1 серце :) 4 сподобалося
Loading...
0

люди, які нам посміхаються зранку

Посміхатися зранку - це задача самого високого пріоритету на кожен день :)

Люди з наших ранків :)

Я впевнена, що такі люди є у житті у кожного. Це ті, кого ми не знаємо особисто, але регулярно бачимо в силу певних обставин і уже через певний місяць чи два таких от регулярних побачень, завбачивши цю людину, посміхаєшся їй :).

Почну з себе.
Щодня, ідучи на роботу, я бачу декілька знайомих облич. Я не знаю хто вони такі, які у них професії та куди вони прямують щодня о 8.45, проте вони для мене є своєрідними вказівниками, що я не запізнююся, адже ми з ними бачимося щодня на певному одному і тому самому місці :).

А ще у мене є декілька знайомих вигулювачів собачок, які теж о 8.45 регулярно гуляють біля мого будинку.
Плюс ще є пару автомобілів, які їдуть саме в цей час (я так думаю, що теж на роботу) і їх водії мені уже теж посміхаються :).

Отакий у нас світ – дуже цікавий.
Особливо, коли знаєш певну людину по отаких ранкових зустрічах, а потім зустрічаєш у магазині або у якомусь іншому місці, а не на своєму “ранковому” :). І тоді виникає природня думка: “Десь ми уже бачилися“…

Тому, напевне, праві психологи, коли кажуть, що уві сні ми бачимо тільки тих людей, яких бачили або маємо побачити у своєму житті.  Тобто наша підсвідомість нічого не вигадує, а бере із реальності наших ранкових, вечірніх та обідніх знайомих, яких ми бачили і ще побачимо, але, можливо, ніколи навіть імені їх не дізнаємося…

Але щось я занадто багато пишу, як для пятниці. Вам так не здається :)?
Мені уже так здалося, тому я ставлю на цьому всьому велику і красиву крапку і йду відпочивати. Адже пятниця :)

Поділитися з іншими
1 серце :) 2 сподобалося
Loading...
0

короткі підсумки моєї роботи

Радість підведення підсумків про відвідування читачами мого блогу

короткі підсумки моєї роботи про моїх гостей і шанувальників творчості

Станом на 20 червня 2009 року можна сказати таке:

  • я вдячна усім 702 особам із міста Києва, які заходили на мій сайт протягом цього місяця;
  • хочу подякувати і 404 львів’янам, які теж відвідали моє інтернетівське помешкання :)
  • також було помічено 73 особи з Луцька, 12 жителів Лисичанська та 13 осіб з Кіровограда. Трьох громадян з Горлівки я теж побачила :). Але прізвищ навести не можу, Гугл дотримується Конституції України у частині конфіденційності Вашого особистого життя. Та і я теж не проти її дотриматися. Тому, 58 осіб з Дніпропетровська – спіть спокійно, Ваші прізвища мені не відомі :)
  • я рада, що найбільше вас цікавлять “вірші про життя“, “вірші про кохання“, “вірші про студентів“, а також (як це не дивно звучить) запит “Кузьменко Марина” дає мені досить велику частку моїх гостей :)
  • ще більше щастя мені від того, що написавши у гуглі “изгиб гитары желтой скачать mp3” багато хто прийшов саме до мене :)
  • дякую тим 288 особам, які мало того, що зайшли одного разу, так тоді ще й повернулися… а потім іще… і іще :)
  • ну, і звісно дякую усім за те, що дочитали цю коротку статистику до останньої крапки і смайлика :).

Інформацію надано системою Гугл Аналітикс. За що їй окреме спасибі :)

Поділитися з іншими
1 серце :) 3 сподобалося
Loading...
0

Чого бідні? Бо дурні! Чого дурні? Бо бідні…

блог з власною думкою, блог про реалії України, блог про щасливу жінку, блог усміхненої дівчини

Не хочу ховати свою думку!

Вернадка” або Національна бібліотека імені Володимира Івановича Вернадського – це місце досить серйозне і поважне. Самі знаєте – найбільша бібліотека України.
Але якщо Ви захочете ознайомитися із якоюсь дисертацією, захищеною в останні три роки – отримаєте відмову. І причини цієї відмови прості:

  • в Україні зараз стільки дисертацій захищається, що їх кількість не можна розмістити у книгосховищі (це окрема тема для розмови);
  • в бібліотеці немає вільного місця для розміщення такої кількості робіт.

Звідси, автоматично зявляється відповідь на відому фразу “Чого бідні? Бо дурні! Чого дурні? Бо бідні!”.
Звісно, легше віддати якесь приміщення за валюту в оренду, аніж на громадських засадах подарувати якійсь там бібліотеці, хай навіть це Вернадка. Так от і лежать горами дисертації у книгосховищі.
І можете не дивитися на мене косо. Криза у державі, грошей немає – я в курсі.
Проте, почалося це залягання дисертацій не вчора, а кілька років тому…
Я думаю, що наші діти і внуки нашій епосі за такі явища не подякують.

