Категорії
щоденник

Веселково і мрійно

Веселково і мрійно

Веселка – це приємний привід подивитися у небо. Це – чудова можливість порадіти за себе прямо у цю мить. Бо ще кілька подихів вітру – і вона зникне.
Веселка – це щастя однієї людини зупинити свій шалений день у стоянні та спогляданні семиколірного дива. Фізики і теологи розходяться у своїх відповідях на питання хто є творцем цього дива, але саме зараз це не має значення.

Бо моя веселка – це допустимий привід запізнитися і відкласти на потім те, що можна зробити вже після неї… Тож дякую тобі, веселко, за щедрість твоїх двох хвилин у моєму сьогоднішньому дні.

Подивитися в Instagram ⇒

Категорії
щоденник

Небо кличе

А коли набридає буденність і брудний асфальт, треба прагнути неба. Виглядати у вікна. Медитувати із спогадами позаземної блакиті. Звідти приходить до нас сонце. Там є свобода для вітру і птахів. Туди відлітають душі тих, хто прожив достойне життя. І саме будучи з небом удвох ніколи не відчувається самотність… Я в це вірю.

Подивитися в Instagram ⇒

Категорії
вірші для натхнення вірші про життя вірші про кохання мои стихи мої вірші

Другу

Прости мне, небо, я сегодня не одна ;)

В продолжение стиха “Летнее

Мы рассекали по небу бесследно,
Не оставляя белых полос.
Ветер запутывался в листьях деревьев
И в прядях волос.

Мы мечтали и громко смеялись
От масштабов и возможных побед
Я хотела выше.
Ты – дальше.
И, конечно же, я помню,
Во что ты был одет.

Полет сдувал всю пыль с наших крыльев.
Мы смотрели вниз и твердили: пусть говорят.
Мне до сих пор нравится твоя улыбка.
А тебе – мой взгляд.

14.11.2017

Категорії
вірші про осінь мої вірші

Вже осіннє відсиріло небо

Вже осіннє відсиріло небо
В надкаштанній туману імлі
Видно тільки дахів гострі ребра.
І поміж ними – прожилки землі.

Категорії
щоденник

під ногами / under feet

Ой, дивіться: у калюжах – небо…

У безрозмірних весняних калюжах віддзеркалювалося небо…
“Дивись під ноги”, – повчально і нелюбязно казала молода мама своєму малолітньому сину. Поспішаючи, тягнула його за руку і педагоги величини пана Макаренка, напевне, зморщилися б, побачивши цю картину.

“Мамо, мамо! Ми ідем по хмаринках!”, – радісно закричав маленький хлопчик.
У калюжах і дійсно віддеркалювалося трохи брудне, але все ж блакитне небо і такі самі майже білі хмарки.
“Обходь калюжі! Чого тебе туди повело?”, – не розуміючи усієї краси ситуації продовжувала нелюбязна мама.
Але маленький син проявляв упертість характеру і продовжував брьохати по калюжках, інколи навіть розбризкуючи краплі талої води навколо.
Потім вони повернули направо і пішли в напрямку станції метро.

А я, не обтяжена нічиїми заборонами і нерозуміннями, ішла у своїх гумових чоботях прямо по хмаринках і щиро раділа безрозмірності весняних калюж :).

In English

Категорії
вірші про життя мої вірші

По небу темному розсипались зірки

По небу темному розсипались зірки…

По небу темному розсипались зірки.
Хтось не вберіг –
А от мені від того радість.

І ніч годинами
Дається вже взнаки.
І небо темне вишиває рівно гладдю.

Пригадую.
Так, спогади свої
Судити важко.
Доле моя, доле…

Зірки розсипав хтось по небу,
Не вберіг
Але ж яка краса тепер навколо!

Ні, я не сплю.
Адже, хіба отут заснеш?
Я і забути
Все була би згодна.

Проте, лиш плутаюся
В лабіринтах власних меж.
Вдивляючись в зірки,
Й нічні полотна…

Категорії
щоденник

про щастя з неба / о счастье с неба

Судячи з її посмішки, вона уже готова бути приваленою величезним щастям з неба :) / Судя по её улыбке, она уже готова быть приваленной огромным счастьем с неба :)

Уривок з моєї особистої переписки на Фейсбуці:

“Головне – ти не зупиняйся!
Не припиняй їм писати!
Там, на небі усі твої надіслані імейли та аплікаційні форми складаються в одну серйозну папку і коли вона стане дуже-дуже важкою, тебе привалить велике щастя.
Воно впаде на тебе дуже неочікувано і прямо з неба” :)

 

 

Перевод на русский язык.

