0

Московский рай

На Тверском бульваре так красиво, особенно когда цветут липы вовсю :)

Тверской бульвар города Москвы

Послушай, милая Москва,
Ведь на Тверском
Цветут во всю
Есенинские липы.
И хоть не слышно
От карет протяжных скрипов,
Но каждый переулок,
Каждый дом

Так непривычно
По-московскому красивый.
Но всем того не ведано понять.

Послушай, милая Москва!
Не трать ты силы.
И время на глупцов таких не трать.

Ведь те кто знает,
Что за суетою
Ты прячешь душу нежную свою…
Те любят тихо
Прогуляться здесь порою
В твоем есенинском и липовом раю…

0

коротко про позитивні назви

Як гарно коли назва міста або села викликає посмішку на вустах :)

От бувають же у природі такі хороші назви :)

Я дуже люблю зупинку “Мистецька” по Червонозоряному проспекту. Хоч я на ній ніколи не виходжу, проте мене сама назва радує :).
Не якийсь там “Шляхопровід” або “Гастроном”, а дуже милозвучно і творчо :)!

А ще мені подобається назва села Дрімайлівка по трасі на Чернігів. Тож, користуючись нагодою, передаю привіт усім дрімайлівцям, хто читає цю статтю :).
Знайте, що Ваше село додало хорошого настрою не одній людині :).
Ну, і не можна оминути увагою вулицю Відпочинку в місті Києві. Так-так, вона існує :). Знаходиться на Святошино і дуже символічно там ростуть сосни, їздить небагато машин і стоїть пятиповерхова споруда лікарні. Так що, у разі якщо надокучило все – ласкаво просимо на вулицю Відпочинку… в лікарню :)!

0

Московский стих

Ах как же ты красива. Москва :)

Стих моих московских улиц

Московских улиц старые дома
И дворики уютные.
И окна.
Клены скрепят здесь,
Как в былые времена.
И ныне тоже
Под дождем московским мокнут.

Я соглашаюсь
Заблудиться на полдня
В районе Нового
И Старого Арбата.
И в парк Леонтиевский время догонять,
Пойду по переулку, как когда-то.

Москва, ты многолика!
Не понять
Всю красоту
На первый взгляд ведь не заметно.
Не предлагай – не соглашусь я променять…

Пусть уезжает в даль Москвы
Трамвай последний
А я пойду
Туда, где Чистые пруды
И, где по-прежнему застенчивы, красивы,
Засматриваясь
В зеркало воды,
Под небом звездным
Замечтались мои ивы.

0

травnever

Травень минає, літо наступає. Буде жарко. Буде хотітися моря і відпочинку

Скоро літо :)! А Ви уже готові?

Сьогодні можна з упевненістю казати, що половина травня вже прожита. А якщо бути ще точнішим у висловлюваннях, то через два тижні – літо. А що це Ви там посміхатися почали так широко після останнього слова :)? Чи Ви хочете сказати, що у Вас ласти чекають відкриття сезону, а морозивом і пивом уже закладено увесь Ваш холодильник :)? Отож, неготові Ви ще до літа!

Так що пришвидшуйте роботу. Я прийду перевіряти :).
Ну, а поки що офіційно повідомляю, що відправила музу на весняні прогулянки, тому так рідко пишу :).
Та й сама до літа готуюся: складаю маршрути літніх походів на Труханів острів, вибираю найсмачніше морозиво із нині існуючих, купальнику даю останні вихідні дні перед грандіозною роботою під сонцем :)…
Адже хочемо ми усі того чи ні – до літа залишилося 15 днів :)!

6

Львівський вірш

Місто Львів чудове своєю архітектурою, кавою та душею

Мій вірш цьому неймовірному місту Львів

У Львові залишилось зовсім трохи.
Трохи нікому не відомої мене.
І от тепер, крізь швидкоплинні роки
Аж сниться те зелене й кам’яне
І віруюче місто особливе.

Я залишалась пити каву біля площ
Тоді йшла парком, затуляючись від зливи.
Хоча то був всього лиш львівський дощ.

І я дивилася на нефарбоване і давнє
Полотнище із лише львівських стін.
Дивилась з Ратуші…
Дивилась із кав’ярні…
Бувало, що на декілька годин
Я йшла углиб, де вулиць перехрестя
Або сідала у трамвай, що йде кудись,
Щоб бути там без зайвих слів і жестів…
Туди, де повно лише львівських місць.

І залишалася.
На мить, а може й більше,
Ішла на голос, а точніше на мотив
Спасибі за тумани і за вірші.
Я назавжди з тобою, милий Львів.

