был рад…

Но утро ясное
Все резко изменило
И тот цветок
Вдруг стал не так уж мил.
Ведь все тепло
И жизненную силу
Наш луч
Другому с нежностью дарил…

Таких лучей
Ведь есть на свете много.
Да и цветков
Нам всех не сосчитать.
Так вот. Цените,
Ведь Ваш луч может другого
Своим теплом
С любовью обнимать…

PS: Коротенькая история о взаимосвязи тепловых процессов, которые возникают под действием солнечной энергии и развитием живых организмов на примере растений культурно-эстетического назначения :)

Поділитися з іншими
1 серце :) 6 сподобалося
Loading...
0

Прогулка

влюбленная пара, дождь и любовь, красивая пара под дождем, закохані дощ, love rain

Прогулка двух людей в простых словах. Фотография by Mladen Parvanov

Им было хорошо.
А мокрый дождь всё шёл.
Их обнимала ночь.
Осенняя прохлада.

Но не было зонта.
И в том одна беда.
А в общем было то,
Чего для счастья надо.

Прогулка, разговор
Лишь только ветер-вор
Хотел украсть слова.
Все фразы обрывая.

Да вот не удалось.
Поэтому всю злость
Он выплеснул на ночь
И жёлтых листьев стаи,
Что падали к земли…

Они же просто шли
Хоть жизнь была трудна -
Забыл проблемы каждый.
Был только разговор…
И осень свой узор
Дарила им двоим.
А дождь – это не важно.

Поділитися з іншими
1 серце :) 62 сподобалося
Loading...
4

Для міста Львова

львов, красивое фото львова, гарне фото львів, львівське фото, картинка зі львова

Для міста Львова

Якщо людина ніколи не була у Львові – цей вірш буде здаватися банальністю.
Якщо ж людська душа побачила усю ту красу, велич і відчула ту атмосферу – значить вірш доторкнеться до самої глибини…

Але найголовніше з того всього, що я знаю: це місто може стати рідним для моєї душі. Усе необхідне для цього у Львові є.

Я закохалася.
І слів не вистачає.
Розгублено дивлюся на твій слід.
У моїй пам’яті.
Щоразу виринають години із тобою.

Мов граніт
З якого зроблені твої несірі стіни.

Закарбувалися і в’їлися в думки
Оті всі площі, вулиці і вікна
А ще твій дух.

Я заздрю тим, з ким ти
Проводиш ранки сонячні і теплі.
І тим, хто падає з тобою в глиб снігів.
Хто ловить дощ. Осінній і замерзлий,
І тим, хто каже: «Це – мій рідний Львів».

Я так чекаю, що одного ранку.
Чи ввечері, коли уже туман спада.
Я буду серед тих, кому у очі
Твоя краса і щирість загляда.
Я буду там… Це незвичайне місто.
Але чомусь мені не вистачає слів.
Там навіть небо є якесь занадто чисте.
Я закохалась в тебе, місто Львів…

22 вересня 2007 року

Поділитися з іншими
1 серце :) 13 сподобалося
Loading...
0

Прилуки Особливі

Прилуки - одне з найкрасивіших міст України

Мої Прилуки Особливі

Мій рідний край!
Моя земля, як тебе не любити:
Твоя краса – небо, поля,
Cині волошки в житі.

Я є з відомих всім Прилук,
Cтарого міста-града,
Я – прилучанка,
Oсь тому цій честі дуже рада.
Бо в місті корені віків
Плетуться із сучасним.
Церковні куполи, собори
Тут височіють рясно.

Удай у хвилях хлюпочись,
Несе в даль свої води,
А вітер віє… Та лишає
Навіки пам’ять роду.

У нас творили і жили
Усім відомі люди,
З самого ранку тут життя
Кипить і сонце будить…

І так живуть вже сотні літ
Прилуки з дня у день
Під променем ясного сонця
Під спів рідних пісень.

Тут радість серце обійма,
Мов материнські руки
Бо це – мій край, моя земля,
Моє місто Прилуки.

2001 рік

Поділитися з іншими