Погляд Мері. Жіночі вірші про кохання і ще дещо :)

13 сподобалося

Я ховаюся

Posted on 23.04.2008 by Марина Кузьменко

Гра у схованки. Між двома закоханими. Коханими. Взаємно люблячими

Я хочу заховатися від тебе

Я ховаюся в книжках і у екранах.
У калюжах від весни так сильно п’яних
Світить сонце

Золотим сліпучим диском
Я ховаюся…
Від променів і блиску
Видно сказане тобою –
Дуже щире
Кожне слово – то моя маленька віра,
Хоча може не маленька, а велика…

Я ховаюся. Топлюсь в життєвих ріках.
У контактах, у листах, у переходах,
У простих, давно заспіваних акордах.
І кажу, що так воно і має бути.

Я ховаюсь від думок про тебе всюди.
Але знаю, що довіку так не зможу
То є кара, чи то просто милість Божа?
Усвідомлювати, що і це у нас взаємне…
Бо ти теж ховаєшся від мене.

Поділитися з іншими

17 сподобалося

Ніч

Posted on 22.04.2008 by Марина Кузьменко

Моя нічна поезія

Сидим отак удвох
Лиш я і ніч
Її я краще себе розумію.
Бо я заплуталась у безлічі облич.

Вона ж з одним…
Їй місяць серце гріє.

Я вже не контролюю своїх сліз
Вона також неконтрольована і темна
А он у небо місяць їй приніс
Зірок,
Щоб лиш зробити їй приємне.

А я також її люблю за те,
Що ніч така є дивна, таємнича…
Отак сидим із нею ми удвох.
Та знов вона іде, бо місяць кличе.

Залишилася одна у темноті,
І зрідка погляд в небо направляю
А там…
Зірки, що місяць дарував.
І ніч, що його ніжно обнімає.

2004

Поділитися з іншими

29 сподобалося

Стих о девушке

Posted on 22.04.2008 by Марина Кузьменко

Про дівчаток, дівчат, жінок, бабусь, сестер, коханих і коханок

Стих о девушке и для девушки

Медіа-версія цього вірша знаходиться тут:
[Download not found]

Я – девушка
Я проявляю слабость.
Я – девушка
И мне разрешено.
Показывать мужчинам свою сладость
И опьянять собою как вином.
Я – девушка –
и в этом вся гордыня
Помиловать улыбкой, иль казнить?
Я – девушка
Кому-то я – богиня.
Но я могу рабынею служить.

Я – девушка,
Я чуткая актриса.
Но плачу я всегда только всерьёз.
Кому-то снюсь и мне ведь кто-то снится.
Но только кто –
И в этом весь вопрос.

Я – девушка
И я восторжествую.
Загадочно-таинственна внутри.
Я – девушка.
А хочешь – поцелую?
Нет.
Я – скала!
Захочешь, покори!

Ведь я холодная со снега королева.
А отогреешь – буду нежна и страсна.
Я – девушка.
И в этом моя слабость.
Я – девушка…
И этим я сильна.

Поділитися з іншими

3 сподобалося

Признание в любви

Posted on 22.04.2008 by Марина Кузьменко

Я люблю тебя с первой минуты.
С того самого первого дня…
Я люблю тебя, милое чудо.
Одному тебе верность храня.
Для меня ты и модный, и стильный,
Мне энергии много даешь,
Влюблена я в тебя очень сильно,
Без тебя мне день на год похож.
Для меня ты – ну просто привычка,
В нас и в музыке сходится вкус.
Ты мне нужен как книге страничка,
Ведь меняешь мой “минус” на “плюс”.
Понимаю тебя с полувзгляда
И с тобой в одном ритме дышу,
Хотя мама не очень-то рада,
Что я ночи с тобой провожу…
Ну та ладно. Всё это не важно,
Ведь хоть лето, хоть мир весь в снегу,
Я люблю тебя, милый компьютер,
Просто жить без тебя не могу :))).