0

Києву

Київ прекрасний усім. Він милий і приємний для життя. Тихий і різноманітний

Як же тебе не любити, Києве мій чудовий :)

Я люблю походити дворами,
Підглядаючи сотні картин.
І закохана аж до безтями
В лабіринти з каштанів і стін.
І у київський дух… Він усюди
Від Хрещатика в різні боки.
Хоча дух – це є, перш за все, люди.
А можливо усе навпаки…

Бо люблю за вогні різнобарвні
За зелені корони дерев
Що у будь-яку пору є  гарні,
І достойні похвал королев.
Тут є те, що не купиш за гроші
Що в житті додає людям сил…
На Соломянці парки хороші.
І прекрасний осінній Поділ.
Особливо обійми узвозів,
Маріїнські красоти Дніпра.
Ніч весняна іде по дорозі.

Ось верба дуже давня й стара,
Що росте тридцять літ, тридцять весен
І день кожний свій розпочина
Сповідь кажучи
Щиро і чесно,
Що закохана в Київ вона.

0

Андрій Курков. Нічний молочник

Книга Андрія Куркова про нічного молочника виявилася надзвичайно цікавою

Обкладинка курковського “Нічного Молочника”

Про назву. Чому книгу названо саме так я не зрозуміла до кінця, навіть прочитавши її. Уже застосовувала найсміливіші фантазії та найпряміші здогади. Видно прийдеться іти до пана Куркова за поясненнями :)

Про обкладинку. Обкладинка не супер, навіть обдерлася  трохи вже через три дні, що свідчить про невисокі стандарти друку… Дизайн цікавий, але не більше.

Про зміст. Отут починається саме цікаве. Звісно, політики із вулиці Грушевського і мешканці Печерська уже мало кого цікавлять із-за їх одвічної проблематики, яка не зрозуміла пересічним українцям. Проте Андрій Юрійович Курков ще раз показав, що депутати теж родом із ринка Петрівки :). Та і не всі ті щасливі, що живуть навпроти Софійських куполів… Його книга – це контрасти звичайного села, де народивши дитину без батька Ірина мала усі шанси стати вигнанкою в селі. Це книга про шістдесят гривень за літр материнського молока та проблем Байкового кладовища, де за одне лежаче місце платять тисячі доларів та євро (ніби не все рівно мертвим де лежати).

Про призначення. Книжка цікава – із пригодами, із фантастикою, із хеппі-ендом і усіми такими ділами :). Тому обмежень по цільовому призначенню до читання я не вбачаю.

Моя оцінка. За стобальною шкалою – 94

0

моментна участь перехожого

Мої думки

Мої думки

Почувши про убивство трьох інкасаторів та тяжке поранення однієї дівчини у Харкові учора (хто не читав – дивіться тут), ще раз наштовхуєшся на думку про те, що можна іти собі по вулиці, нікого не чіпати, а тоді півроку лікуватися від поранень. Усі ми є випадковими перехожими…

Мимоволі згадуються усілякі конституційні принципи про те, що люди у нас є захищеними і забезпеченими. Аналізуючи останні події ще раз підтверджується: кожен з нас є захищеним.

В плані, захищеним лише своєю курткою-плащем-шарфиком від дощу та іншої непогоди.

Ну, і звісно, кожен з нас є забезпеченим.
Забезпеченим повсякчас оглядатися в різні сторони (щоб джип чи “Лексус” не наїхав, щоб якісь ганкстери не зачепили пулею, щоб не обікрали у метро) та не забувати поглядати ще й наверх (щоб балкон не впав, щоб плитка зі стін випадково не обвалилася), і ще пильніше дивитися під ноги (щоб у люк відкритий не впасти, щоб у собачі та котячі “сліди життєдіяльності” не вступити, щоб не залишитися без підборів, ідучи по рівнодоріжжю).

І це описано лише два конституційні принципи нашого життя… За інші писати не буду. Боляче.

0

цитата про місто і село

Слова, варті уваги...

Слова, варті уваги...

Звісно, все це обман. Уся ця ілюмінація. Просто реклама міського життя. Адже світло горить, а місто спить. Воно просто прикидається вічно бадьорим. От село – чесне, але бідне. Якщо село спить, то ані тобі вогника!

Андрій Курков “Нічний молочник”

0

артеківське

Артек - це чудове місце. Там навчаєшся і вдосконалюєшся. Там прагнеш усього хорошого і світлого!