Поділитися з іншими
1 серце :) 3 сподобалося
Loading...
0

Московский рай

На Тверском бульваре так красиво, особенно когда цветут липы вовсю :)

Тверской бульвар города Москвы

Послушай, милая Москва,
Ведь на Тверском
Цветут во всю
Есенинские липы.
И хоть не слышно
От карет протяжных скрипов,
Но каждый переулок,
Каждый дом

Так непривычно
По-московскому красивый.
Но всем того не ведано понять.

Послушай, милая Москва!
Не трать ты силы.
И время на глупцов таких не трать.

Ведь те кто знает,
Что за суетою
Ты прячешь душу нежную свою…
Те любят тихо
Прогуляться здесь порою
В твоем есенинском и липовом раю…

Поділитися з іншими
1 серце :) (Сподобалося?)
Loading...
0

коротко про позитивні назви

Як гарно коли назва міста або села викликає посмішку на вустах :)

От бувають же у природі такі хороші назви :)

Я дуже люблю зупинку “Мистецька” по Червонозоряному проспекту. Хоч я на ній ніколи не виходжу, проте мене сама назва радує :).
Не якийсь там “Шляхопровід” або “Гастроном”, а дуже милозвучно і творчо :)!

А ще мені подобається назва села Дрімайлівка по трасі на Чернігів. Тож, користуючись нагодою, передаю привіт усім дрімайлівцям, хто читає цю статтю :).
Знайте, що Ваше село додало хорошого настрою не одній людині :).
Ну, і не можна оминути увагою вулицю Відпочинку в місті Києві. Так-так, вона існує :). Знаходиться на Святошино і дуже символічно там ростуть сосни, їздить небагато машин і стоїть пятиповерхова споруда лікарні. Так що, у разі якщо надокучило все – ласкаво просимо на вулицю Відпочинку… в лікарню :)!

Поділитися з іншими
1 серце :) 3 сподобалося
Loading...
0

Московский стих

Ах как же ты красива. Москва :)

Стих моих московских улиц

Московских улиц старые дома
И дворики уютные.
И окна.
Клены скрепят здесь,
Как в былые времена.
И ныне тоже
Под дождем московским мокнут.

Я соглашаюсь
Заблудиться на полдня
В районе Нового
И Старого Арбата.
И в парк Леонтиевский время догонять,
Пойду по переулку, как когда-то.

Москва, ты многолика!
Не понять
Всю красоту
На первый взгляд ведь не заметно.
Не предлагай – не соглашусь я променять…

Пусть уезжает в даль Москвы
Трамвай последний
А я пойду
Туда, где Чистые пруды
И, где по-прежнему застенчивы, красивы,
Засматриваясь
В зеркало воды,
Под небом звездным
Замечтались мои ивы.

Поділитися з іншими
1 серце :) 2 сподобалося
Loading...
0

травnever

Травень минає, літо наступає. Буде жарко. Буде хотітися моря і відпочинку

Скоро літо :)! А Ви уже готові?

Сьогодні можна з упевненістю казати, що половина травня вже прожита. А якщо бути ще точнішим у висловлюваннях, то через два тижні – літо. А що це Ви там посміхатися почали так широко після останнього слова :)? Чи Ви хочете сказати, що у Вас ласти чекають відкриття сезону, а морозивом і пивом уже закладено увесь Ваш холодильник :)? Отож, неготові Ви ще до літа!

Так що пришвидшуйте роботу. Я прийду перевіряти :).
Ну, а поки що офіційно повідомляю, що відправила музу на весняні прогулянки, тому так рідко пишу :).
Та й сама до літа готуюся: складаю маршрути літніх походів на Труханів острів, вибираю найсмачніше морозиво із нині існуючих, купальнику даю останні вихідні дні перед грандіозною роботою під сонцем :)…
Адже хочемо ми усі того чи ні – до літа залишилося 15 днів :)!

Поділитися з іншими
1 серце :) 34 сподобалося
Loading...
6

Львівський вірш

Місто Львів чудове своєю архітектурою, кавою та душею

Мій вірш цьому неймовірному місту Львів

У Львові залишилось зовсім трохи.
Трохи нікому не відомої мене.
І от тепер, крізь швидкоплинні роки
Аж сниться те зелене й кам’яне
І віруюче місто особливе.

Я залишалась пити каву біля площ
Тоді йшла парком, затуляючись від зливи.
Хоча то був всього лиш львівський дощ.

І я дивилася на нефарбоване і давнє
Полотнище із лише львівських стін.
Дивилась з Ратуші…
Дивилась із кав’ярні…
Бувало, що на декілька годин
Я йшла углиб, де вулиць перехрестя
Або сідала у трамвай, що йде кудись,
Щоб бути там без зайвих слів і жестів…
Туди, де повно лише львівських місць.