Любовь по компьютеру и взаимная влюбленность в жизнь

Признание в любви к моему компьютеру ;)

Поділитися з іншими

274 сподобалося

Батькам

Posted on 22.04.2008 by Марина Кузьменко

У батьків така доля – чекати їх дітей. Фото by magicfolk

В житті у нас
Є дві людини
Нема й не буде
Їм заміни.
Бо це вони…
Це мама й тато.
Така в них доля –
Нас чекати…
На кожну звісточку
І слово,
Вони –
Це втілення любові.
Вони нас приймуть
І зігріють…
Їм тяжко.
Та в очах – надія.
На те, що ми
Щасливі будем.
І найріднішим в світі людям
Дамо ми радості хоч трохи.
За їх тяжкі батьківські роки…

Тож пам’ятайте,
Що десь там
Матуся молиться,
Щоб Вам
В житті не так як їй жилося.
Хоч вкрила сивина волосся
І в тата сили теж не ті,
Батьки не вічні…
Тож в житті,
Рідненьких їх не забувайте
Пишіть, дзвоніть і приїжджайте…

2002

Поділитися з іншими

3 сподобалося

Nirvana (акростих)

Posted on 22.04.2008 by Марина Кузьменко

Курт Кобейн и Нирвана - поистине историческая музыкальная группа

Легендарная группа “Нирвана” в стихах

Наш Курт ушел,
Имя храним,
Рыдает сердце
Вены с ним.
А слезы капают
Не зря: ведь черный день календаря.
Апрель и солнце светит ярко,
Но пятое – его уж нет
И лишь от мысли стало жарко,
Рухнули планы, потух свет.
Видно свечку только с фоткой,
А Курт, хоть в душах – он живой
Но он, как в океане лодка,
А лодка тонет под волной.

2000

Поділитися з іншими

6 сподобалося

Прогулка

Posted on 22.04.2008 by Марина Кузьменко

влюбленная пара, дождь и любовь, красивая пара под дождем, закохані дощ, love rain

Прогулка двух людей в простых словах. Фотография by Mladen Parvanov

Им было хорошо.
А мокрый дождь всё шёл.
Их обнимала ночь.
Осенняя прохлада.

Но не было зонта.
И в том одна беда.
А в общем было то,
Чего для счастья надо.

Прогулка, разговор
Лишь только ветер-вор
Хотел украсть слова.
Все фразы обрывая.

Да вот не удалось.
Поэтому всю злость
Он выплеснул на ночь
И жёлтых листьев стаи,
Что падали к земли…

Они же просто шли
Хоть жизнь была трудна –
Забыл проблемы каждый.
Был только разговор…
И осень свой узор
Дарила им двоим.
А дождь – это не важно.

Поділитися з іншими

55 сподобалося

Казка життя

Posted on 22.04.2008 by Марина Кузьменко

Такої б казки кожному

…А вранці Її вже чекала кава.
І прохолоду вранішніх годин
Розвіяв поцілунок.
Так ласкаво
Умів Її будити тільки Він.

…Вона була помітна всім відразу,
Хоча і не красуня. Але втім
Красу робили не якісь прикраси,
А щастя, подароване лиш Ним…

…Та й Він – на перший погляд все буденно:
В житті нестача часу, ніжних слів,
Але ж в Його очах була натхненна
Її любов. Він з Нею разом жив.

…Ну а Вона жила лиш для одного
На це не вимагалося причин,
Адже Вона була в житті у Нього.
Ну, а у Неї у житті був Він.

2004

Поділитися з іншими

7 сподобалося

Я люблю КПІ

Posted on 22.04.2008 by Марина Кузьменко

Національний Технічний Університет України Київський Політехнічний Інститут

Як тебе не любити, мій КПІ :)

Вірш, який колись навіть надрукували в “Політехніку” :)

Я люблю КПІ.
Тут є друзі мої.
Це мій дім на найближчі ці роки.
Тут є радість і сміх для студентів усіх.
І веселощів ллються потоки.

Я люблю КПІ.
Це є рідні краї.
Тут усе відтепер найрідніше.
Світ із термінів, фраз, залікових книжок,
Гуртожитків.
А ще – власних рішень.