Артек - це справжнє щастя для творчої людини

Я не знаю чи бували в “Артеці” наші великі політики, мери і депутати. Але, певно що ні.
Адже, якби вони там були, то не змогли б так от просто робити те, що роблять.
Звісно, в умовах великої економічно-політично-розумової кризи в Україні такі питання як життєдіяльність та функціонування табору, де “море бескрайнее и солнце весёлое раннее” є менш критичними, аніж усі інші, проте, ну не можна ж так вчиняти із перлинкою України!

Площа “Артеку” оцінюється в мільярд доларів. Рівно один мільярд коштує вихід до моря, кипариси, гори, корпуси і дороги. Але набагато ціннішою є артеківська атмосфера. Але вони про це не знають.
Та й навіщо здоровим і відгодованим дядям і тьотям якісь там дитячі речі – скоротять кількість артеківських таборів, а на їх місці можна і готель побудувати. Чи комплекс розважальний… Шматочок ласий, за нього можна і поборотися.

Хоча слово “можна” є неточним, бо за “Артек” уже борються. Кудись поділося 50 гектарів землі. Копії генерального плану – немає. Сам генеральний план зник у стінах сільради Гурзуфа (от цікаво, наскільки там сільрада велика за розмірами, що план такого собі “Артека” міг зникнути безслідно?).
Те, що в світі бережуть, у нас – як завжди. Моя Україна – плаче. А у чиєїсь України просто бізнес-інтереси. І нічого особистого…
Одним словом, вибачайте. Тема така, що просто зачепила  за живе. І не знаю чи заживе.

PS: “Артек”, тебя придумал очень добрый человек. “Артек”, пусть будет радостным твой следующий век…(з однієї відомої артеківської пісні)

0

про перший автомобіль

Епізод з історії про коней і автомобілі. Або про те, як коні змінили образ зі справжніх на залізних

Люди і коні – все змішалося на сучасних дорогах…

Сьогодні мені уявився один епізод історії міста Києва.
А саме – момент, коли у Києві з’явився перший автомобіль.
Я уявляю як люди оглядалися на таке от “незрозуміло-що-на-колесах”. А ще – з яким подивом конячки дивилися на конкурентів по дорозі :).
А київські дітлахи, які побачили цю машину – ото розмов було :)! А побрехеньок з цього приводу іще більше :).
Цікаво, а які були тоді реєстраційні знаки? А за якими правилами рухалися? А скільки пасажирів перевозило те чудо :)?
Проте історія залишає право відповідей на ці питання за собою.
А реальність… Вона уже нікого не дивує рядами і тисячами автомобілів.
Зате от, якщо побачити конячку із підводою зараз у Києві :). Або хай навіть без воза, а просто – веселого коника де-небудь так на Хрещатику або Лівобережній :))).
Ото б хоч новин було! Фурору більше аніж тоді, на початку ХХ століття при завбаченні першого авто.
Так що задумайтесь :). Точніше, пофантазуйте на цю тему – настрій точно підвищиться. Єдине, що реалізовувати такий-от задум краще не треба. Бо паркуватися буде складно. Та і з сарайчиком можуть виникнути проблеми :). Але для того, щоб фантазувальний орган не змерзнув у січневі дні – такі роздуми про конячок дуже рекомендуються :).

0

маслини в Інтернеті

В чому різниця між оливками і маслинами - таємницю розгадано :)

Історія про те як знайти істину в Інтернеті або мої маслини в Інтернеті

Для того, щоб людям стало ще більше зрозуміло, що в Інтернеті є все я приводжу один простий приклад із життя.

У мене дуже часто виникало питання чим відрізняються маслини і оливки :). Особливо це питання загострювалося під час споживання вказаних продуктів…

Тому одного разу я не полінувалася і вирішила запитати у Гугла цю невідому мені річ.
До речі, а Ви самі знаєте чим вони відрізняються?

Якщо знаєте – значить є два варіанти: або я уже Вам розказала цю історію, або Ви просто викладач біології :). А якщо ж не знаєте… Я розкажу Вам. І навіть не по-секрету, а просто так – щоб усі почули :)!

Значить так. Маслини і оливки – це один і той самий продукт, просто технологія приготування різна.
Оливки (ті, що зелені) консервують із додаванням спецій, а маслини (ті, що явно темніші за попередні) якось там готують із додаванням кисню.
Тому можете з упевненістю сказати маслині: “Ах, ти окиснена оливка!” :)

На цьому моя коротенька історія завершується і ще раз доводить, що в Інтернеті є все. Головне - send correct query, тобто треба знати що питати :)