1 серце :) (Сподобалося?)
Loading...
0

артеківське

Артек - це чудове місце. Там навчаєшся і вдосконалюєшся. Там прагнеш усього хорошого і світлого!

Артек - це справжнє щастя для творчої людини

Я не знаю чи бували в “Артеці” наші великі політики, мери і депутати. Але, певно що ні.
Адже, якби вони там були, то не змогли б так от просто робити те, що роблять.
Звісно, в умовах великої економічно-політично-розумової кризи в Україні такі питання як життєдіяльність та функціонування табору, де “море бескрайнее и солнце весёлое раннее” є менш критичними, аніж усі інші, проте, ну не можна ж так вчиняти із перлинкою України!

Площа “Артеку” оцінюється в мільярд доларів. Рівно один мільярд коштує вихід до моря, кипариси, гори, корпуси і дороги. Але набагато ціннішою є артеківська атмосфера. Але вони про це не знають.
Та й навіщо здоровим і відгодованим дядям і тьотям якісь там дитячі речі – скоротять кількість артеківських таборів, а на їх місці можна і готель побудувати. Чи комплекс розважальний… Шматочок ласий, за нього можна і поборотися.

Хоча слово “можна” є неточним, бо за “Артек” уже борються. Кудись поділося 50 гектарів землі. Копії генерального плану – немає. Сам генеральний план зник у стінах сільради Гурзуфа (от цікаво, наскільки там сільрада велика за розмірами, що план такого собі “Артека” міг зникнути безслідно?).
Те, що в світі бережуть, у нас – як завжди. Моя Україна – плаче. А у чиєїсь України просто бізнес-інтереси. І нічого особистого…
Одним словом, вибачайте. Тема така, що просто зачепила  за живе. І не знаю чи заживе.

PS: “Артек”, тебя придумал очень добрый человек. “Артек”, пусть будет радостным твой следующий век…(з однієї відомої артеківської пісні)

Поділитися з іншими
1 серце :) (Сподобалося?)
Loading...
0

про перший автомобіль

Епізод з історії про коней і автомобілі. Або про те, як коні змінили образ зі справжніх на залізних

Люди і коні – все змішалося на сучасних дорогах…

Сьогодні мені уявився один епізод історії міста Києва.
А саме – момент, коли у Києві з’явився перший автомобіль.
Я уявляю як люди оглядалися на таке от “незрозуміло-що-на-колесах”. А ще – з яким подивом конячки дивилися на конкурентів по дорозі :).
А київські дітлахи, які побачили цю машину – ото розмов було :)! А побрехеньок з цього приводу іще більше :).
Цікаво, а які були тоді реєстраційні знаки? А за якими правилами рухалися? А скільки пасажирів перевозило те чудо :)?
Проте історія залишає право відповідей на ці питання за собою.
А реальність… Вона уже нікого не дивує рядами і тисячами автомобілів.
Зате от, якщо побачити конячку із підводою зараз у Києві :). Або хай навіть без воза, а просто – веселого коника де-небудь так на Хрещатику або Лівобережній :))).
Ото б хоч новин було! Фурору більше аніж тоді, на початку ХХ століття при завбаченні першого авто.
Так що задумайтесь :). Точніше, пофантазуйте на цю тему – настрій точно підвищиться. Єдине, що реалізовувати такий-от задум краще не треба. Бо паркуватися буде складно. Та і з сарайчиком можуть виникнути проблеми :). Але для того, щоб фантазувальний орган не змерзнув у січневі дні – такі роздуми про конячок дуже рекомендуються :).

Поділитися з іншими
1 серце :) (Сподобалося?)
Loading...
0

маслини в Інтернеті

В чому різниця між оливками і маслинами - таємницю розгадано :)

Історія про те як знайти істину в Інтернеті або мої маслини в Інтернеті

Для того, щоб людям стало ще більше зрозуміло, що в Інтернеті є все я приводжу один простий приклад із життя.

У мене дуже часто виникало питання чим відрізняються маслини і оливки :). Особливо це питання загострювалося під час споживання вказаних продуктів…

Тому одного разу я не полінувалася і вирішила запитати у Гугла цю невідому мені річ.
До речі, а Ви самі знаєте чим вони відрізняються?

Якщо знаєте – значить є два варіанти: або я уже Вам розказала цю історію, або Ви просто викладач біології :). А якщо ж не знаєте… Я розкажу Вам. І навіть не по-секрету, а просто так – щоб усі почули :)!