Отрывок из моей личной переписки на Фейсбуке:

“Главное – ты не останавливайся!
Не прекращай им писать!

Там, на небе все твои посланные и-мейлы и аппликационные формы складываются в одну серьезную папку и когда она станет очень-очень тяжелой, тебя привалит большое счастье.
Оно упадет на тебя очень неожиданно и прямо с неба” :)

Категорії
щоденник

пролітаючи під веселкою

Подивіться! Райдуга :). Фото by arun basil lal

Після дощу зявилася веселка. Науковці мають безліч пояснень явищу віддзеркалення сонячних променів у дощових краплях.
Проте, якщо чесно, вони мене не сильно хвилюють :).
Адже як і безліч інших веселкоманів, я просто люблю дивитися на веселку :)

Проте вчора під веселкою пролітав літак.

Категорії
вірші про осінь вірші про природу мої вірші

А літа теплого

А літа теплого
Вже як і не було.
Зросилася трава
І вся пожовкла.

І зранку
Крізь прозоре своє скло.
Я чую холоду
Осінні недомовки.

Категорії
вірші про життя вірші про природу мої вірші

Небо над нами

Щоразу, коли під натиском проблем очі самі собою опускаються униз – подивіться на небо! За таке експесивне фото я дякую caitlin bellah

Завдяки Олі Л.

Це надзвичайне небо
Там, над нами…
Від нього в мене
Просто зносить дах.
Є речі, що не названі словами,
І є щось вище,
Ніж оцей наземний прах.

Отак із небом:
Я живу і вже
Не криюсь.
Бо що ховати?
Зазвичай крадуть земне.

А я не можу вже інакше.
Не умію…
І спрага ця з роками не мине.

Моє блакитне.
А яке ж воно високе!
Що певно справді
Це – найбільший із скарбів.

Дивлюсь на нього,
І душа шукає спокій,
Якого не знайти
У строфах слів

11:32 05.08.2011

Категорії
щоденник

моє літакобудування

Це дуже просто – будувати літаки :). Фото by_innaminnafly

Найбільше я люблю літаки із аркушів у клітинку. Особливо, коли запускати їх із верхніх поверхів багатоповерхового будинку, а потім дивитися услід і ні про що не думати.
Нікого не згадувати.
Дивитися услід…

Напевне, з даху літаки летять ще краще і красивіше.
І того дня я обов’язково намалюю щось гарне на їх крилах.
Не подумайте, що я умію красиво малювати, але в той день я буду виводити плавні лінії на простих клітинчатих аркушах. Я буду старатися.
Різнокольоровими пастами…
Хоча може до того часу я уже навіть придбаю яскраві олівці.

А після того – я дивитимусь їм услід.
Отак по-котячому сяду на гарячому даху і буду дивитися як мої мальовані квіти летять між поверхами. І як мої мрії на крилах літаків кружляють міжбудинковим простором.

А ввечері втомлені люди ітимуть з роботи і, побачивши мої білокрилі літаки, дивуватимуться. Та ще будуть висловлюватися щодо пустих витрат часу і паперу. Пасти (олівців?)

Хоча… Я впевнена – обов’язково будуть і такі, що підніматимуть голови та поглядом шукатимуть власника тієї паперової артилерії.

З висоти мого даху їх добре видно. Вони теж хочуть зайнятися літакобудуванням.

Головне тільки завтра не забути купити зошит із аркушами у клітинку.

Категорії
вірші про місто вірші про осінь вірші про природу мої вірші

Жовтий жовтень

Скрізь жовте – угорі та унизу… Це мій жовтий жовтень. Автор фото – mrhayata

… накрила небом.
І годинник на зап’ясті.
Мені сказав, що вже
Осінньо-жовтий час.

А у житті все як завжди:
Потреба в щасті
Без зайвих роздумів…

З мереживом прикрас
Кленового, каштанового листя.
З суцільно жовтим
Угорі та унизу.

Іду своїм уже осіннім містом.
Іду по золоту.

І у думках своїх несу
Неписані слова…
Чиїсь обличчя,
Ідуть назустріч.
Згадки…Кольори.
Моєму місту
Осінь дуже личить…

І тільки листя
Жовто падає згори.