І залишалася.
На мить, а може й більше,
Ішла на голос, а точніше на мотив
Спасибі за тумани і за вірші.
Я назавжди з тобою, милий Львів.

Поділитися з іншими
1 серце :) 11 сподобалося
Loading...
0

Києву

Київ прекрасний усім. Він милий і приємний для життя. Тихий і різноманітний

Як же тебе не любити, Києве мій чудовий :)

Я люблю походити дворами,
Підглядаючи сотні картин.
І закохана аж до безтями
В лабіринти з каштанів і стін.
І у київський дух… Він усюди
Від Хрещатика в різні боки.
Хоча дух – це є, перш за все, люди.
А можливо усе навпаки…

Бо люблю за вогні різнобарвні
За зелені корони дерев
Що у будь-яку пору є  гарні,
І достойні похвал королев.
Тут є те, що не купиш за гроші
Що в житті додає людям сил…
На Соломянці парки хороші.
І прекрасний осінній Поділ.
Особливо обійми узвозів,
Маріїнські красоти Дніпра.
Ніч весняна іде по дорозі.

Ось верба дуже давня й стара,
Що росте тридцять літ, тридцять весен
І день кожний свій розпочина
Сповідь кажучи
Щиро і чесно,
Що закохана в Київ вона.

Поділитися з іншими
1 серце :) 1 сподобалося
Loading...
0

Андрій Курков. Нічний молочник

Книга Андрія Куркова про нічного молочника виявилася надзвичайно цікавою

Обкладинка курковського “Нічного Молочника”

Про назву. Чому книгу названо саме так я не зрозуміла до кінця, навіть прочитавши її. Уже застосовувала найсміливіші фантазії та найпряміші здогади. Видно прийдеться іти до пана Куркова за поясненнями :)

Про обкладинку. Обкладинка не супер, навіть обдерлася  трохи вже через три дні, що свідчить про невисокі стандарти друку… Дизайн цікавий, але не більше.

Про зміст. Отут починається саме цікаве. Звісно, політики із вулиці Грушевського і мешканці Печерська уже мало кого цікавлять із-за їх одвічної проблематики, яка не зрозуміла пересічним українцям. Проте Андрій Юрійович Курков ще раз показав, що депутати теж родом із ринка Петрівки :). Та і не всі ті щасливі, що живуть навпроти Софійських куполів… Його книга – це контрасти звичайного села, де народивши дитину без батька Ірина мала усі шанси стати вигнанкою в селі. Це книга про шістдесят гривень за літр материнського молока та проблем Байкового кладовища, де за одне лежаче місце платять тисячі доларів та євро (ніби не все рівно мертвим де лежати).

Про призначення. Книжка цікава – із пригодами, із фантастикою, із хеппі-ендом і усіми такими ділами :). Тому обмежень по цільовому призначенню до читання я не вбачаю.

Моя оцінка. За стобальною шкалою – 94

Поділитися з іншими
1 серце :) (Сподобалося?)
Loading...
0

моментна участь перехожого

Мої думки

Мої думки

Почувши про убивство трьох інкасаторів та тяжке поранення однієї дівчини у Харкові учора (хто не читав – дивіться тут), ще раз наштовхуєшся на думку про те, що можна іти собі по вулиці, нікого не чіпати, а тоді півроку лікуватися від поранень. Усі ми є випадковими перехожими…

Мимоволі згадуються усілякі конституційні принципи про те, що люди у нас є захищеними і забезпеченими. Аналізуючи останні події ще раз підтверджується: кожен з нас є захищеним.

В плані, захищеним лише своєю курткою-плащем-шарфиком від дощу та іншої непогоди.

Ну, і звісно, кожен з нас є забезпеченим.
Забезпеченим повсякчас оглядатися в різні сторони (щоб джип чи “Лексус” не наїхав, щоб якісь ганкстери не зачепили пулею, щоб не обікрали у метро) та не забувати поглядати ще й наверх (щоб балкон не впав, щоб плитка зі стін випадково не обвалилася), і ще пильніше дивитися під ноги (щоб у люк відкритий не впасти, щоб у собачі та котячі “сліди життєдіяльності” не вступити, щоб не залишитися без підборів, ідучи по рівнодоріжжю).

І це описано лише два конституційні принципи нашого життя… За інші писати не буду. Боляче.

Поділитися з іншими
1 серце :) 3 сподобалося
Loading...
0

цитата про місто і село

Слова, варті уваги...

Слова, варті уваги...

Звісно, все це обман. Уся ця ілюмінація. Просто реклама міського життя. Адже світло горить, а місто спить. Воно просто прикидається вічно бадьорим. От село – чесне, але бідне. Якщо село спить, то ані тобі вогника!

Андрій Курков “Нічний молочник”

Поділитися з іншими