Значить так. Маслини і оливки – це один і той самий продукт, просто технологія приготування різна.
Оливки (ті, що зелені) консервують із додаванням спецій, а маслини (ті, що явно темніші за попередні) якось там готують із додаванням кисню.
Тому можете з упевненістю сказати маслині: “Ах, ти окиснена оливка!” :)

На цьому моя коротенька історія завершується і ще раз доводить, що в Інтернеті є все. Головне – send correct query, тобто треба знати що питати :)

Поділитися з іншими
1 серце :) 1 сподобалося
Loading...
0

голосова реклама

Реклама - двигун торгівлі. І не тільки :)

Всього лише голосова реклама.

Іду по Святошино. Стоять біля входу в підземний перехід двоє молодих чоловіків невизначеного віку, один напроти одного. Один – в полосатій шапці “Білайна”, інший – у червонуватій шапці (видно від МТСа :)). Напевне, конкуренти по продажу карток-поповнень, стартових пакетів та іншого мобільного майна :). Я б їх і не помітила, але вони один сильніше іншого кричать: “Пазванить, паполнить щёт. Пхазванить, пхаполнить” (з наголосом на “пха-” :)).
Через годину виходжу на Вокзальній. Знов-таки іду і бачу ряд білих автобусів типу “Бусик” :). Біля них стоять кілька чоловіків невизначено-молодого віку і один наввипередки іншого кричать:
“Біла Церква! Хто на Білу Церкву?”,
“На Хмельницький. Зараз відправляємося” (оце скільки ходжу і вони весь час “зараз відправляються” :),
“На Тернопіль (Полонне, Вінницю…)”

Continue Reading

Поділитися з іншими
1 серце :) 4 сподобалося
Loading...
0

сюрприз на Святого Миколая або що таке катаклізм

Підійдіть до сміттєвого баку. Побережіть природу, адже нам ще треба пожити на цій планеті

Давайте думати про те, що буде завтра

Судячи по тому, що знайшли вранці на Святого Миколая кияни у себе за вікнами, то Київ себе вів препаскудно.
Цей гостинець гірше лозиняки і трьох різок разом взятих.
Адже такої ожеледиці давно вже не пам’ятають.
Тому керівництву Києва, як і пересічним його мешканцям треба задуматися.
Скептики усміхаються і кажуть, що забобони – це не привід… Просто природний катаклізм. Але я вважаю, що усе треба сприймати і робити відповідні висновки.
Як мінімум, смітити у відповідних місцях, а не де заманеться (які високі слова!). Природа терпляча, але ж не настільки. Рано чи пізно вона самоочиститься. Тільки до усякого непотребу, який вона стиратиме з лиця Землі можуть потрапити ті, хто є причиною виникнення усього цього – тобто люди.
До речі, світ теж стурбований. Кому цікаво в чому це виражається – погугліть із запитом 20-20-20. Додайте туди ще дві літери “ЄС” для більшої правильності вибірки :).
Але почніть із себе (знову високі слова…). Підійдіть до сміттєвого баку.

PS: за 100 км від Києва 19 грудня була хороша по-зимовому холодна погода.

Поділитися з іншими
1 серце :) 59 сподобалося
Loading...
2

Я – осінь

Я - осінь, така жовта, золота і багряна водночас - Погляд Мері. Вірші про осінь для дорослих

Я – осінь, така жовта, золота і багряна водночас

У зв’язку із рішучим наступом холодів я вирішила розмістити по-осінньому теплий віршик, який я написала одного осіннього дня 2008 року. І тепер, коли навіть за вікном туман густий, що аж не видно далі власного носа (шуткую, звісно ;)), то я читаю цей віршик і розумію, що поганих пір року не буває. Бувають погані оцінювачі пори року :)… Але ми не з таких! Правда :)?

А я ішла по жовтим килимам
По золотим, червоним і багряним.
Я – осінь. Іній сизий по дахам.
Я – осінь золота з легким туманом.
Із літом бабиним у промені тепла.
Я з листя щедра, міцно сплетена корона.
З кленового…
Далеко забрела.
А небо, кольору волошок. Й трохи льону.
Таке блакитне. Я його люблю.
Таке високе… Як не милуватись?
Із листя щось сплету… Ні, постелю!
Щоб бачили, що осінь – то є радість.
Що осінь – то у розкоші ліси
Я сяю в краплях, наче в діамантах.
Я – осінь, сповнена звичайної краси…
Тієї, що багатств найбільших варта.