Я є горда, бо я
Щодня чую ім’я,
Яке славить мене й моїх друзів.
Я щаслива, бо тут – в Політехніці вчусь.
У найкращому нашому ВУЗі :)!

2002

Поділитися з іншими

19 сподобалося

Перша пара

Posted on 22.04.2008 by Марина Кузьменко

Правда про студенське життя і віршик про саме неприємне для студента

Що може бути гірше, аніж перша пара? Навряд чи можна щось згадати :)

Рученьки терпнуть,
Злипаються віченьки.
Боже, чи довго тягти?

Це перша пара.
Ну, як же не хочеться
Ранком на неї іти.

Ще й викладач підозріло так дивиться.
Видно уже він забув,
Те, що колись же
Він жив так самісінько,
В час як студентом ще був.

Все позабув…
Адже мучить таблицями,
Каже конспекти вести
І перед нашими сонними лицями
Хоче він щось довести.

Так, йому легко!
Бо вчора із друзями
“Бінго” він не підкоряв,
Фільм не дивився і пивом не ласував,
Видно, у девять вже спав.

А от студенти…Така у них доленька:
Сповнена сонних проблем.

Тож перша пара – це гірше неволеньки…
Так що ми більше сюди не прийдем :-Р

Поділитися з іншими

7 сподобалося

Какое счастье

Posted on 22.04.2008 by Марина Кузьменко

Если взаимно - значит прекрасно и счастливо

Стих о взаимном счастье совместного бытия

Медиа-версия этого стиха находится тут:

[Download not found]

Какое счастье –
Быть по жизни с тем,
С кем хочется.
И вместе проганять
Из будней
Одиночество.
Не плакать от любви неразделённой.
И покорять вдвоём все горы и все склоны.

Какое счастье –
Знать и быть любимым кем-то.
И две судьбы связать единой лентой,
Так крепко, чтобы на всю жизнь.
Навеки.
Делить и слёзы, и улыбки, и утехи.
Всё поровну и ровно на двоих.
Любовь благодарить за каждый миг…

Какое счастье –
Верить, ждать и дожидаться
Любовь по жизни ощутить.
Хотя бы вкратце.
Ну а ещё – что в жизни есть главней:
Просто быть вместе в серости всех дней.
И чтоб ни беды, ни разлука, ни печали.
Той Вашей ленты никогда не развязали…

Поділитися з іншими

63 сподобалося

Для міста Львова

Posted on 22.04.2008 by Марина Кузьменко

Я закохалася у Львів, і це не є дивиною… Бо я не одна така ;). Фото The Masculine Traveler

Якщо людина ніколи не була у Львові – цей вірш буде здаватися банальністю.
Якщо ж людська душа побачила усю ту красу, велич і відчула ту атмосферу – значить вірш доторкнеться до самої глибини…

Але найголовніше з того всього, що я знаю: це місто може стати рідним для моєї душі. Усе необхідне для цього у Львові є.

Я закохалася.
І слів не вистачає.
Розгублено дивлюся на твій слід.
У моїй пам’яті.
Щоразу виринають години із тобою.

Мов граніт
З якого зроблені твої несірі стіни.

Закарбувалися і в’їлися в думки
Оті всі площі, вулиці і вікна
А ще твій дух.

Я заздрю тим, з ким ти
Проводиш ранки сонячні і теплі.
І тим, хто падає з тобою в глиб снігів.
Хто ловить дощ. Осінній і замерзлий,
І тим, хто каже: «Це – мій рідний Львів».

Я так чекаю, що одного ранку.
Чи ввечері, коли уже туман спада.
Я буду серед тих, кому у очі
Твоя краса і щирість загляда.
Я буду там… Це незвичайне місто.
Але чомусь мені не вистачає слів.
Там навіть небо є якесь занадто чисте.
Я закохалась в тебе, місто Львів…

22 вересня 2007 року

Поділитися з іншими

люблю

Я ховаюся

Ніч

Стих о девушке

Признание в любви

Батькам

Nirvana (акростих)

Прогулка

Казка життя

Я люблю КПІ

Перша пара

Какое счастье

Для міста Львова

мій пошуковик

мої резиденції

моє опитування