До речі, пісенна версія цього вірша знаходиться тут:

[Download not found]

Поділитися з іншими
1 серце :) (Сподобалося?)
Loading...
0

про Китай і китайців

Китайська дівчина посміхається, тримаючи національний прапор

China forever :)

Сьогодні Китай переді мною постав у двох іпостасях:

– перший Китай – це економічний гігант речового ринку Троєщина, який заполонив своїм ширпотребом і ширнепотребом увесь світ. Саме цікаве, що маючи розмову із деякими жителями країн ЄС, а також США я отримала аналогічну інформацію про присутність їх і їхніх низькоякісних речей скрізь – їхні china-towns уже стали невід’ємним атрибутом великих міст. Київ, щоб не відставати, теж має таку резиденцію китайців. І можна з упевненістю сказати, що навіть не одну…

– другий Китай для мене сьогодні – це окрема культура, релігія, світогляд… Часто від нас, біленьких європейців, можна почути зверхність щодо їх культури. Адже ми сприймаємо вороже те, що є нам не зрозумілим
І от, після того, як я голосно розповідала про масштабність заповнення китайцями усього світу, мені потрапила до рук одна маленька книжка китайських древніх віршів. Звісно, Тарас Григорович про них не чув, як, в принципі, і Григорій Савич… Але це не відміняє їх філософію і особливість. Їм тисячі років. Але зараз вони не втратили свого символьного і віщого змісту.

Тому мій висновок сьогодні: Китай вартий того, щоб ним захоплюватися. Навіть не дивлячись на ті неосяжні гори пакунків на ринку Троєщина.

PS: Тысячу раз я ходил по дороге лесной, так почему же клад чужестранец нашел?

Поділитися з іншими
1 серце :) 18 сподобалося
Loading...
0

Мальована осінь

Осінь, розмальована золотом і прикрашена посмішкою

Мальована осінь просто прекрасна. Чи не так :)?

Такою я побачила осінь у день першого листопада. І саме такою вона для мене є останніх 62 дні…

Хтось начебто навмисне.
Так гарно, живописно
Розмалював навколо,
Розфарбувавши скрізь.

У золоті обливши,
Не поскупивсь – залишив.
По-справжньому зелених
І неосінніх місць.

Накидавши ще й листя…
У краплях і намисті
Зіперлась гордим станом
Стара горобина.

І все настільки різне…
Напевно, хтось навмисне!
Так вималював осінь
Біля мого вікна.

Поділитися з іншими
1 серце :) 14 сподобалося
Loading...
1

Рідному місту

Як тебе не любити - рідне місто моє :)

Самому. Рідному.

Вірш моєму рідному місту Прилуки

Всього три вулиці і кілька перехожих.
Будинки, що один на один схожі.
Паркани темно-сірі і зелені.
І вишень влітку можна рвати повні жмені.

А їздити – що аж шумить над гаєм,
Лиш курява дорогу обсипає…
І заливається весною солов’ями.
Там найрідніший в світі голос –
Голос мами.

І м’ята, липа…
Над дорогою – любисток.
Вночі у вікнах вогників намисто.
Таке своє все,
До душі таке привітне.

І навіть звідси мені вулиці ті видно,
Вони ж у пам’яті, а не десь там на карті!
Вони в душі.
Вони любові варті…

Поділитися з іншими
1 серце :) 6 сподобалося
Loading...
2

(Не)моє місто

Моєму майже рідному місту. Тому самому, яке надихає і дарує крила

Місту, яке люблю

Я тут жила в минулому житті.
Ходила вуличками, що і зараз все ще рідні,
А як запамяталися оті
Обплетені паркани, литі з міді.

Ми родичі з далеких поколінь.
І нам з тобою є про що поговорити.
Ти є одне із тих людських творінь,
В якому теж чомусь так хочеться творити…

Добро на вулицях, цвітіння у думках.
Лиш сковує легка у рухах втома.
Та я воістину отут колись жила,
Бо навіть зараз відчуваю, що я вдома.

Поділитися з іншими
1 серце :) (Сподобалося?)
Loading...
0

перед відсутністю

Я сиджу на валізах. У валізах :)

Я їду, але повернусь :)!

Ну не могла ж я зникнути на пять днів і не відписатися :)
А то совість замучила б… Тому пишу оце все перед відсутністю, тимчасовою і швидкоплинною.
Звісно, вибори нашого мера, та і SIA’2008 не годиться пропускати. Але, я думаю, що і без мене якось відсвятять ці події. А я про них буду дізнаватися через “удалённый доступ” і щиро переживатиму :).
І на завершення – без побажань я теж не можу. Так що бажаю всім хорошого настрою, а собі – повернення після відсутності :)

Поділитися з іншими
1 серце :) 3 сподобалося
Loading...
0

львівські їжаки

Оце видалося на цих вихідних побувати у Львові. Але я не настільки наївне створіння, щоб намагатися описати тут свої враження :). Не тому, що їх нема або вони дуже потаємні х-files, ні ;)
Просто цих вражень багато. Тобто, зі мною сталося те, що завжди буває з тими, хто потрапляє у Львів (не)вперше.

Continue Reading

Поділитися з іншими